Громадські слухання - форма участі жителів територіальної громади у вирішенні питань місцевого значення, що передбачає публічну зустріч жителів з депутатами місцевої ради та посадовими особами місцевого самоврядування, під час якої жителі можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції.

В Україні громадські слухання є однією з прямо передбачених законом форм місцевої участі. Загальний порядок визначається статтею 13 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а детальна процедура - статутом територіальної громади.

Правова основа

Інститут громадських слухань був закріплений у Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» 1997 року. Первісна модель передбачала право територіальної громади зустрічатися з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування, заслуховувати їх, порушувати питання і вносити пропозиції. До реформи 2024 року закон також передбачав проведення громадських слухань не рідше одного разу на рік, а порядок їх організації визначався статутом громади.

Право на участь у справах місцевого самоврядування також закріплено Додатковим протоколом до Європейської хартії місцевого самоврядування, який набрав чинності для України 1 квітня 2015 року. Протокол вимагає забезпечувати процедури, за допомогою яких люди можуть впливати на здійснення повноважень місцевої влади.

Закон № 3703-IX від 9 травня 2024 року виклав статтю 13 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» у новій редакції та істотно деталізував правила проведення і правові наслідки громадських слухань. Основні зміни набрали чинності 8 січня 2025 року.

Ініціювання та проведення

Громадські слухання можуть проводитися як на території всієї громади, так і в її окремій частині - зокрема в межах міста, села, селища, району в місті, мікрорайону, кварталу, вулиці або будинку.

Ініціаторами громадських слухань можуть бути:

ініціативна група жителів; сільська, селищна або міська рада; сільський, селищний або міський голова; виконавчий орган ради; постійна депутатська комісія; орган самоорганізації населення - у межах території своєї діяльності; староста - у межах відповідного старостинського округу.

Статут територіальної громади має визначати порядок ініціювання, підготовки і проведення слухань, територію їх проведення, порядок прийняття та розгляду пропозицій, порядок інформування жителів про результати, а також інші процедурні питання.

Органи місцевого самоврядування зобов'язані надавати організаційну та технічну допомогу у проведенні громадських слухань.

Методичні рекомендації Міністерства розвитку громад та територій України 2025 року містять модельне положення про громадські слухання для використання громадами під час розроблення або оновлення статутів.

Обов'язкові випадки

Після реформи 2024 року закон прямо визначає випадки, коли проведення громадських слухань є обов'язковим. До них належать прийняття або внесення змін до статуту територіальної громади, проєкти окремих програмних документів, проєкт місцевого бюджету, а також інші питання, для яких обов'язковість слухань встановлена законом або статутом громади.

Ця норма відрізняється від попередньої редакції закону, яка встановлювала загальну вимогу проводити громадські слухання не рідше одного разу на рік, але значно менше деталізувала конкретні випадки та процедуру.

Розгляд пропозицій

Пропозиції, внесені за результатами громадських слухань, підлягають обов'язковому розгляду органом або посадовою особою, до компетенції яких належить відповідне питання. Закон встановлює строк у 30 календарних днів від дня проведення слухань.

За результатами розгляду має бути прийняте і оприлюднене рішення із зазначенням обґрунтування врахування пропозиції або мотивів відмови. Представників ініціатора слухань мають запросити до участі в розгляді пропозицій із правом виступу.

Жителі, яким виповнилося 14 років, мають право ініціювати та брати участь у громадських слуханнях поряд з іншими визначеними законом формами місцевої участі.

Громадські слухання у містобудуванні

Термін «громадські слухання» використовується в українському законодавстві також у спеціальному значенні щодо містобудівної документації. Постанова Кабінету Міністрів України № 555 від 25 травня 2011 року встановлює окремий порядок проведення громадських слухань щодо проєктів комплексних планів просторового розвитку територій громад, генеральних планів населених пунктів та детальних планів територій.

Таким чином, громадські слухання як загальна форма місцевої демократії за статтею 13 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» та громадські слухання щодо містобудівної документації мають різну нормативну основу і процедуру.

Відмінність від місцевої ініціативи

Місцева ініціатива та громадські слухання є окремими формами участі. Місцева ініціатива дає жителям можливість внести питання на розгляд ради і передбачає прийняття радою рішення. Громадські слухання є публічною зустріччю, результатом якої є пропозиції, що підлягають обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою.

Практика та дослідження в Україні

До реформи 2024 року доступність громадських слухань істотно залежала від локальних положень, прийнятих окремими радами. Дослідники звертали увагу на різні підходи до складу ініціативної групи, підписних порогів, реєстрації ініціативи, головування на слуханнях та порядку розгляду їх результатів.

«Індекс демократичності міст» 2016 року охопив нормативні акти 48 міст. Дослідники не виявили нормативного регулювання громадських слухань у семи з них. У 36 із 41 міста, де процедури були врегульовані, вимагалося від 300 до 9000 підписів на підтримку ініціювання слухань. Для Ужгорода місцева влада поріг встановили у 30 підписів, для Чернівців - 50, для Івано-Франківська - 75.

У дослідженні 2018 року, яке охоплювало 24 обласні центри та понад 300 рішень місцевих рад, автори продовжували фіксувати значні відмінності у доступності процедури. Як приклад високого підписного порогу наводився Чернігів, де для ініціювання громадських слухань на той час вимагалося 3000 підписів.

У сучасній науковій літературі громадські слухання розглядаються як механізм участі жителів у формуванні місцевих рішень, ефективність якого залежить від доступності процедури, підготовки учасників, організації обговорення та подальшого розгляду результатів.

Приклад Ужгорода

11 квітня 2014 року Ужгородська міська рада ухвалила рішення № 1269 «Про громадські слухання в місті Ужгород, зміни та доповнення до Статуту територіальної громади міста Ужгорода».

В Ужгороді цей механізм учасницької демократії жваво застосовувався за ініціативи мешканців міста; місцева процедура передбачала можливість ініціювати слухання за підтримки 30 жителів.

Див. також

Місцева ініціатива Статут територіальної громади Місцеве самоврядування в Україні Територіальна громада України Електронна петиція Бюджет участі Орган самоорганізації населення

Примітки