Луї-Ісідор Дюперре (; 21 жовтня 1786 — 25 серпня 1865) — французький морський офіцер і дослідник.
Біографія
Раннє життя Луї-Ісідор Дюперре народився у 1786 році у Парижі.
Кар'єра Він вступив до військово-морського флоту в 1802 році. Спершу служив на «Вулкені», а потім на «Республіканці». Він став мічманом першого класу в 1806 році. Він брав участь в атаці на англійські брандери в квітні 1809 рошці. У 1811 році він виконував гідрографічну місію на узбережжі Тоскани. У 1811 році його було підвищено до прапорщика. Згодом служив морським гідрологом у Луї-Клода де Сольсеса де Фрейсіне на борту «Уранії» (1817—1820). Основною метою експедиції було етнографічне вивчення корінних народів малодосліджених земель. Протягом трьох років відвідав Австралію, Нову Гвінею, острови Адміралтейства, Каролінські острови, острів Гуам, на якому висадився у березні 1819 року. Пробувши протягом трьох місяців на Маріанських островах, експедиція попрямувала до Гавайських островів, а потім до архіпелагу Самоа та островів Кука. Після цього Фрейсіне взяв курс на Австралію, де пробув упродовж місяця. Згодом експедиція вирушила до Франції через південну частину Тихого океану, проте біля Фолклендських островів судно «Уранія» зазнало аварії. Проте членам експедиції вдалося в листопаді 1820 благополучно повернутися до Франції Після повернення він отримав Хрест Святого Людовіка. У березні 1821 року його підвищено до капітан-лейтенанта.
Після повернення з експедиції, Дюперре був призначений капітаном «Черепашка» («La Coquille») під час його навколосвітньої подорожі (1822—1825), його заступником був інший відомий мандріник Жюль Дюмон д'Юрвіль. Відомий французький орнітолог Рене-Прімевер Лесон також подорожував на Ла Кокіль як корабельний лікар і натураліст. Судно залишило Тулон 11 серпня 1822 і спочатку, у листопаді, прямує до Східного Фолкленду (Фолклендські островів), а потім до Чилі. Далі він прямує на захід і в квітні 1823 року відвідує вісім атолів Туамоту включаючи Хао, Муруроа, Пукаруа та Реао. Його експедиція була успішною: ніхто не загинув, а наукові результати були значними. Однак, незважаючи на серйозну наукову публікацію Дюперре залишався відносно невідомим. Після повернення до Франції у березні 1825 року Лессон і Дюмон привезли до Франції вражаючу колекцію тварин і рослин, зібраних на Фолклендських островах, узбережжях Чилі та Перу, на архіпелагах Тихого океану та у Новій Зеландії, Новій Гвінеї та Австралії.
Під час подорожі корабель провів два тижні в затоці Островів на півночі Нової Зеландії в 1824 році та того ж року відвідав на десять днів острів Уалан,Suárez, Thomas (2004). Early Mapping of the Pacific: The Epic Story of Seafarers, Adventurers, and Cartographers Who Mapped the Earth's Greatest Ocean. Singapore: Periplus Editions. 224 pp. . нині Косрае (сучасні Федеративні Штати Мікронезії). На зворотному шляху до Франції корабель проплив через острови Елліс (нині відомі як Тувалу).
Він першим картографував весь архіпелаг островів Гілберта, які зараз є частиною Кірибаті.
Дюперре було обрано іноземним почесним членом Американської академії мистецтв і наук у 1861 році. Дюперре було обрано до Академії наук членом у 1842 році, віце-президентом у 1849 році та став її президентом у 1850 році.
Смерть Він помер у 1865 році.
Вшанування Вид сцинків Acritoscincus duperreyi (Gray, 1838), був названий на його честь.Beolens, Bo; Watkins, Michael; Grayson, Michael (2011). The Eponym Dictionary of Reptiles. Baltimore: Johns Hopkins University Press. xiii + 296 pp. . («Duperrey», p. 78). Видовий епітет Megapodius duperryii Lesson & Garnot, 1826 був присвячений йому, але зараз вважається синонімом великонога австралійського (Megapodius reinwardt Dumont, 1823).
На його честь названо два роди рослин: Duperrea (у 1924 році) та Duperreya з Австралії (у 1829 році).
Його ім'я приносить атол Дюперре (Лозап, 6° 52' пн.ш., 152° 42' сх. д.) в районі Каролінських островів.
Див. також Європейські та американські науково-дослідні подорожі
Примітки
Посилання
Оцифрований рукопис пропозиції Луї-Ісидора Дюперрея та Дюмона д'Юрвіля щодо експедиції Ла-Кокіля, що зберігається в бібліотеці Олександра Тернбулла