Польські стрілецькі команди (, скорочено: PDS) — польська незалежницька організація, заснована 1911 року у Львові в Галичині (тоді під владою Австро-Угорщини). Створена Незалежницькою молодіжною організацією «Зажев'є».Вебсторінка сучасних польських стрілецьких дружин
Польські стрілецькі команди були створені в 1911 році завдяки зусиллям Мечислава Нойгебауера, Маріана Янушайтіса, Генріка Багінського та Евгеніуша Ромера. Програма навчання дружин не відрізнялася від програми стрілецьких асоціацій.
До легалізації Польських стрілецьких дружин існувала таємна військова організація — Польський військовий союз, завданням якого була підготовка та мобілізація збройних сил країни для боротьби за незалежність, а зокрема підготовка й навчання офіцерського корпусу. 3–4 жовтня 1910 року в Кракові відбувся з'їзд політичної організації «Зажев'я» — Легіону Незалежності. У цей період створено таємну військову організацію — Польська армія (або Військо Польське) — та затверджено її статут. З'їзд призначив головнокомандувачем Війська Польського Мечислава Нойгебауера (псевдонім Щенсни Норвід), а командувачами 1-го округу у Львові та 2-го округу в Кракові — Генрика Багінського та Юліуша Ульріха. Верховне командування базувалося у Львові, і звідти військова робота почала поширюватися на провінції.
У 1911—1912 роках, завдяки легалізації діяльності, організація налічувала 650 членів. Організація швидко зростала, досягнувши свого піка в липні 1914 року: налічувала близько 6 тисяч членів у 127 стрілецьких дружинах. Ще раніше, у 1911 році, відбулася спільна нарада членів Верховного командування стрілецьких дружин зі штабом Союзу активної боротьби, під час якої створили спільні комісії: з питань регламенту та навчання, а також розпочали роботу над регламентом польової та піхотної служби. Хоча повне об'єднання організацій офіційно не відбулося, співпраця зблизила їх, що дозволило підпорядкувати Польські стрілецькі дружини Юзефу Пілсудському на початку Першої світової війни.
Розширення польських стрілецьких дружин, особливо помітне з 1912 року. Обидві організації запровадили однакову уніформу для своїх членів, що складалася з сірого пальта й уніформи, а також кепки-мацеївки.
Серед озброєння у дружин були револьвери, гвинтівки Манліхера та застарілі однозарядні гвинтівки Верндля — Голуба. Найменшою організаційною одиницею було відділення з 8 стрільців, відділення формували взводи, а ті своєю чергою роти. Поступово вводили відзнаки рангу: унтерофіцери носили зелені шнури для свистків, а офіцери — червоні. Офіцери також носили на комірах значки у вигляді нашивок різних кольорів. Курсанти та прапорщики — білі, молодші лейтенанти та лейтенанти — сині, а капітани — червоні. Найбільшою проблемою, однак, було оснащення та озброєння таких численних організацій. Перед початком Першої світової війни лише 30 % членів були у повній формі, а гвинтівок було трохи більше ніж 400. Загалом, за різними даними, «стрілецький рух» перед початком війни налічував від 13 до 19 тисяч членів.
На початку Першої світової війни було оголошено мобілізацію членів об'єднаних стрілецьких союзів та дружин. З них сформували 1-шу бригаду польських легіонів під командуванням Юзефа Пілсудського.
Примітки
Бібліографія Józef Chłopski (ps. Henryka Bagińskiego), U podstaw organizacji Wojska Polskiego 1908—1914. Polskie Drużyny Strzeleckie i Tajny Skauting.; Warszawa 1935. Nakładem Sekcji Historycznej Stowarzyszenia Uczestników Ruchu Niepodległościowego «Zarzewie», skład główny Gebethner i Wolff