Миха́йло Іва́нович Хаджинов (28 вересня (10 жовтня) 1899, село Мангуш нині селище Мангуського району Донецької області, Україна — 21 листопада 1980, Краснодар) — радянський генетик, рослинознавець та селекціонер, Герой Соціалістичної Праці (1966), академік ВАСГНІЛ (1966), заслужений діяч науки РРФСР (1970), доктор сільськогосподарських наук (1965), лауреат Ленінської премії (1963).
Біографія Михайло Іванович народився 28 вересня (9 жовтня) 1899 року в с. Мангуш нині селище Мангуського району Донецької області (Україна). Грек.
З 1900 року жив у місті Маріуполь (Донецька область).
У 1918 році закінчив Маріупольську чоловічу гімназію.
З 1918 по 1922 роки працював у міській раді діловодом та інструктором з охорони праці, секретарем санітарно-епідеміологічного відділу Маріупольського військово-санітарного управління, помічником завідувача насіннєвого складу Спілки сільськогосподарських кооперативів.
З 1925 по 1926 роки лічильник сортомережі Українського товариства насінництва.
У 1926 році закінчив Харківський сільськогосподарський інститут.
З 1926 по 1929 роки працював на дослідній станції, організованій під Харковом професором Н. М. Кулішовим.
У 1929 році лаборант Всесоюзного інституту прикладної ботаніки і нових культур в Ленінграді (з 1930 — Всесоюзний науково-дослідний інститут рослинництва), з 1932 — старший науковий співробітник відділу генетики цього інституту. За дорученням М. І. Вавілова проводив відповідальні дослідження за спадковими ознаками кукурудзи. У його розпорядженні був найбагатший унікальний матеріал цієї рослини — понад 13 000 зразків, зібраних у багатьох країнах і привезених до Росії М. І. Вавіловим та його помічниками.
У 1931 році незалежно від американця М. Родса відкрив у кукурудзи так звану цитоплазматичну чоловічу стерильність (безпліддя), тобто відсутність нормального пилку в кукурудзяних волотях (султанах). Дане відкриття у 1950-і роки відіграло важливу роль у поширенні гібридної кукурудзи та переході на нову якісну форму селекції. М. І. Хаджинов домігся, щоб мітлушки не порошили. Це була технічна революція, що звільняла ручну працю, що застосовується в посівах насіннєвої кукурудзи.
Наприкінці 1940 року, після арешту М. І. Вавілова був змушений покинути Ленінград і переїхати на Кубань.
У 1941 році працював старшим науковим співробітником, завідувачем групи селекції кукурудзи Краснодарської селекційної станції.
Під час Великої Вітчизняної війни продовжував свої досліди у Південному Казахстані. У 1944 році зі співробітниками ретельно відновлював сорти та лінії кукурудзи, які вдалося дивом зберегти. Весною 1945 року зайнявся селекцією гібридів.
Після повернення з евакуації знову працював завідувачем групи селекції кукурудзи Краснодарської селекційної станції (з 1954 року — Краснодарський науково-дослідний інститут сільського господарства).
У 1956 році завідувач відділення селекції та насінництва кукурудзи Краснодарського науково-дослідного інституту сільського господарства (з 1973 року — імені П. П. Лук'яненка).
Розробляв теоретичні основи селекції та насінництва кукурудзи. Вивів понад 20 високопродуктивних сортів та гібридів кукурудзи, 14 з яких — методом міжлінійної гібридизації. Відкрив явище цитоплазматичної чоловічої стерильності у кукурудзи, що дозволило розробити новий метод створення високопродуктивних гібридів. Використання цього генетичного фактора в насінництві кукурудзи, сорго та інших сільськогосподарських культур дозволило докорінно перетворити їхнє насінництво та перевести його на стерильну основу. М. І. Хаджинову належить пріоритет у розробці методу створення стерильних аналогів самозапилених ліній та сортів, а також аналогів ліній-відновників фертильності на стерильній основі. Розробив моделі форм суперлізинової кукурудзи з підвищеним вмістом білка, лізину та триптофану. Вів роботи з селекції ранньостиглих гібридів, рекурентного поліпшення популяції, використання гаплоїдії для прискореного отримання гомозиготних ліній, селекції на імунітет до стеблових гнилів і кукурудзяного метелика, поліпшення перетравності силосової маси шляхом використання низьколігніну.
За великий внесок у сільськогосподарську науку та створення нових сортів кукурудзи Указом Президії Верховної Ради СРСР у 1966 році Хаджинову Михайлу Івановичу надано звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна та золотої медалі «Серп і Молот».
Останні роки життя, поряд з отриманням нових гібридних форм кукурудзи, займався питаннями підвищення в зернах лізину (амінокислоти, що входить до складу білка, що застосовується для збагачення кормів і продуктів харчування) та олійності, настільки необхідних компонентів у їжі для нормальної життєдіяльності, і досяг обнадійливості.
Під керівництвом та за участю М. І. Хаджинова було створено та районовано понад 20 гібридів кукурудзи: Краснодарський-1/49, Краснодарський-5, Краснодарський ПГ-303, Краснодарський 82ВЛ, Краснодарський 229 ТВ, Краснодарський 303 ТВ (СВ), Краснодарський 309 ТВ, Краснодарський 362 ТВ (СВ), Краснодарський 381 ВЛ, Краснодарський 436 МВ, Краснодарський 440 МВ.
З 1972 по 1977 роки віце-президент Всесоюзного товариства генетиків та селекціонерів імені М. І. Вавілова.
У 1977 році президент секції кукурудзи та сорго Європейської асоціації генетиків та селекціонерів рослин.
21 листопада 1980 року помер, похований на Слов'янському цвинтарі у Краснодарі.
Пам'ять
У Краснодарському НДІ сільського господарства відкрито кімнату-музей М. І. Хаджинова та встановлена меморіальна дошка. Його ім'я має одна з вулиць Краснодара.
Нагороди та звання
Орден «Знак Пошани» (1957); Ленінська премія (1963); Герой Соціалістичної Праці (1966); Чотири ордена Леніна (1966, 1971, 1973, 1979); Почесний громадянин міста Краснодар (1979); медалі.
Твори Опубліковано близько 150 наукових праць, включаючи 8 книг та брошур, серед них:
Обробіток кукурудзи на Кубані (у співавторстві з В. П. Гавриловим). 2-ге вид., Дод. та перероб. Краснодар, 1956.
Примітки
Література
Бардадим В. П. Дбайливці Землі Кубанської. Краснодар, 1986. Твоя, Маріуполь, слава! Біографічний довідник. Укладачі: Н. М. Рябченко, Ст. П. Джувага. Маріуполь: ГО Клуб мандрівників, 2004. 175 стор. : іл.