Жан-Батист Арман Луї Леонс Елі де Бомон (25 вересня 1798 — 21 вересня 1874) — французький геолог. Серед його ідей було те, що гори утворювалися в серії епізодів протягом геологічного часу через охолодження та стиснення Землі. Він також припустив, що існує певна закономірність в орієнтації гірських систем світу, яка відповідає системі п'яти кіл, що зустрічаються в точках на Землі, що позначають вершини багатогранника.

Біографія Елі де Бомон народився в родинному замку в Каноні, в Кальвадосі. Він здобув освіту в ліцеї Генріха IV, де отримав першу премію з математики та фізики в Політехнічній школі, де він посів перше місце на випускному іспиті в 1819 році; та в Гірській школі (1819—1822), де почав виявляти рішучу схильність до науки, з якою пов'язане його ім'я. У 1823 році його разом із Дюфренуа обрав Брошан де Вільє, професор геології в Гірничій школі, щоб супроводжувати його в науковій поїздці до Англії та Шотландії з метою оглянути гірничодобувні та металургійні підприємства країни та вивчити принципи, на яких була складена геологічна карта Англії (1820) , з метою створення аналогічної карти Франції.

У 1832 році він змінив Жоржа Кюв'є на посаді кафедри природничої історії в Колеж де Франс. У 1835 році його було призначено професором геології в Гірничій школі, змінивши Брошана де Вільє, асистентом якого він обіймав посаду професора з 1827 року. Він обіймав посаду головного інженера гірничої справи у Франції з 1833 до 1847 року, коли його було призначено генеральним інспектором; а в 1861 році він став віце-президентом Генеральної ради гірничої справи та великим офіцером ордена Почесного легіону. Його зростаюча наукова репутація забезпечила йому обрання членом Берлінської академії, Французької академії наук, Единбурзького королівського товариства (1845), Лондонського королівського товариства, іноземним членом Королівської шведської академії наук (1848) та міжнародним членом Американського філософського товариства (1860). Указом президента він був призначений сенатором Франції в 1852 році, а після смерті Франсуа Араго в 1853 році його було обрано постійним секретарем Академії наук.

Ім'я Елі де Бомона широко відоме геологам у зв'язку з його теорією походження гірських хребтів, вперше висунутою в доповіді, прочитаній в Академії наук у 1829 році, а згодом розвиненою в його «Записках про гірську систему» (3 томи, 1852). Згідно з його поглядом, усі гірські хребти, паралельні одному великому колу Землі, мають суворо одночасне походження, а між великими колами існує відношення симетрії у формі п'ятикутної мережі. Розгорнуте викладення та критика теорії були зроблені Вільямом Гопкінсом у його ювілейному зверненні до Геологічного товариства Лондона в 1853 році. Теорія не отримала загального визнання, але виявилася дуже цінною для геологічної науки завдяки значним доповненням до знань про будову гірських хребтів, які її автор зробив, намагаючись знайти факти на її підтвердження.

Однак, мабуть, найбільшу послугу, яку Елі де Бомон зробив науці, пов'язав зі створенням геологічної карти Франції, у підготовці якої він відіграв провідну роль. У цей період Елі де Бомон опублікував багато важливих мемуарів з геології країни. Після виходу на пенсію з Гірничої школи він продовжував керувати випуском детальних карт майже до самої своєї смерті, яка сталася в Кенні. Його академічні лекції за 1843—1844 роки були опубліковані в 2 томах (1845—1849) під назвою Leçons de Géologie praktični.

Кратер на Місяці названий на його честь.

Гора Елі-де-Бомон, названа на честь Жана Батиста Бомона, знаходиться в Національному парку Вестленд Тай-Путіні, на західному узбережжі Південного острова Нової Зеландії та поблизу кордону з Національним парком Аоракі/Маунт-Кук .

Примітки

Посилання

Catholic Encyclopedia article