Барон Константін Вільгельм Гартманн Генріх Людвіг фон Гебзаттель (; 13 лютого 1854, Вюрцбург — 10 травня 1932, Лінц) — німецький воєначальник і політик, генерал кінноти Баварської армії.
Біографія
Сім'я Константін фон Гебзаттель походив із франконського дворянського роду. Він був сином барона Віктора фон Гебзаттеля (1826–1874), баварського камергера, а згодом гофмаршала Амалії Грецької, та його дружини Емми, уродженої баронеси фон Гуттенберг (1821–1859). Його хрещеними батьками були його дід Константін Вільгельм Гартман фон Гебзаттель (1783–1861), лісничий Лебенгана, і відставний баварський оберст Генріх фон Дюфрен. Два його брати, Герман фон Гебзаттель (1855–1939) і Людвіг фон Гебзаттель (1857–1930), також стали генералами Баварської армії.
Константін фон Гебзаттель одружився з баронесою Марією фон Карг фон Бебенбург (1860–1927) у 1882 році. У шлюбі народилося двоє синів, Віктор Еміль (1883—1976) та Лотар (1886—1902).
13 грудня 1901 року Константін фон Гебзаттель зумів викупити старий родовий маєток у селі Гебзаттель і переконав Габріеля фон Зайдля провести реставрацію та часткову реконструкцію замку в стилі неоренесансу, яка була завершена в 1905 році.
Військова кар'єра Після навчання у приватних та латинських школах у Мюннерштадті та Бамберзі, а також у гімназії Людвіга в Мюнхені й там же у Баварському пажеському корпусі (з 1867 року), Гебзаттель 20 серпня 1872 року вступив до 1-го Уланського полку Баварської армії. З 1878 по 1881 рік Гебзаттель навчався у Військовій академії, що дало йому право на посаду вищого ад'ютанта. Згодом, з 1882 по 1884 рік, він служив особистим ад'ютантом принца Леопольда Баварського. У 1886 році він став ад'ютантом 3-ї кавалерійської бригади, а через три роки, у званні ротмістра, командиром ескадрону 1-го Уланського полку. 11 листопада 1896 року Гебзаттеля було підвищено до майора, а наступного року переведено постійним штабним офіцером до 2-го важкого кавалерійського полку в Ландсхуті. У 1899 році він отримав командування 5-м кавалерійським полком у Шпаєрі та Цвайбрюккені. 19 вересня 1900 року його було підвищено до оберстлейтенанта, а в 1903 році до оберста. Таким чином, Гебзаттель отримав командування 1-ю кавалерійською бригадою 11 червня 1903 року, а на цій посаді в 1905 році був підвищений до генерал-майора. В середині квітня 1906 року він залишив командування бригадою та був призначений інспектором кавалерії. 26 червня 1908 року його підвищено до генерал-лейтенанта.
3 березня 1910 року Гебсаттеля було внесено до резервного списку через астму та підвищено до генерала кінноти. Згодом він активно зайнявся політикою.
Антисемітизм і Пангерманський союз Під впливом подій 1912 року та прочитання книги Даніеля Фрімана (Генріха Класса) «Якби я був імператором: політичні істини та необхідності», на яку його колишній колега Георг фон Кляйст звернув його увагу наприкінці 1912 року, Гебзаттель навесні 1913 року написав виклад своїх політичних думок, який він надіслав кільком видатним діячам, включаючи кронпринца Рупрехта Баварського.
Знайшовши значну політичну згоду з Классом, Гебзаттель почав листуватися з ним у травні 1913 року. У подальшому обміні думками Класс зміг зацікавити Гебзаттеля Пангерманським союзом. Вони вперше зустрілися особисто 12 та 13 серпня у маєтку Гебзаттеля, після чого Гебзаттель приєднався до Пангерманського союзу. За пропозицією Класса, Гебзаттеля було обрано до Виконавчого комітету на з'їзді в Бреслау 6 вересня.
Згодом Гебзаттель розвинув свій план у меморандум, який він надіслав понад 200 видатним діячам у жовтні 1913 року під назвою «Думки про необхідний прогрес у внутрішньому розвитку Німеччини». У документі Гебзаттель — поряд із пропозиціями пов'язати право голосу в Рейхстазі з військовою службою та сплатою оборонних податків, а також забезпечити повний захист монархії та релігії від публічних нападок — представляє «єврейське питання» як центральне для долі Німецької імперії та рекомендує радикально антисемітське рішення. Він стверджує, що юдаїзм та німецькість протиставляються один одному, як вогонь і вода; німецькість глибока, позитивна та ідеалістична, тоді як юдаїзм поверхневий, негативний, руйнівний та матеріалістичний. Євреї повинні підпорядковуватися закону про іноземних громадян та бути виключеними як з державної, так і з військової служби. Євреям слід заборонити придбання великих маєтків. Тим не менш, бажане антисемітське законодавство повинно бути обережним, щоб уникнути надмірної еміграції євреїв з Німецької імперії, оскільки втеча капіталу в результаті цього може зашкодити державі. Тому Гебзаттель рекомендував, щоб держава експропріювала єврейські активи до майбутньої еміграції власників. Гебзаттель хотів запобігти будь-якому змішуванню єврейської та німецької рас, тому християнське хрещення не повинно змінювати правовий статус євреїв та їхніх дітей. Гебзаттель рекомендував, щоб лише онуки, які мають не більше чверті єврейської крові, мали право успадковувати «права німців». Зрештою, оскільки євреї були лише гостями, а не громадянами, їх слід виключити з політичного процесу формування думок та заборонити їм публікувати статті чи робити внески до газет.
Меморандум не мав негайних політичних наслідків. Однак кронпринц Вільгельм Прусський, якого пангермани вважали політичною фігурою надії, а також він був одним із одержувачів брошури, переслав її в листопаді 1913 року своєму батькові, імператору Вільгельму II, та канцлеру Теобальду фон Бетман-Гольвегу з проханням про їх перегляд. Обидва оцінили роботу Гебзаттеля в цілому як несприятливу, хоча у своїх відповідях обидва прямо поділилися різними антисемітськими упередженнями, такими як нібито шкідливий єврейський вплив на німецьку пресу.
12 квітня 1914 року Гебзаттель приєднався до керівництва Пангерманського союзу, а в жовтні, після смерті Альфреда Бройзінга (1853—1914), обійняв посаду заступника голови. З самого початку він працював у Пангерманському союзу, щоб спрямувати його діяльність в антисемітському напрямку, що спочатку виявилося невдалим, оскільки Пангерманський союз неохоче публічно визнавав свій антисемітизм. Гебзаттель, який ще в липні 1913 року звинуватив Класса в уникненні «нашого найважливішого ворога […], а саме панування юдаїзму», погодився з цією стратегічною оцінкою. Так, напередодні засідання Виконавчого комітету він написав пангерманцю Гансу фон Лібіху: «Якщо ми справді публічно обговоримо єврейське питання, союз буде викритий». Через кілька тижнів, з початком Першої світової війни, політична ситуація в Німецькій імперії, а отже, і умови для антисемітської агітації публічно, докорінно змінилися.
Перша світова війна На початку війни, для якої Гебзаттель не був відновлений у військовому плані — він безуспішно домагався поновлення на посаді у Гельмута фон Мольтке — Гебзаттель наприкінці серпня 1914 року виступав за цілі пангерманської війни. Ці цілі включали вигнання мешканців російських територій, що мали бути анексовані, і з цією метою він провів переговори з Куно фон Вестарпом, Маттіасом Ерцбергером, Гансом Вендландом (редактором Kreuzzeitung) та Теодором Шиманном.
Націоналістичне мислення Гебзаттеля також стало більш радикальним під час війни. У листі від 4 грудня 1914 року він писав, що звик «розглядати всі серйозні політичні питання з расової точки зору». Він вважав «тверді основні правила» расової теорії незмінним законом світової історії і тому хотів «віддати цьому фундаментальному закону належне в реорганізації речей після війни». Сама світова війна здавалася йому расовою війною, у якій можлива загибель «германської раси» означала б кінець світу: «Тепер для мене стало незаперечною впевненістю, що нинішня війна також незаперечно доводить, що єдина раса, здатна досягти культурного прогресу в людстві — власне, взагалі створювати культурні твори — це германська раса. […] Скрізь, де ми стикаємося з висхідним культурним розвитком у світовій історії, ми завжди знаходимо германський вищий клас. Залежно від того, чи цей вищий клас густіший чи рідший, культурний період триває довше або коротше. Асиміляція германського вищого класу в панівну расу спочатку супроводжується коротким, великим розквітом мистецтв, а потім швидким занепадом. […] Якщо це так, то знищення германської раси означає Рагнарок — сутінки богів. Хто з нас все ще хотів би жити у світі, з якого були видалені германські народи?»
У цей час Гебзаттель також просував свою антисемітську справу при баварському дворі, наприклад, під час аудієнції у короля Людвіга III 20 грудня 1914 року, і хоча він не зміг переконати його у своїх загальнонімецьких воєнних цілях, Гебзаттель був задоволений тим фактом, що, на його думку, Людвіг виявився переконаним антисемітом. Гебзаттель ще різкіше сформулював свої погляди на расову війну два роки потому, у 1916 році: «Війна — це фатальна боротьба між героїзмом і меркантильним духом, між арійством та юдаїзмом, між ідеальними сімейними цінностями та низьким англо-американським мамонізмом».
У серпні 1915 року Гебзаттель звернувся до уряду Баварської землі з проханням запобігти «нападу східних євреїв» на Німецьку імперія, «як рій сарани». Того ж року Гебзаттель прагнув замінити Бетман-Гольвега на посаді канцлера і під час приватної аудієнції з Георгом фон Гертлінгом, який мав представити цю пропозицію Людвігу III, запропонував, серед інших, Альфреда фон Тірпіца та Еріха фон Фалькенгайна.
Принаймні з вересня 1915 року Гебзаттель, схоже, також працював у співпраці з іншими пангерманцями, включаючи Й. Ф. Леманна та Фалька Шуппа, над заснуванням Ліги Вільної України, яка була завершена 11 грудня того ж року, і головою якої він, очевидно, був.
Після того, як Германський орден вже звернувся до Гебзаттеля навесні 1916 року, він приєднався до Ордену як Великий Майстер влітку 1916 року, після того, як засновник і голова Германської ложі в Майнці, пангерманський будівельний чиновник Пауль Люціус, переконав його зробити це. З 1 квітня по 31 травня 1916 року Гебзаттель обіймав посаду голови Пангерманського союзу, заміщуючи хворого Класа, і протягом цього часу зміг залучити до союзу католицькі кола.
У 1917 році Гебзаттель неодноразово звертався до баварського військового міністра Філіппа фон Геллінграта та вказував на нібито згубний вплив євреїв в армії та в політиці.
Зі зростанням несприятливого для Німецької імперії курсу війни , зростанням антисемітизму в Німеччині та поступовим переходом Пангерманської ліги до публічної антисемітської агітації з червня 1917 року, ідеї Гебзаттеля стали більш актуальними в союзі. На його прохання Класс ініціював обговорення позиції Пангерманського союзу щодо «єврейського питання» на засіданні Виконавчого комітету та Генеральної асамблеї 13 вересня 1918 року в Ганновері. За пропозицією Класса для цієї мети було створено окремий комітет, який очолював Гебзаттель. Обираючи своїх членів, Гебзаттель звертав увагу не лише на антисемітські та націоналістичні погляди, а й на «чисту арійську кров» (він виключив пангерманського діяча Ганса фон Лібіга через примітку в «Напівготі»). Однак ще до того, як комітет, до якого входили, серед інших, Альфред Рот і Теодор Ферш, змігл зібратися, війна закінчилася — на подив пангерманців.