Рене Вебер (, 16 липня 1961, Роке-Гонсалес — 16 грудня 2020, Ріо-де-Жанейро) — бразильський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. Найбільшого успіху як футболіст досяг у складі Флуміненсе, з яким 1984 року виграв чемпіонат Бразилії та тричі ставав чемпіоном штату Ріо-де-Жанейро. У подальшій тренерській кар'єрі Вебер працював із молодіжними збірними Бразилії та низкою клубів у Бразилії й за кордоном, а також багато років був асистентом Паулу Аутуорі.

Ігрова кар'єра

Рене Вебер походив із бразильської родини німецького походження. Його прадід емігрував до Бразилії з Ельзасу. Вебер народився в невеликому населеному пункті штату Ріу-Гранді-ду-Сул та розпочав професійну кар'єру в «Інтернасьйоналі».

Після цього він перебрався до Ріо-де-Жанейро, де виступав за «Флуміненсе». Саме цей період став найуспішнішим у його кар'єрі футболіста. За «Флуміненсе» Вебер провів 143 офіційні матчі, здобувши 74 перемоги, 40 нічиїх і зазнавши 29 поразок, та забив 15 голів. У складі «Флуміненсе» Вебер тричі вигравав чемпіонат штату Ріо-де-Жанейро у 1983, 1984 та 1985 роках. 1984 року він також став чемпіоном Бразилії.

Після завершення виступів у «Флуміненсе» Вебер продовжив кар'єру в Португалії, де грав за «Віторію» з Гімарайнша. 1988 року разом із клубом став володарем Суперкубка Португалії.

Останнім клубом Вебера був «Америка» (Ріо-де-Жанейро) з Ріо-де-Жанейро. Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за команду у 1993 році.

Виступи за збірну У 1984—1986 роках Вебер виступав за олімпійську збірну Бразилії. Загалом він провів за команду 10 матчів, у яких Бразилія здобула вісім перемог і двічі зіграла внічию. Вебер забив один гол. Головним міжнародним турніром у його кар'єрі гравця стали літні Олімпійські ігри 1984 року в Лос-Анджелесі. Збірна Бразилії дійшла до фіналу, де поступилася Франції, та здобула срібні медаліLivro Seleção Brasileira 90 anos - 1914/1994..

Кар'єра тренера Розпочав тренерську кар'єру, повернувшись до футболу після тривалої перерви, 2002 року, очоливши тренерський штаб клубу «Америка» (Ріо-де-Жанейро) після звільнення Карлоса Алберто Торреса під час турніру Ріо-Сан-Паулу. Після цього Вебер працював за межами Бразилії і 2003 року він очолював перуанський «Спортінг Крістал».

У 2004 році Рене очолив молодіжну збірну Бразилії, зокрема керував командою на Турнірі в Тулоні та молодіжному чемпіонаті Південної Америки. Також під його керівництвом команда взяла участь у молодіжному чемпіонаті світу 2005 року в Нідерландах і посіла третє місце.

Після роботи зі збірною Вебер продовжив тренерську діяльність у Об'єднаних Арабських Еміратах. Він очолював «Аль-Шабаб», а також працював із «Шарджею». У цей період його також називали серед кандидатів на посаду головного тренера збірної Нігерії.

2007 року Вебер повернувся до Бразилії та нетривалий час очолював «Крісіуму». У Серії B команда програла всі три матчі під його керівництвом, після чого 13 вересня тренера було звільнено. 8 грудня 2007 року Вебер очолив «Віла-Нову», яка напередодні повернулася до Серії B. Перед ним поставили завдання підготувати команду до чемпіонату штату Гояс 2008 року та боротьби за вихід до Серії A.

На початку 2009 року Вебер став головним тренером «Кашіаса». Однак після перших п'яти турів чемпіонату штату Ріу-Гранді-ду-Сул керівництво клубу звільнило його, а наступником став Аржеліко Фукс.

Значна частина подальшої кар'єри Вебера була пов'язана з роботою асистентом Паулу Аутуорі. 2009 року він увійшов до тренерського штабу «Греміу». Після відставки Аутуорі, який очолив катарський «Ар-Раян», Вебер також залишив клуб.

У грудні 2009 року Вебер був призначений головним тренером «Фігейренсе» та готував команду до сезону 2010 року. 4 березня 2010 року він був офіційно призначений головним тренером «Анаполіни». 2011 року Вебер знову працював за кордоном, очоливши «Аль-Шааб» в Об'єднаних Арабських Еміратах.

2012 року він повернувся до роботи з Аутуорі, цього разу як його асистент у збірній Катару. Пізніше у 2013 році допомагав тренеру у клубі «Васко да Гамі». Того ж року Вебер увійшов до тренерського штабу «Сан-Паулу», де Аутуорі був головним тренером. Перед сезоном 2014 року Вебер приєднався до тренерського штабу «Атлетіку Мінейру», де знову працював разом із Аутуорі.

У березні 2015 року Вебер очолив «Нова-Ігуасу». Під його керівництвом команда провела сім матчів у чемпіонаті штату Ріо-де-Жанейро, здобувши одну перемогу, тричі зігравши внічию та тричі програвши. 5 квітня його звільнили після невдалого виступу команди, яка перебувала на останньому місці турнірної таблиці.

З 2016 року Вебер працював у «Сан-Паулу» на посаді технічного координатора.

У 2018 році він очолив ДПММ із Брунею. Також у різні періоди Вебер працював у тренерських штабах клубів Бразилії та за кордоном.

У лютому-жовтні 2020 року Вебер входив до тренерського штабу «Ботафогу», де знову працював під керівництвом Паулу Аутуорі.

Титули і досягнення

Як футболіст Чемпіон Бразилії (1): «Флуміненсе»: 1984 Переможець Ліги Каріока (2): «Флуміненсе»: 1983, 1984, 1985 Суперкубок Португалії (1): «Віторія» (Гімарайнш): 1988

Смерть

Наприкінці листопада 2020 року Рене Вебер був госпіталізований до лікарні в Ріо-де-Жанейро після захворювання на COVID-19. Він перебував у лікарні з 28 листопада. 16 грудня 2020 року Рене Вебер помер у Ріо-де-Жанейро у віці 59 років від ускладнень, спричинених COVID-19.

Примітки

Посилання