Принц Ві́льям Фре́дерік, ге́рцог Гло́стерський і Е́динбурзький (; , Рим, Папська держава — , Суррей, Велика Британія) — британський принц, фельдмаршал. Племінник і зять короля Георга III. Правнук короля Георга II і першого британського прем'єр-міністра Роберта Волпола.

Життєпис Принц Вільям Фредерік Глостерський народився 15 січня 1776 року в в Римі. Його батьком був принц Вільям Генрі, герцог Глостерський і Единбурзький (онук Георга II, брат Георга III), а матір'ю — , онучка першого прем'єр-міністра Великої Британії Роберта Волпола. Через те, що шлюб батьків принца був морганатичним, він і його сестра Софія не вважалися членами Ганноверського дому, хоча мали титул принца і принцеси Великої Британії.

У 1787—1790 роках Вільям Фредерік навчався у Триніті-коледжі Кембриджського університету, де здобув ступінь магістра мистецтв. З 1811 року до смерті Вільям Фредерік був канцлером (почесним головою) Кембриджського університету. 1797 року обраний членом Лондонського королівського наукового товариства.

1805 року, зі смертю батька, принц Вільям Фредерік успадкував його титул — герцог Глостерський та Единбурзький.

З початком війни першої коаліції проти революційної Франції 1793 року принц вступив капітаном до 1-го гвардійського піхотного полку у званні підполковника, присвоєного заднім числом начебто в березні 1789 року — pp. 301—302. — . . 1794 року принца підвищили до звання полковника. Навесні того ж року принц воював у Фламандії. 1795 року підвищений до звання генерал-майора. Восени 1799 року принц командував піхотною гвардійською бригадою під час до Нідерландів. Того ж року підвищений до генерал-лейтенанта. 1808 року принцові надали звання генерала, а 1816 року — фельдмаршала.

Герцог Глостерський і Единбурзький був членом Палати лордів, хоча політикою займався мало. Виступав за заборону работоргівлі, просував відповідний акт у парламенті. Підтримував емансипацію католиків. Голосував проти виборчої реформи 1832 року, закликав короля Вільгельма IV накласти вето на прийнятий парламентом акт .

В епоху Регентства (1811—1820) Вільям Фредерік підтримував опозицію до принца-регента Георга (він же з 1820 року — король Георг IV), виступав на боці Августа Фредеріка, герцога Сассекського, та королеви Кароліни.

Вільям Фредерік був відомий як релігійна і благодійна людина, проте водночас поводився доволі помпезно, педантично, надаючи своєму королівському статусу високого значення. За свою кумедну зовнішність принц у середовищі карикатуристів був відомий як «шматок Глостера і сиру».

Вільям Фредерік помер 30 листопада 1834 року. Похований у каплиці святого Георгія Віндзорського замку.

Особисте життя Письменник зазначав, що принц 1811 року таємно одружився з жінкою на ім'я Енн Маґір (; роки життя 1786—1850). Сама вона стверджувала, що принц підтримував зв'язки з нею до своєї смерті. Проте жодного документального підтвердження такого шлюбу не існує. Крім того, шлюб такого типу заборонений за Актом про королівські шлюбиCamp, Anthony J. (2007). Royal Mistresses and Bastards: Fact and Fiction 1714—1936. pp. 112—113. .

Принц Вільям Фредерік претендував на руку принцеси Шарлотти Уельської, що вважалася спадкоємицею британського престолу. Проте, зрештою, 22 липня 1816 року принц Вільям Фредерік одружився зі своєю двоюрідною сестрою Марією — дочкою короля Георга III/ Вінчання відбулося в палаці Святого Якова. У день весілля принц-регент Георг надав Вільяму Фредеріку звертання Його Королівська Високість. Шлюб був щасливим, хоча дітей у ньому не народилося. Подружжя всіляко підтримувало благодійні ініціативи. Герцог і герцогиня проживали у своїй резиденції у графстві Суррей в Англії.

Нагороди Орден Підв'язки (16 липня 1794) Орден Лазні (2 січня 1815) Королівський гвельфський орден (12 серпня 1815)Gibbs, Doubleday (editors), Vicary, H.A. (1926). The Complete Peerage, Volume V. The St Catherine Press, London. p. 745.

Родовід

Примітки

Література  — pp. 301—302. — .