Носенко Дмитро Андрійович (; 17 лютого 1851, Чернігівська губернія — 20 лютого 1929, Лозанна, Швейцарія) — російський і український юрист, судовий діяч Російської імперії, таємний радник (1907), дійсний статський радник (1896), сенатор, голова адміністративного генерального суду Державного сенату Української Держави (1918—1919), автор праць з цивільного судочинства та торгового права.Носенко Дмитрий Андреевич // ХРОНОС. Всемирная история в Интернете. Цитується за: Энциклопедия «Воронежская губерния». Автор-составитель А. Н. Юрасов. Раздел «Погоны золотые». 2021; Список гражданским чинам 4-го класса за 1906 год, с. 535.
Біографія Народився 17 лютого 1851 року в Чернігівській губернії в родині колезького радника Санкт-Петербурзької цивільної палати Андрія Тимофійовича Носенка (1821—1879) та Юлії Дмитрівни Андреєвої (1831—1887).
1873 року закінчив юридичний факультет Імператорського Санкт-Петербурзького університету. Того ж року розпочав службу обер-секретарем 4-го Департаменту Сенату (1873—1883). У 1885—1887 роках — товариш голови Симферопольського окружного суду. 1886 року став членом Московської судової палати. З січня 1898 до жовтня 1906 року очолював департамент Судової палати Харківського судового округу, а з жовтня 1906 до вересня 1907 року був старшим головою Судової палати Харківського судового округу. У Воронезькій губернії здійснював контроль за кримінальними та цивільними справами, інспектував Воронезький і Острогозький окружні суди.
19 вересня 1907 року призначений сенатором у цивільному касаційному департаменті Сенату. У 1918—1919 роках очолював адміністративний генеральний суд Державного сенату Української Держави. 1919 року був репресований і заарештований Київською губчека; уникнув розстрілу. 15 жовтня 1920 року евакуйований з Ялти до Константинополя. Помер 20 лютого 1929 року в Лозанні (Швейцарія).
Чини та нагороди Дійсний статський радник (1 січня 1896). Таємний радник (1 січня 1907). Орден Святого Володимира 3-го ступеня (1898) і 2-го ступеня (1912). Орден Святого Станіслава 1-го ступеня (1902). Орден Святої Анни 1-го ступеня (1905). Монарше благовоління за відзнаку по службі (1896).
Наукові та практичні праці Автор і упорядник низки видань з роз'ясненнями рішень Правительствуючого Сенату: «Устав торговий, з роз'ясненнями за рішеннями Цивільного касаційного, четвертого (Судового) департаментів і загальних зібрань Правительствуючого Сенату» (1888; пізніші видання); «Виробництво повітових членів окружних судів у цивільних справах» (1892); «Виробництво судово-межевих справ у судових установах» (1892); «Виробництво міських суддів (і земських начальників) у цивільних справах» (1892); «Виробництво справ про узаконення та усиновлення дітей» (1893); «Устав про векселі» (1893) та «Вексельні устави 1902 і 1893 рр. з роз'ясненнями» (1902); «Устав цивільного судочинства» (1894); «Судові пристави загальних судових установ» (1899).
Його праці з торгового права та цивільного процесу використовувалися як практичні посібники.
Родина Одружений з 15 серпня 1876 року з Ольгою Іванівною Шелавіною.
Діти:
Ольга (нар. 25 липня 1877), Дмитро (нар. 28 лютого 1879), Віра (нар. 23 травня 1882).
Примітки
Джерела Носенко Дмитрий Андреевич // ХРОНОС. Всемирная история в Интернете. Энциклопедия «Воронежская губерния». Автор-составитель А. Н. Юрасов. Раздел «Погоны золотые». 2021. Список гражданским чинам 4-го класса за 1906 год.