Облога Чернігова (1648) — один з епізодів початкового етапу Національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького, під час якого козацько-селянські повстанські сили взяли в облогу і захопили місто Чернігів.

Подія стала важливим кроком у поширенні повстання на Лівобережну Україну та сприяла формуванню Чернігівського козацького полку з центром у місті.

Передумови Після перемог козацького війська під Жовтими Водами (травень 1648) та Корсунем (26 травня 1648) повстання швидко поширилося по всій Україні. Чернігівщина однією з перших дізналася про ці події. Місцеві селяни і міщани стихійно створювали загони, знищували шляхту, ксьондзів і руйнували костели. Стихійний рух поступово набував організованого характеру.

У Чернігові на той час зібралася значна частина шляхти майже з усього Лівобережжя. Великий магнат Ярема Вишневецький, тікаючи від повстанців, зупинявся в місті і намагався схилити шляхту йти з ним за Дніпро на Правобережжя. Однак місцева шляхта, недооцінюючи небезпеку і покладаючись на міцність замку та захист навколишніх лісів, залишилася в місті, сподіваючись відсидітися в укріпленнях.

Перебіг облоги Наприкінці травня 1648 року козацькі загони підійшли до Чернігова. До 13 червня вже стало відомо про початок облоги міста повстанцями.

Укріплений чернігівський замок (дитинець) чинив запеклий опір. 3 липня 1648 року Владислав Єжи Халецький у листі до віленського воєводи повідомляв:

За свідченням С. Марцинкевича, замок мужньо оборонявся, відбив уже п'ять штурмів. Навколо острога лежало багато трупів, яких не ховали, і сморід заважав обложеним.

Облога тривала близько трьох тижнів. Замок зрештою не витримав. Монахи, які 19 липня 1648 року прибули до Путивля з Києва, розповідали путивльському воєводі, що зустріли козаків під Черніговом, які повідомили про взяття міста. Криштоф Силич у листі з Вільно від 16 вересня 1648 року також підтверджував зайняття Чернігова козаками і їхнє закріплення в місті. За повідомленням коменданта з Бихова від 7 серпня, козаки взяли місто, виморивши обложених голодом.

За іншими джерелами, на початку липня місто вже було в руках повстанців (до 6 липня горіло), а замок тримався довше і впав у перших числах серпня або раніше. Окремі свідчення згадують про участь сотника Родака. Після захоплення замку «шляхом зради» козаки перебили понад 180 шляхтичів (деякі мали понад 100 челядників), урядників, ротмістрів і солдатів, а також їхніх дружин і дітей.

Помітну роль у захопленні міста відіграли козаки новоствореного Ніжинського полку під керівництвом Прокопа Шумейка.

Наслідки Після взяття Чернігова сусідні міста також здавалися козакам, видаючи їм на муки католицьку шляхту. Протягом літа 1648 року вповстанцями було захоплено Ніжин, Борзна, Ічня, Батурин, Носівка, Мена, Сосниця, Городня, Козелець, Лоїв, Любеч, Остер та інші населені пункти Чернігівщини.

Чернігів став центром новоствореного Чернігівського козацького полку. Першими полковниками були Семен Барковський (1648—1649) і Мартин Небаба (1649—1651).

Місто ще довго залишалося ареною боротьби. Після Зборівського договору 1649 року шляхта тимчасово повернулася на Чернігівщину, але населення продовжувало чинити опір.

Джерела

Література