«Стрибок пастуха»Гі де Мопассан Твори в восьми томах / ред. Д. В. Затонський — Київ: Дніпро, 1972. — Т. 8. — С. 231-234. () — новела французького письменника Гі де Мопассана, уперше опублікована 9 березня 1882 року в газеті «Gil Blas» під псевдонімом Мофріньєз (). Сюжет твору розповідає історію суворого релігійного священика, чий сліпий фанатизм і ненависть до чужих мирських почуттів призводять до жорстокого вбивства двох закоханих під час негоди. Історія побудована як переказ місцевої легенди про походження топоніма.

Історія Гі де Мопассан вперше опублікував цю новелу в газеті «Gil Blas» 9 березня 1882 року під псевдонімом Мофріньєз. Пізніше твір увійшов до посмертної збірки оповідань письменника «Дядечко Мілон» (), виданої 1899 року.

Українською цю новелу переклав Ярема Кравець. В українському перекладі твір побачив світ у видавництві «Дніпро» у восьмитомному зібранні творів Гі де Мопассана (1969—1972) .

Сюжет новели пов'язаний із романом Мопассана «Життя» (, 1883). Дослідники зазначають, що історія зі «Стрибка пастуха» була перероблена та включена до роману; зокрема, образ жорстокого священника має відповідник у постаті абата ТолбіякаBurston, Emma. «L’obsession de la chute chez Maupassant» // Littérature. — 2022. — № 205. — С. 47–61. — JSTOR..

Сюжет Події новели відбуваються на узбережжі Нормандії, між Дьєпп та Гавр. Оповідач описує вузьку долину, що прорізає високі прибережні скелі й веде до моря. Місцевість отримала назву «Стрибок пастуха» через трагічну подію, яка сталася тут у минулому.

Колись у селі служив молодий священник, відомий своєю суворістю та нетерпимим ставленням до будь-яких проявів фізичної любові. Він засуджував селян за «гріхи плоті» й навіть жорстоко поводився з тваринами, якщо вважав їхню поведінку непристойною.

Одного разу під час сильної грози священник намагався знайти прихисток у невеликій дерев'яній пересувній будці на колесах, якою користувалися пастухи. Увійшовши, він бачить у темряві закоханих, що обіймаються. Замість того, щоб просто піти, він у нападі люті штовхає хатинку разом із молодими людьми до крутого схилу. Споруда стрімко котиться вниз, розганяючись, підстрибуючи і вдаряючись об землю, поки не зривається з урвища і не розбивається на березі — пара гине, до останньої миті тримаючись в обіймах.

Священник не дозволив поховати загиблих у церкві та відмовився благословити їхні труни. Однак злочин не залишився безкарним: його дії бачив митник, після чого священника заарештували й засудили до довічних каторжних робіт.

Відтоді небезпечний яр, що спускається зі скелі до моря, отримав назву «Стрибок пастуха».

Примітки