Панелус малий (Panellus pusillus) — вид грибів родини міценових (Mycenaceae). Широко поширений вид, зафіксований в Австралії, Азії, Європі, Північній та Південній Америці. Сучасну назву отримав 1975 року, але відомий під багатьма іменами відтоді, як французький лікар і міколог Жозеф-Анрі Леве́йє вперше описав його 1844 року як Gloeoporus pusillus.
Гриб утворює плоскі широко-округлі, віялоподібні чи ниркоподібні капелюшки завширшки до 16 мм, білуваті до буруватого кольору, прикріплені короткими цупкими ніжками, розташованими ексцентрично, що надає грибу вигляду віяла. Його світіння відоме понад пів століття й спостерігається як у плодовому тілі, так і в міцелії — у природі та в лабораторних культурах, хоча воно доволі слабке й потребує звикання очей до темряви.
Гриб поширений і часто росте густими групами чи скупченнями на гнилій деревині. Сучасні дослідження вивчають потенціал P. pusillus як інструменту для делігніфікації лігноцелюлозної сировини завдяки його ферментативній активності.
Таксономія Уперше описаний як Gloeoporus pusillus Жозефом-Анрі Левейє 1844 року. Вид мав тривалу таксономічну історію й неодноразово переносився до різних родів, унаслідок чого має численні синоніми: Dictyopanus pusillus, Favolus pusillus var. pallidus, Favolus rhipidium var. pusillus, Polyporus rhipidium, Laschia guaranitica та Polyporus pusillus. Сучасну назву 1975 року дали американські мікологи Гарольд Г. Бурдсалл-молодший та Орсон К. Міллер-молодший.
Гриб англійською відомий як «little ping-pong bat» («маленька ракетка для пінг-понгу»). Видовий епітет pusillus означає «дуже малий». У Японії гриб називають Hinano-uchiwa — «віяло принцеси» — через його форму.
Опис Гриб доволі малий, легко непомітний удень, найширший капелюшок сягає 16 мм. Ніжка завдовжки до 6 мм, завтовшки 1–2 мм, розташована ексцентрично чи прикріплена збоку капелюшка, забарвлена як капелюшок. Капелюшок опуклий, напівкруглий до ниркоподібного чи віялоподібного; верхня поверхня біла до білуватої в молодому віці, з віком стає рожевувато-бежевою до блідо-лососевої. Плодоносна поверхня складається з кутастих пор, приблизно 2–5 на мм. М'якуш завтовшки до 2 мм, твердий і білий, без вираженого запаху й смаку.
Схожі види Споріднений вид Панелус сяючий (P. stipticus) дуже схожий, але має пластинки замість пор і сильніше світіння.
Поширення та екологія Зафіксований на майже всіх континентах, окрім Африки та Антарктиди; найпоширеніший у Флориді, де багато вологи, зазвичай росте густими скупченнями на гнилому листі листяних дерев у затінку. Загалом надає перевагу тропічному й субтропічному клімату, трапляється на бамбуку, евкаліпті та навіть сосні. Спричиняє біле гниття деревини, розкладаючи лігнін, целюлозу та геміцелюлозу.
Японський фольклор У Японії з біолюмінесцентними грибами, зокрема P. pusillus, пов'язано чимало фольклору — наприклад, kitsune-bi («лисяче полум'я») та mino-bi («вогонь дощового плаща»), які частково пояснювали світіння міцелію на гнилій деревині чи соломі. Японолог Кацумі Масуда висловив припущення, що саме P. pusillus відповідає за світіння бамбука в класичній японській казці «Такеторі-моноґатарі» («Повість про різальника бамбука»).
Примітки