Люсі Осберн (1 квітня 1836 — 22 грудня 1891) — англійська медсестра, яка закінчила навчання в Школі медсестер Флоренс Найтінгейл (нині — частина Королівського коледжу Лондона ) та розповсюдила цю систему в лікарні м. Сідней; покращувала умови обслуговування пацієнтів в Австралії протягом 16 років, її вважають засновницею сучасної медсестринської справи в Австралії.

Дитинство та юність Осберн народась в Лідсі, Йоркшир, Англія. Її батько, Вільям Осберн, був торговцем вином та спиртними напоями, Після того, як бізнес її батька збанкрутував у 1842 році, Люсі була удостоена тіткою Люсі, чоловік якої, Джозеф Рідсдейл, був біржовим маклером у Лідсі. Її батько став письменником та єгиптологом. Люсі навчалася в школі в Саутвеллі, Ноттінгемшир, яка була школою-інтернатом Кетрін Гіткот для «юних леді».

Осберн мала відчужені стосунки зі своїми прийомними батьками. Головним предметом суперечки була її відмова від євангельських вірувань своєї родини на користь Високої церкви англіканства. Це був серйозний виклик, враховуючи, що її батько написав книгу, в якій стверджував, що рух Високої церкви був єзуїтською змовою з метою схилити новонавернених до католицизму.

В 21 рік вона влаштувалась працювати гувернанткою та компаньйонкою в родину свого двоюрідного брата в Єрусалимі. Вона пробула там три роки, а потім подорожувала Європою, перш ніж повернутися додому. Вона стверджувала, що за цей час навчилася медсестринській справі. Коли пізніше Флоренс Найтінгейл поставила під сумнів це твердження, Люсі уникла цього питання, заявивши, що її «найулюбленішим заняттям, було об'їжджання арабських коней на сирійських рівнинах».

Медсестринська справа До того часу, як Люсі Осберн повернулася до Англії, вона вже зацікавилася медсестринством. Цілком ймовірно, що вона відвідувала відому лікарню для підготовки Дияконіс у Кайзерсверті в Дюссельдорфі, Німеччина. До 1866 року вона вже розглядала можливість стати медичною місіонеркою в Індії. З цією ідеєю вона вступила до медичної школи Найтінгейл при лікарні Святого Томаса.

Навчання, яке пропонувала школа Найтінгейл, тривало рік, Люсі пропустила чотири місяці, здебільшого через хворобу. У той час школа погано керувалася, що Флоренс Найтінгейл усвідомила лише пізніше. Підготовка з хірургічної медсестринської справи була особливо поганою. Коли Люсі Осберн пройшла місяць навчання, настоятелька церкви Святого Томаса Сара Вордропер обрала її як лідера команди медсестер для впровадження системи медсестринської справи «Найтінгейл» в Австралії.

Можливість поїхати до Австралії з'явилася завдяки листам політика та соціального реформатора Генрі Паркса до Флоренс Найтінгейл з проханням до медсестер реформувати сестринську справу в Новому Південному Уельсі (штат Австралії). Вони мали базуватися в Сіднейській лікарні та диспансері та навчати медсестер впровадженню нової системи догляду по всій колонії. Люсі Осберн та п'ять інших медсестер, які пройшли навчання у лікарні Святого Томаса, включаючи Голдейн Терріфф, прибули до Сіднея 5 березня 1868 року. Протягом тижня після її прибуття до неї звернулися з проханням надати медсестер для догляду за Альфредом, герцогом Единбурзьким після замаху на його життя.

У лазареті обіцяне міс Осберн будівництво нових помешкань ще не розпочалося; будівлі руйнувалися, стояв неприємний запах через каналізацію, що протікала під ними, а кухні були забруднені жиром. Лікарі чинили опір Люсі, рада директорів була розчарована, а з 26 квітня по 17 травня вона хворіла на дизентерію, але в листах до міс Найтінгейл вона легковажно описувала свої труднощі.

До грудня міс Осберн навчила шістнадцять медсестер, але не досягла жодного прогресу в роботі комітету палати представників щодо проблеми шкідників. Відчайдушно самотня, вона написала Парксу: «Я не можу передати, яке полегшення я знаходжу в трохи вишуканому суспільстві». За постійні перешкоди з боку хірурга Альфреда Робертса, який приїхав до неї, у 1870 році на неї напав у Законодавчих зборах Девід Б'юкенен за сприяння комітету палати представників. За богослужіння в церкві Христа Святого Лаврентія газета «Protestant Standard» засудила її до ганебного стовпа та звинуватила у спалюванні Біблій, але підкомітет, призначений директорами, виправдав її. Її також переслідували любовні романи сестер, і деякі з них хотіли зайняти її місце.

У грудні, всупереч порадам, міс Осберн погодилася залишитися в лазареті за умови тримісячного попередження з обох сторін. У 1873 році королівська комісія з питань громадської благодійності Робертс заявила, що міс Найтінгейл звинуватила Люсі у «наявності власних поглядів… поза системою Найтінгейл». Міс Осберн звернулася за допомогою до Паркса, який написав міс Найтінгейл, висловивши свою «повну довіру» до пані-начальника. У своєму першому звіті комісія під керівництвом В. К. Віндейєра розглядала питання Сіднейської лікарні та різко засудила «жахливу» операційну, сморід та паразитів, а також звинуватила комітет керівництва у «повній недбалості» та «втручанні у справи керівника закладу догляду та її медсестер». Люсі Осберн була повністю виправдана, і комісія високо оцінила «значне покращення» догляду за хворими.

У 1873 році зарплату міс Осберн було підвищено до 250 фунтів стерлінгів, і в усіх своїх проблемах вона мала незмінну підтримку Паркса та леді Белмор. Вона потоваришувала з родинами Макартурів та Віндейєрів, а також з леді Робінсон та її доньками. У 1881 році Закон про лікарню Сіднея скасував стару назву лікарні та встановив нові умови управління.

З жовтня 1886 року Люсі Осберн жила в Лондоні та пройшла навчання на районну медсестру в Столичній та Національній асоціації медсестер з забезпечення кваліфікованими медсестрами хворих з бідних верств населення для догляду вдома. Два роки по тому її було призначено начальником відділення цієї асоціації у Ньюінгтоні та Волворті.

Пізні роки У 1891 році Люсі Осберн пішла у відставку, оскільки була надто хвора, щоб працювати. Вона поїхала до своєї сестри, яка керувала школою-інтернатом у Гаррогейті, Йоркшир. Люсі Осберн померла там від ускладнень діабету.

Вшанування пам'яті

На її честь названі: Корпус Осберн у школі Самервілл-ХаусSchool Houses, Somerville House . Retrieved 26 February 2011. Музей Люсі Осберн-Найтинґейл при Лікарні Сіднея. У вересні 1953 року в міській ратуші відбувся захід, присвячений історії медсестринства в Сіднеї. Його організувала Австралійська асоціація кваліфікованих медсестер. Однією з головних фігур у цій «кавалькаді» була Люсі Осберн, перша завідувачка Сіднейської лікарні (пізніше відомої як Сіднейська лікарня).

Інші відзнаки У 2001 році Осберн була посмертно включена до Почесного вікторіанського списку жінок .

Її ім'я є одним із тих, що зображені на скульптурі «Стрічки» (Ribbons (sculpture)) , відкритій у 2024 році

Примітки

Додаткова інформація

Зовнішні посилання

Lucy Osburn, photograph by Freeman Bros. and Prout, 1873 Judith Godden, http://purl.library.usyd.edu.au/sup/1920898395; Judith Godden, http://trove.nla.gov.au/work/26384625 Lucy Osburn, a lady displaced: Florence Nightingale's envoy to Australia], 2006.