Закон про валлійську мову 1993 року (, c. 38, ) — це Парламенту Сполученого Королівства, який урівняв у правах валлійську мову з англійською на території Уельсу.
Закон
Передумови Після створення в 1982 році та визнання валлійської мови як основного та обов'язкового предмета в Національній навчальній програмі, Закон про валлійську мову 1993 року мав на меті забезпечити рівне ставлення до валлійської та англійської мов у сфері державного управління та правосуддя.
Положення Закон про валлійську мову 1993 року загалом запровадив принцип рівності валлійської та англійської мов у державних послугах та системі правосуддя в Уельсі.
Закон 1993 року (Закон 1993 року) створив Раду з питань валлійської мови (Welsh Language Board) та зобов'язав деякі державні органи застосовувати принцип рівного ставлення до англійської та валлійської мов там, де це практично і доцільно. Закон зробив обов'язковим для державних органів в Уельсі використання схеми застосування валлійської мови у сфері обслуговування після відповідного повідомлення від Ради з питань валлійської мови. Рада з питань валлійської мови потім могла затверджувати такі схеми, надавати рекомендації та контролювати дотримання схем.
Зазначається, що деволюція стала поштовхом до запровадження юридичної двомовності, при цьому тодішня Національна асамблея Уельсу за Законом була зобов'язана приймати двомовне законодавство. Закон 1993 року повторює розділ перший Закону про валлійську мову 1967 року щодо права розмовляти валлійською під час судових розглядів в Уельсі. Закон також дозволив валлійським міністрам надавати валлійські назви органам, посадам або місцям, названим у законодавстві. Валлійські міністри також отримали право призначати валлійськомовні версії певних документів.
Сьогодні Значна частина закону залишається чинною, а Комісар з питань валлійської мови (Welsh Language Commissioner) тепер замінив Раду з питань валлійської мови.
Вплив З часу прийняття Закону 1993 року всі нові та замінені дорожні знаки в Уельсі, а також знаки публічної інформації на та в будівлях, що належать органам місцевого самоврядування, за законом мають бути двомовними. Двомовні знаки описуються як матеріальний символ валлійської ідентичності.
Закон мав певний успіх, але, за словами викладача Університету Аберіствіта Катрін Хьюз, існували певні сфери в межах правових положень, які потребували посилення.
Університет Кардіффа до 2008 року виявив п'ять ключових проблемних сфер у положеннях, запроваджених Законом 1993 року. До них належали: Брак спроможності та ресурсів організацій для надання послуг валлійською мовою. Брак підтримки з боку керівників. Непослідовне дотримання термінів для вжиття заходів щодо виправлення ситуації. Відсутність обговорення цілей в організаціях. Неадекватний моніторинг та оновлення схем використання.
Ірландський Закон про офіційні мови 2003 року та Закон про гельську мову (Шотландія) 2005 року значною мірою спиралися на досвід Закону про валлійську мову 1993 року.
Див. також
Уельс
Інші Закон про ідентичність та мову (Північна Ірландія) 2022 Закон про ґельську мову (Шотландія) 2005 Закон про офіційні мови (2003) (Республіка Ірландія)
Примітки
Джерела
1. Huws, Catrin Fflur (1 червня 2006). "The Welsh Language Act 1993: A Measure of Success?". Language Policy. 5 (2): 141–160. doi:10.1007/s10993-006-9000-0. ISSN 1573-1863. 2. "WELSH LANGUAGE SCHEME PREPARED UNDER THE WELSH LANGUAGE ACT 1993" (PDF). ukri.org. 3. "Welsh Language Act 1993 | Law Wales". law.gov.wales. 4. Schrijver, Frans (2006). Regionalism After Regionalisation: Spain, France and the United Kingdom. Amsterdam University Press. p. 303. ISBN 978-90-5629-428-1. 5. "Devolution and the Creation of a New Language Law Regime in Wales". impact.ref.ac.uk.
Посилання Текст Закону про валлійську мову 1993 року на сайті legislation.gov.uk Campaign for a New Welsh Language Act (Архівна копія від 26 вересня 2011 року)