Юрцуняк Ярослав Іванович (псевдо «Цибулька»; 2 лютого 1933, с. Підлужжя, Станиславівський повіт, Польська Республіка — 13 вересня 2026, м. Івано-Франківськ, Україна) — учасник українського національно-визвольного руху та радянський політв'язень.
Життєпис Народився Ярослав Юрцуняк 2 лютого 1933 року в селі Підлужжя Станиславівського повіту в багатодітній родині, де він був найстаршим серед чотирьох дітей.
У 14 років двоюрідний брат Дмитро, який був станичним УПА в Підпечерах, запропонував приєднатися у лави УПА, на що Ярослав погодився. Став зв'язковим, тоді ж обрав псевдо «Цибулька», бо в селах Підпечери й Підлужжя садили багато цибулі. Командування окреслило йому округ для роботи - це були села Колодіївка, Добровляни, Вільшаниця, Підпечери, Клубівці, Підлужжя та Тисмениця, де працював його дядько і займався вичинкою шкіри, тож міг за потреби командирам пошити добротні куртки. Також виконував деякий час обов'язки розвідника, возив поранених у криївки-шпиталі, розклеював листівки по брамах у рідному селі.
У 1952 році, на християнський празник святого Михайла, був заарештований військами НКВС через доноси від свого дядька Василя Гелевана, який у Підлужжі був дільничним. На допитах, які починалися о 12-й ночі, не здав своїх побратимів із рідного села та Вільшаниці. Військовим трибуналом у Станіславі 9 січня 1953 року був засуджений на 25 років виправних таборів і 5 пораження в правах із конфіскацією майна, його відправили поїздом аж до Находки, а далі пароплавом на Магадан, де і перебував у таборах. Там виконував різні роботи, три роки пропрацював на авторемонтному заводі. Перебував у таборах до 3 травня 1956 року «у зв’язку з недоцільністю подальшого перебування в ув’язненні» і зняли судимість.
У 1961 році вперше з часу арешту завітав у рідне село Підлужжя. Після звільнення пропрацював понад 30 років фотокореспондентом газети «Магаданская правда», а з середини 1960-х працював на обласному телебаченні.
6 вересня 1991 року був реабілітований. Наприкінці 1990-х повернувся в Україну з дружиною Галиною, з якою познайомився ще під час перебування в таборах, і поселився в місті Івано-Франківськ. Був членом Івано-Франківської станиці Братства ОУН-УПА, брав активну участь у заходах із вшанування пам’яті борців за незалежність України.
Помер 13 вересня 2026 року в Івано-Франківську, поховали його в рідному селі.
Нагороди Медаль «Гордість Франківської громади» (2023) Відзнака міського голови «Борцям за Незалежність України ХХ століття» (2026)
Примітки