У економіці та економічній соціології вкоріненість (англ. embeddedness) означає ступінь, до якого економічна діяльність обмежується неекономічними інституціями. Цей термін увів економічний історик Карл Поланьї у межах свого субстантивістського підходу. Поланьї стверджував, що в неринкових суспільствах не існує чистих економічних інституцій, до яких можна було б застосувати формальні економічні моделі. У таких випадках економічна діяльність — наприклад, "забезпечення" (provisioning) — є "вкоріненою" в неекономічні родинні, релігійні та політичні інституції. У ринкових же суспільствах, навпаки, економічна діяльність зазнала раціоналізації, і економічна дія стає "вилученою, розкоріненою" від суспільства, здатною слідувати власній самостійній логіці, яку й фіксують економічні моделі. Ідеї Поланьї були широко сприйняті та обговорювані в антропології — у межах так званої формалістсько-субстантивістської дискусії. Згодом термін "вкоріненість" далі розвинув економічний соціолог Марк Ґрановеттер, який доводив, що навіть у ринкових суспільствах економічна діяльність не є настільки розкоріненою від суспільства, як це могли б передбачати економічні моделі.

Карл Поланьї За Поланьї, у докапіталістичних, доіндустріальних економіках засоби до існування ґрунтуються не на ринковому обміні, а на перерозподілі та взаємності. Взаємність визначається як взаємний обмін товарами чи послугами в рамках довготривалих відносин. Перерозподіл передбачає наявність сильного політичного центру — наприклад, родинного лідерства — який отримує та потім перерозподіляє засоби до існування відповідно до культурно специфічних принципів. Прийняття економічних рішень у таких суспільствах базується не стільки на індивідуальному виборі, скільки на соціальних стосунках, культурних цінностях, моральних міркуваннях, політиці, релігії або страху, що його насаджує авторитарне керівництво. Виробництво в більшості селянських і племінних суспільств орієнтоване на самих виробників — так зване 'виробництво для використання або натуральне виробництво, на відміну від "виробництва для обміну", головною метою якого є максимізація прибутку.

Ця відмінність між типами економік пояснюється "вкоріненістю" економічної (тобто забезпечувальної) діяльності в інших соціальних інституціях, таких як спорідненість у неринкових економіках. Замість того щоб бути окремою й відособленою сферою, економіка вкорінена як в економічні, так і в неекономічні інституції. Обмін відбувається в межах суспільства і регулюється ним, а не існує у соціальному вакуумі. Наприклад, релігія та уряд можуть бути настільки ж важливими для економіки, як і самі економічні інституції. Соціокультурні зобов'язання, норми та цінності відіграють значну роль у стратегіях забезпечення життя людей. Отже, будь-який аналіз економіки як аналітично відокремленої сутності, ізольованої від свого соціокультурного та політичного контексту, є хибним із самого початку. Субстантивістський аналіз економіки тому зосереджується на вивченні різноманітних соціальних інституцій, на яких ґрунтуються засоби до існування людей. Ринок є лише однією з багатьох інституцій, що визначають характер економічних трансакцій. Центральний аргумент Поланьї полягає в тому, що інституції є первинними організаторами економічних процесів. Субстантивна економіка — це "інституйований процес взаємодії людини з її середовищем, результатом якого є безперервне постачання матеріальних засобів задоволення потреб."

Марк Ґрановеттер Економічний соціолог Марк Ґрановеттер запропонував нову дослідницьку парадигму (неосубстантивізм) для цих дослідників. Ґрановеттер стверджував, що неокласичний погляд на економічну дію, який відокремлював економіку від суспільства й культури, породжував "недосоціалізоване уявлення", що атомізує людську поведінку. Так само, на його думку, субстантивісти мали "надсоціалізований" погляд на економічних акторів, відмовляючись бачити способи, якими раціональний вибір міг впливати на їхню поведінку в традиційних, "вкорінених" соціальних ролях.Ґрановеттер застосував концепцію вкоріненості до ринкових суспільств, продемонструвавши, що навіть там "раціональні" економічні обміни зазнають впливу вже наявних соціальних зв'язків. У своєму дослідженні етнічних китайських бізнес-мереж в Індонезії Ґрановеттер виявив, що економічна діяльність людей вкорінена в мережах міцних особистих стосунків. У процесах клієнтелізації культивування особистих стосунків між торговцями та покупцями набуває рівної або навіть вищої важливості, ніж самі економічні трансакції. Економічні обміни здійснюються не між чужими людьми, а між особами, залученими в довготривалі, безперервні відносини.

Див. також

Економічна соціологія Культурна економіка Економічна антропологія Політична економія Вбудований лібералізм Прикомандировані журналісти

Примітки