Олекса́ндр Олекса́ндрович Герасимчу́к (4 жовтня 1987, м. Нововолинськ, Волинська область — 7 вересня 2022, Харківська область) — український військовослужбовець, молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (посмертно) та Почесний громадянин Нововолинської громади (посмертно).

Життєпис Народився 4 жовтня 1987 року в місті Нововолинську Волинської області. Батько, Олександр Миколайович, працював машиністом підземного електровоза на шахті № 2. Мати, Валентина Олександрівна, працювала завідувачкою лабораторії та відділу технічного контролю на цегельному заводі. Олександр був наймолодшим у родині, мав двох старших сестер (одна з них — Олена).

У шкільні роки займався футболом, грав на позиції захисника, а також захоплювався туризмом і риболовлею.

У 2003 році вступив до Нововолинського вищого професійного училища № 1, яке закінчив 2006 року. Продовжуючи сімейну традицію, 10 років працював підземним електрослюсарем, а згодом — гірничим майстром на шахті «Бужанська». Паралельно здобував освіту: два роки навчався заочно в Червоноградському гірничо-економічному коледжі, після чого вступив до Дніпровського національного гірничого університету, де здобув ступінь бакалавра за спеціальністю «Підземна розробка родовищ корисних копалин».

Брав участь у Помаранчевій революції та Революції гідності, їздив до Києва на підтримку протестувальників. У березні 2018 року почав працювати респіраторником 5-го розряду у Львівсько-Волинському воєнізованому гірничорятувальному загоні. Планував одружитися з коханою жінкою Любою.

Військова служба Попри відсутність попереднього досвіду строкової служби, у травні 2015 року під час мобілізації добровільно вступив до лав Збройних сил України. Після проходження військової підготовки в Навчальному центрі «Десна» був направлений у зону проведення антитерористичної операції на сході України.

Проходив службу на посаді командира відділення 1-го зенітно-артилерійського взводу 2-ї батареї зенітно-ракетно-артилерійського дивізіону 54-ї окремої механізованої бригади. Брав участь у бойових діях у районі населених пунктів Попасна, Троїцьке та Золоте Луганської і Донецької областей. У січні 2016 року йому було присвоєно військове звання молодшого сержанта. У липні 2016 року після завершення ротації звільнився в запас, отримавши від побратимів позивний «Командир». За службу в АТО був відзначений нагрудним знаком Президента України «За участь в антитерористичній операції».

Вранці 25 лютого 2022 року, на початку повномасштабного вторгнення, прибув до штабу 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого у Володимирі. Був призначений на посаду заступника командира БТР у складі 2-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону.

Брав участь у важких боях на Київщині, зокрема 7 березня 2022 року під селищем Макарів. У подальшому виконував бойові завдання на Миколаївському та Херсонському напрямках. Пізніше його підрозділ боронив автошлях Лисичанськ — Бахмут.

Загибель Наприкінці серпня 2022 року в складі підрозділу був передислокований на Харківський напрямок. 7 вересня 2022 року загинув у бою в Чугуївському районі поблизу с. Василенкове Харківської області.

Прощання та відспівування воїна відбулися 12 вересня 2022 року у Свято-Михайлівському соборі міста Нововолинська. Похований на Алеї слави на цвинтарі поблизу шахти № 2 в Нововолинську.

У полеглого залишилися мати та сестри.

Нагороди та вшанування пам'яті Орден «За мужність» III ступеня (посмертно) — за особисту мужність, виявлену під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку (згідно з Указом Президента України № 363/2023 від 30 червня 2023 року). Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції». Пам'ятна відзнака «Князівський хрест Героя «Навіки в строю»» (посмертно) від командування 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. Вручена рідним 13 березня 2024 року. Звання «Почесний громадянин Нововолинської міської територіальної громади» (посмертно) — присвоєно рішенням сесії Нововолинської міської ради № 35/2 від 13 серпня 2024 року. 21 березня 2024 року на фасаді Нововолинського ліцею № 6 відкрили та освятили меморіальну дошку на честь загиблих випускників, серед яких ім'я Олександра Герасимчука.

Примітки