Володи́мир Євге́нійович Органі́стий (28 лютого 1977, м. Нововолинськ, Волинська область — 18 травня 2022, Донецька область) — український військовослужбовець, рядовий Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (посмертно) та Почесний громадянин Нововолинської громади (посмертно).
Життєпис Народився 28 лютого 1977 року в місті Нововолинську Волинської області. Рано осиротів: мати померла, коли він навчався у другому класі, а через рік батько трагічно загинув на роботі в депо, потрапивши під пилораму. Володимиром опікувалися двоє старших братів — Ярослав та Олександр, які перевели його з місцевої загальноосвітньої школи № 8 до Нововолинської середньої школи-інтернату.
Здобув фах підземного електрослюсаря у ВПУ № 1 в Будятичах. Працював на шахті «Бужанська». Початок повномасштабного вторгнення застав Володимира під час роботи у фірмі «Роса».
Був багатодітним батьком, разом із дружиною виховував трьох дітей: синів Богдана, Віталія та доньку Мирославу.
Військова служба Увечері 24 лютого 2022 року отримав повістку, а вже 25 лютого Другий відділ Володимир-Волинського РТЦК та СП призвав його на військову службу. Попри те, що мав трьох дітей і міг не йти до війська, добровільно обрав шлях захисника, сказавши: «Хто, якщо не я?».
Його зарахували до складу 2-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 14-ї окремої механізованої бригади. Служив стрільцем-снайпером механізованого відділення у званні рядового.
З 27 лютого 2022 року боронив державу на різних напрямках. Брав участь у боях за Київщину, зокрема під Макаровом. Після цього підрозділ перекинули на Запорізький напрямок, а згодом — на доукомплектування в Миколаїв. Потім воїн брав участь в обороні Херсона. Пізніше батальйон передислокували на Донеччину.
Загибель Уранці 15 травня 2022 року підрозділ Володимира ще перебував у Миколаєві, а вже 18 травня він вступив у свій останній бій поблизу села Довгеньке у Донецькій області. Загинув під час виконання бойового завдання внаслідок ворожого обстрілу з реактивних систем залпового вогню «Град». У цьому бою він прикривав один із флангів свого підрозділу, завдяки чому зберіг життя побратимам на іншому фланзі. Тіло полеглого ідентифікував і привіз додому його бойовий побратим Олександр Герасимчук.
Прощання з героєм відбулося у Свято-Духівському соборі. 25 травня 2022 року захисника поховали на монастирському цвинтарі в селі Низкиничі.
Нагороди та вшанування пам'яті Орден «За мужність» III ступеня (посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі (згідно з Указом Президента України № 460/2022 від 30 червня 2022 року). Нагороду вручили рідним у лютому 2023 року. Пам'ятна відзнака «Князівський хрест Героя „Навіки в строю“» (посмертно) від командування 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. Відзнаку вручили рідним 21 лютого 2024 року в Луцьку. Звання «Почесний громадянин Нововолинської міської територіальної громади» (посмертно) — присвоєно рішенням сесії Нововолинської міської ради № 35/2 від 13 серпня 2024 року.
Примітки