Європейська ландшафтна конвенція Ради Європи, також відома як Флорентійська конвенція, — це перший міжнародний договір, присвячений виключно всім аспектам європейського ландшафту. Вона застосовується до всієї території держав-учасниць і охоплює природні, сільські, міські та приміські території. Конвенція стосується як визначних ландшафтів, так і звичайних або деградованих. Договір спрямований на захист, управління та планування всіх ландшафтів, а також на підвищення обізнаності про цінність живого ландшафту.
Історія
Передумови Робота над конвенцією була ініційрована Конгресом місцевих та регіональних влад Ради Європи (CLRAE) у 1994 році.Explanatory Report, Art. 4. У рамках CLRAE проєкт конвенції був підготовлений Робочою групою під головуванням різних членів CLRAE (Крістіана Стореллі, П'єр Ітьє та Франсуа Паур) та під координацією Ріккардо Пріоре, офіційного представника Ради Європи. До складу групи увійшли такі експерти: Режіс Амбруаз, Майкл Дауер, Бенгт Йоханссон, Ів Люгінбюль, Мішель Прієр та Флоренсіо Зойдо-Наранхо. Проєкт Конвенції обговорювався представниками міністерств, міжнародних та неурядових організацій під час консультативної конференції CLRAE, що відбулася у Флоренції з 2 по 4 квітня 1998 року, після чого було підготовлено остаточний проєкт.op. cit., Art. 11 - 19.
Підписання Європейська ландшафтна конвенція Ради Європи була ухвалена Комітетом міністрів Ради Європи 19 липня 2000 року у Страсбурзі і відкрита для підписання державами-членами Організації у Флоренції (Італія) 20 жовтня 2000 року. Вона має на меті сприяти захисту, управлінню та плануванню європейських ландшафтів, а також організувати європейське співробітництво в цій галузі. Конвенція набула чинності 1 березня 2004 року.
Імплементація Станом на 28 травня 2025 року конвенцію ратифікувала 41 держава-член Ради Європи:Chart of signatures and ratifications of Treaty 176 European Landscape Convention Status as of 28 May 2025 Азербайджан, Андорра, Бельгія, Болгарія, Боснія і Герцеговина, Велика Британія, Вірменія, Греція, Грузія, Данія, Естонія, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Кіпр, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Молдова, Нідерланди, Норвегія, Північна Македонія, Польща, Португалія, Румунія, Сан-Марино, Сербія, Словаччина, Словенія, Туреччина, Угорщина, Україна, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чехія, Чорногорія, Швейцарія, Швеція.
Мета
Конвенція робить важливий внесок у реалізацію цілей Ради Європи, а саме у сприяння демократії, захист прав людини та верховенства права, а також у пошук спільних рішень для головних проблем, з якими стикається сучасне європейське суспільство. Розвиваючи нову територіальну культуру, Рада Європи прагне сприяти підвищенню якості життя та добробуту населення.
Європейська ландшафтна конвенція запровадила загальноєвропейську концепцію, зосереджену на якості захисту, управління та планування ландшафтів, що охоплює всю територію, а не лише видатні ландшафти. Завдяки своєму новаторському підходу та ширшій сфері застосування, вона доповнює конвенції про спадщину Ради Європи та ЮНЕСКО.
Після 6-ї Конференції Сторін, що відбулася у Страсбургі 3–4 травня 2011 року, поточним головою конференції було обрано Португалію, а заступником голови — Туреччину.
Структура (Нижче наведено короткий зміст повного тексту, доступного на сайті Ради Європиfull text of European Landscape Convention)
Конвенція складається з преамбули та вісімнадцяти статей, поділених на чотири розділи. Розділ I — Загальні положення — Статті 1–3; Розділ II — Національні заходи — Статті 4–6; Розділ III — Європейське співробітництво — Статті 7–11; Розділ IV — Прикінцеві положення — Статті 12–18.
Преамбула Преамбула до Конвенції, серед іншого, стверджує, що ландшафт: є ключовим елементом індивідуального та соціального добробуту; сприяє формуванню місцевих культур і є базовим компонентом європейської природної та культурної спадщини; є важливою складовою якості життя людей повсюди. Крім того, зазначається, що конвенція є відповіддю на бажання громадськості користуватися високоякісними ландшафтами та брати активну участь у їхньому розвитку.
Статті Стаття 1 містить визначення поняття «ландшафт». Для цілей Конвенції це територія, характер якої є результатом дії та взаємодії природних та/або людських факторів. Вона також визначає «охорону ландшафтів» як дії, спрямовані на збереження та підтримання значущих або характерних рис ландшафту, а «управління ландшафтами» як дії, що забезпечують регулярний догляд за ландшафтом із метою спрямування та гармонізації змін у ньому. Зрештою, «планування ландшафтів» визначається як активні перспективні дії, спрямовані на покращення, відновлення або створення ландшафтів.European Landscape Convention, Art. 1.
Стаття 2 визначає територіальну та функціональну сферу дії договору. Вона охоплює: природні, сільські, міські та приміські території; суходіл, внутрішні води та морські акваторії; ландшафти, які можуть вважатися видатними, а також звичайні або деградовані ландшафти. У ній також зазначено, за винятком положень Статті 15, що Конвенція застосовується до всієї території Сторін.op. cit., Art. 2.
Стаття 3 передбачає, що цілями договору є сприяння охороні, управлінню та плануванню ландшафтів, а також організація європейського співробітництва з ландшафтних питань.op. cit., Art. 3.
Статті 5 і 6 встановлюють загальні та конкретні зобов'язання Сторін, такі як: визначення та впровадження ландшафтної політики, спрямованої на захист, управління та планування ландшафтів; інтеграція ландшафту у свою політику регіонального та міського планування, культурну, екологічну, сільськогосподарську, соціальну та економічну політику; підвищення обізнаності про цінність ландшафтів, їхню роль і зміни в них; сприяння навчанню та освіті з питань ландшафтної політики, охорони, управління та планування; ідентифікація та оцінка ландшафтів на своїх територіях.op. cit., Art. 5 and 6.
Статті 7–9 стосуються міжнародного співробітництва, допомоги, обміну фахівцями та інформацією, а також заохочують Сторони до підготовки та реалізації спільних ландшафтних програм.op. cit., Art. 7-9.
Стаття 11 визначає Ландшафтну премію Ради Європи (див. нижче).op. cit., Art. 11.
Стаття 15 дозволяє Сторонам вказувати територію, на яку вони хочуть поширити дію Конвенції. Ця стаття була використана, наприклад, Данією для виключення застосування договору до Гренландії.op. cit., Art. 15.
Стаття 16 надає будь-якій Стороні право денонсувати Конвенцію в будь-який час шляхом повідомлення на ім'я Генерального секретаря Ради Європи.op. cit., Art. 16.
Відношення до інших договорів Європейська ландшафтна конвенція Ради Європи є нормативно-правовим актом міжнародного рівня, що стосується охорони та управління природною та культурною спадщиною, а також регіонального і просторового планування. Вона доповнює інші міжнародні договори, зокрема: Конвенцію ЮНЕСКО про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини (Париж, 16 листопада 1972 року); Конвенцію Ради Європи про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі (Берн, 19 вересня 1979 року); (Гранада, 3 жовтня 1985 року); Конвенцію Ради Європи про охорону археологічної спадщини (переглянуту) (Валлетта, 16 січня 1992 року).Explanatory Report, Art. 33.
Визначення поняття «ландшафт» у Європейській ландшафтній конвенції є ширшим, ніж поняття «культурний ландшафт» у Конвенції про всесвітню спадщину ЮНЕСКО; перше охоплює будь-які види ландшафтів, тоді як друге позначає об'єкти видатної універсальної цінності, які були визнані об'єктами Світової спадщини., World Heritage Convention.
Ландшафтна премія Ради Європи Стаття 11 Конвенції засновує Ландшафтну премію Ради Європи. Її мета — заохочувати та ставити за приклад політику і заходи місцевих чи регіональних органів влади або неурядових організацій, які були ухвалені для захисту, управління та/або планування їхніх ландшафтів і довели свою ефективність.European Landscape Convention, Art. 11. На сьогодні премію було присуджено: у 2009 році метрополії Лілль (Франція) за проєкт «Parc de la Deûle»; у 2011 році Спільному комітету муніципалітету Карбонія (Італія) за проєкт «The Carbonia project: the landscape machine»., Landscape award. у 2013 році Нижньосілезькій асоціації ландшафтних парків (Польща) за збереження екологічної цінності в ландшафті долини річки Шпротава; у 2015 році органам місцевого самоврядування, Методологічній асоціації «Зелені шляхи» (Greenways) та Асоціації «Траса Залізної завіси» (Угорщина), а також усім словенським селам регіону Хетеш (проєкт представлений Угорщиною) за «Транскордонне співробітництво місцевих громад заради ландшафтної спадщини "Казкового" Хетеша».
Див. також
Збереження ландшафтного масштабу
Примітки
Додаткова література
Посилання Європейська ландшафтна конвенція Ради Європи Деталі Договору № 176: Європейська ландшафтна конвенція CIVILSCAPE — Ми ландшафтні люди! (CIVILSCAPE)