«Пам'ять Меркурія» («Кагул», «Гетьман Іван Мазепа», «Комінтерн») — корабель Чорноморського флоту, перший крейсер, що підняв Український прапор і визнав владу УНР. 1918 року входив до Чорноморського флоту Української Держави. У вересні 1918 року за наказом гетьмана Павла Скоропадського крейсер «Пам'ять Меркурія» перейменували на честь українського гетьмана Івана Мазепи.
Будівництво Бронепалубний крейсер «Кагул» було закладено 23 серпня 1901 року в Миколаєві, в рамках суднобудівельної програми на 1882–1902 рр. Відповідно до цієї програми передбачалось, що однотипні крейсери «Богатир» та «Олег» будуть побудовані для Балтійського, а «Кагул» й «Очаків» — для Чорноморського флоту. Ці крейсери, окрім самостійного крейсерування, мали змогу, в разі необхідності, супроводжувати ескадру, бути розвідниками та витримувати короткотермінові сутички з ворожими панцерниками. Це був новий тип універсальних легкоброньованих крейсерів. Вони вважались найкращими представниками класу середніх бронепалубних крейсерів початку ХХ століття. Корабель мав водотоннажність — 6746 т, довжину — 134 м, ширину — 16,6 м, осадку при нормальній водотоннажності — 6,3 м. При цьому дальність плавання економним 10-вузловим ходом становила близько 5000 миль (9260 км). Команда корабля складалась з 570 осіб (19 офіцерів, 12 кондукторів (помічників офіцерів) та 539 нижчих чинів). Крейсер першого рангу «Кагул» спустили на воду 20 травня 1902 року, став до ладу в 1905—1908 роках.
Служба 23 березня 1907 року Наказом по Морському міністерству крейсер було перейменовано в «Пам'ять Меркурія» (на честь брига «Меркурій», що загинув під час російсько-турецької війни 1826—1828 років). А ім'я «Кагул» було передано «бунтівному» крейсеру «Очаків». В першій половині 1908 року, після довгих приймальних випробувань, корабель було зараховано до складу флоту. Відтоді він ходив Чорним морем під гвардійським Георгіївським прапором.
У роки світової війни
28 липня 1914 року командиром крейсера «Пам'ять Меркурія», як одного з найдосвідченіших офіцерів Чорноморського флоту, було призначено Михайла Остроградського. З початком Першої світової війни крейсер «Пам'ять Меркурія» брав участь у бойових діях на Чорному морі. Протягом війни був одним з найактивніших бойових кораблів флоту, проводив операції проти ворожих комунікацій в районах Босфору, Варни, Констанци та Кавказького узбережжя.
У листопаді — грудні 1914 року «Пам'ять Меркурія» брав участь у всіх шести походах Чорноморської ескадри, а 18 грудня 1914 року брав участь в бою з лінійним крейсером «Гебен» біля мису Сарич.
Крейсер «Пам'ять Меркурія» був включений до другої тактичної групи кораблів ЧФ, на початку 1916 року брав участь у блокаді Вугільного району турецького узбережжя, а також в наступальній операції поблизу Трапезунда, прикривав висадку військ в районах Ризи-платана, та ін.
4 листопада 1916 року крейсер «Пам'ять Меркурія» спільно з есмінцем «Пронзительний» провели успішну набігову операцію на румунський порт Констанца, що на той час був захоплений турецько-болгарськими військами. У ході цієї операції крейсеру доводилося вести боротьбу одночасно з підводними човнами, гідроавіацією та береговими батареями противника. Операцію Михайло Остроградський завершив переможно, без пошкоджень і втрат особового складу, повернувся до Севастополя.
За самовіддану службу та проявлену мужність 90 членів команди крейсера було нагороджено Георгіївськими хрестами та медалями. В листопаді — грудні того ж року крейсер вогнем корабельної артилерії забезпечував висадку десанту в гирлі Дунаю на румунському фронті. Через пошкодження корпусу судна, в період з грудня 1916 по квітень 1917 року, знаходився у Південній бухті Севастополя, де проводився ремонт та модернізація зброї.
Перший крейсер УНР
1917 Події Лютневої революції 1917 року активізували національно-визвольний рух українців. Вже навесні 1917 року майже на всіх кораблях Чорноморського флоту існували українські національні ради. На крейсері «Пам'ять Меркурія» була створена одна з найпотужніших українських організацій. Моряки-українці досить наполегливо вимагали від Центральної Ради рішучих дій по українізації Чорноморського флоту.
Коли на початку жовтня 1917 року чорноморці отримали звістку про українізацію на Балтійському флоті, на відзначення цієї події, за попередньою домовленістю із командуванням флоту, всі кораблі й порти чорноморського флоту на один день прикрасилися українськими стягами, водночас просигналивши прапорами «Хай живе вільна Україна»Нова Рада. — 1917. — 14 жовтня. Цит. за: Володимир Сергійчук. Український Крим, Київ 2001. . Українці Севастополя влаштували на честь цього багатотисячну урочисту ходу та парад біля пам'ятника адміралу Нахімову.
Проголошення III Універсалу Центральної Ради про автономію України послужило головною причиною для переходу на сторону української влади декількох великих воєнних кораблів. Найбільш відомими і значущими для українського флоту стали листопадові події на крейсері «Пам'ять Меркурія».
12 листопада, невдовзі по проголошенню III Універсалу, на крейсері «Пам'ять Меркурія», де більшість становили саме українці, замість Андріївського Георгіївського прапора було піднесено українськийПриказание Ком. Ч.ф. № 4746 от 16.11.1917. — Музей ЧФ РФ, инв. № 6972. Цит. за: Севастополь: хроника революций и гражданской войны 1917—1920 годов / Валерий Васильевич Крестьянников (сост.,науч.ред.и коммент.). — Севастополь: Крымский Архив, 2007. — 639с. — ISBN 966-572-928-4 . Але близько 200 матросів-росіян ще за день до того, знаючи про такі наміри українців, запротестували проти таких дій і покинули корабель. Командуючому флоту матроси російської національності одразу ж передали прохання підняти Андріївський прапор на одному з крейсерів, що тоді добудовувався на Миколаївському заводі. Офіційна телефонограма до штабу командуючого флотом від 11 листопада 1917 р. голосилаЦит. за: А.Чудновец. Первый крейсер УНР.//Киевский Телеграф 25 — 31 ноября 2005 № 47 (289) .:
«Судовий комітет крейсера „Пам'ять Меркурія“ повідомляє: завтра, 12 листопада, о 8 годині ранку замість кормового Андріївського прапору українцями вирішено підняти українського національного прапора. Великороси і не співчуваючі підйому українського прапора, через непримиренність двох сторін в числі 200 чоловік вирішили з'їхатись в екіпаж, через що судовий комітет прохає якнайскоріше вирішити питання про укомплектацію крейсера українцями замість тих що покинули корабель, списки останні будуть надіслані додатково».
Севастопольська газета «Русское слово» так повідомляла про тодішні події на крейсеріРусское слово. — 1917. — 23 ноября. Цит. за: Севастополь: хроника революций и гражданской войны 1917—1920 годов / Валерий Васильевич Крестьянников (сост.,науч.ред.и коммент.). — Севастополь: Крымский Архив, 2007. — 639с. — ISBN 966-572-928-4 :
«У зв'язку з підняттям на крейсері „Пам'ять Меркурія“ українського прапору, відбувся офіційний вихід з крейсера всіх матросів-неукраїнців, до яких приєдналися всі офіцери. Сталося перенесення єдиного на всьому російському флоті Георгіївського Андріївського прапору, який отримав бриг „Меркурій“ за свої геройські діла з турками та внаслідованого крейсером. До борта крейсера було підведено баржу, на яку перейшли всі великороси і офіцери, за виключенням одного мічмана. Розгорнули Георгіївського прапора, і під звуки музики відійшли на буксирі катера. З'їхали на берег, направилися до казарм. Сцена була велична, матроси і офіцери плакали. По прибуттю на берег, прапор, прострілений ворожими снарядами, був перенесений в Морське зібрання».
Після того командир крейсера капітан 2 рангу Терентьєв доніс рапортом, що обов'язки командира крейсера «Пам'ять Меркурия» та майно корабля він здав мічманові-українцю Вадиму Дяченкові. Командувач чорноморського флоту адмірал О. Немітц передав крейсер у розпорядження комісара Центральної Ради капітана другого рангу Євграфа Акімова. Центрофлот одразу після цього визнав його повноваженняКиевская мысль: Ежедн. газета. Утренний выпуск. — 1917. — 8 ноября. Цит. за: Володимир Сергійчук. Український Крим, Київ 2001. . Корабель таким чином офіційно став першим українським крейсером сучасності.
14 січня 1918 року Центральна Рада на наполегливу вимогу секретаріату Морських справ УНР ухвалила «Тимчасовий Закон про український державний флот». У законі значилось: «Російський Чорноморський флот… проголошується флотом Української Народної Республіки…» та «Українська Народна Республіка переймає на себе всі зобов'язання російського уряду щодо Чорноморського флоту й щодо утримання флоту й портів». Проте вже на початку 1918 року більшовицькі війська окупували більшу частину України, в тому числі й Крим.
Більшовики ще з листопада розпочали свою активну агітацію, пік якої прийшовся на початок грудня 1917 р. Вкрадлива агітація більшовиків, гасла світової революції, класової боротьби та інтернаціоналу розкололи єдність матросів Чорноморського флоту. Успіхові більшовицької пропаганди сприяла позиція тодішнього командувача флоту адмірала Немітца, який хоч і визнавав Центральну Раду, але восени та зимою 1917 р. почав потроху схилятися до більшовиківСучасники зазначають, що адмірал Немітц був «людиною розумною але безпринципною», фактично — кар'єристом, а тому намагався шукати прихисток спочатку в Центральної Ради, потім в більшовиків, а вже потім у гетьмана та в Добровольчій армії. Зрештою, ніде через свої більшовицькі настрої він не був прийнятий, через це так і зостався у більшовиків і став «червоним адміралом», як його називає в своїй статті капітан 2-го рангу Лукін. Цит. за: Морской журналъ № 37(1), январь 1931 — Изданіе каютъ-компаніи въ Праге. — с.18..
Така поведінка командувача довела до повної анархії, якою кримські більшовики дуже вдало скористалися. 30 листопада з Маріуполю було отримано телеграму військової ради 24 запасового полку: «Власть переходит в руки большевиков, которые, не считаясь с распоряжением Центральной рады, арестовали полковника, помогают этому матросы „Гневного“, „Пронзительного“ и „Капитана Сакена“. Просим отозвать, которые мешают украинизировать полки, мешают населению. Немедленно выслать на помощь „П. Меркурия“»Изв. Севастоп. Совета воен. и рабочих депутатов . — 1917. — 30 ноября. Цит. за: Севастополь: хроника революций и гражданской войны 1917—1920 годов / Валерий Васильевич Крестьянников (сост.,науч.ред.и коммент.). — Севастополь: Крымский Архив, 2007. — 639с. — ISBN 966-572-928-4 .
17 грудня 1917 р. Ленін заявив Центральній Раді свій ультиматум, який був відкинутий, після чого між Центральною Радою та Радянською Росією почалося відкрите воєнне протистояння. Отримавши звістку про ультиматум та оголошення війни більшовиками, крейсер «Пам'ять Меркурія» одразу надіслав до Києва радіограму: «Ультиматум Леніна — Троцького є грубе посягнення на право Української Народної Республіки. Прохаємо рішуче откинути. Протестуємо проти оголошення братовбивчої війни. Негайно сповіщайте, що нам робити»Вольный Юг. — 1917. — № 13. Цит. за: Володимир Сергійчук. Український Крим, Київ 2001. .
У зв'язку з оголошенням війни УНР, обстановка в Севастополі загострювалася з кожним днем. Більшовики готувалися збройним шляхом захопити владу на флоті. 24 грудня 1917 р. більшовики захопили стоячий в Севастополі український дредноут «Воля», на якому, не зважаючи на всі сигнали, телеграми та накази з українського морського відомства, того ж дня був піднятий червоний прапорДив. А. Г. Зарубин, В. Г. Зарубин. Октябрьский переворот 1917 года — отзвуки в Крыму. Начало террора и первые вооруженные столкновения.//Историческое наследие Крыма, № 15, 2006.. Його українська залога була розформована.