Ра́ян То́мас Ґо́слінґ (, 12 листопада 1980, Лондон, Онтаріо, Канада) — канадський кіноактор. Тричі номінант на премію «Оскар» за ролі у драмі «Наполовину Нельсон» (2006), мюзиклі «Ла Ла Ленд» (2016) і комедії «Барбі» (2023), лауреат премії «Золотий глобус» за роль у «Ла Ла Ленді».
Гурт Ґослінґа Dead Man's Bones випустив свій однойменний альбом у 2009 році. Він є співвласником Tagine, марокканського ресторану в Беверлі-Гіллз, Каліфорнія. Ґослінґ є прихильником PETA, Invisible Children і Enough Project і відвідав Чад, Уганду та східне Конго, щоб підвищити обізнаність про конфлікти в регіонах. Ґослінґ більше десяти років бере участь у зміцненні миру в Африці.
Молодість і освіта Раян Томас Ґослінґ народився 12 листопада 1980 року в лікарні Святого Джозефа в Лондоні, Онтаріо, в сім'ї Томаса Рея Ґослінґа, комівояжера паперової фабрики, і Донни, секретарки. Обоє його батьків частково мають французьке походження, а також деякі німецькі, англійські, шотландські та ірландські корені. Він і його родина були членами Церкви Ісуса Христа Святих останніх днів, і Ґослінґ казав, що релігія вплинула на кожен аспект їхнього життя. Через роботу батька вони «багато переїжджали», і Ґослінг жив як у Корнуоллі, Онтаріо, так і в Берлінгтоні, Онтаріо. Його батьки розлучилися, коли йому було 13 років, і він та його старша сестра Менді жили з матір'ю, і цей досвід, за словами Ґослінґа, запрограмував його «мислити як дівчина».
Ґослінґ отримав освіту в державній школі Гладстона«Disney Gets First Canadian Mouseketeer». The Gazette. March 24, 1993., колегіальній і професійній школі Корнуолла та середній школі Лестера Б. Пірсона«The Children's Champion, The Oscar-Nominated Actor, a Star by His Teens, Is Taking Up the Cause of Ugandan Boy Soldiers». The Independent. April 22, 2007.. У дитинстві він захоплювався фільмами про Діка Трейсі, які надихнули його стати актором. Він «ненавидів» бути дитиною, піддавався цькуванню в початковій школі і не мав друзів до «14-15»GQ. January 2011. p. 50.. У першому класі під сильним впливом бойовика «Рембо: Перша кров» він узяв до школи ножі для біфштексів і кидав їх в інших дітей на перерві. Цей інцидент призвів до виключення зі школи. Він не вмів читати, його перевіряли на синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ), але його не діагностували, і, всупереч неправдивим повідомленням, він ніколи не приймав ліків. Його мати залишила роботу й рік навчала його вдома. Він казав, що домашнє навчання дало йому відчуття автономії, яке він ніколи не втрачав. Ґослінґ виступав перед публікою з раннього дитинства, заохочуваний тим, що його сестра була виконавицею. Вони з сестрою разом співали на весіллях; він виконував роль Елвіса Перрі в постановці свого дядька, присвяченим Елвісу Преслі, і брав участь у місцевій балетній трупі. Виступи підвищили його впевненість у собі, оскільки це було єдине, за що він отримував похвалу. У нього розвинувся своєрідний акцент, оскільки в дитинстві він вважав, що канадський акцент не звучить «жорстко». Він почав моделювати свій акцент на кшталт Марлона БрандоW. October 2010. p. 89.. Він кинув середню школу в сімнадцять років, щоб зосередитися на своїй акторській кар'єрі.
Акторська кар'єра
1993—1999: Дитяче акторство У 1993 році дванадцятирічний Ґослінґ відвідав відкрите прослуховування в Монреалі для відродження «Клубу Міккі Мауса» каналу Disney. Він отримав дворічний контракт в Клубі Міккі Мауса і переїхав до Орландо, Флорида. На екрані він з'являвся нечасто, тому що інші діти вважалися більш талановитими. Тим не менш, він вважає цю роботу найкращими двома роками свого життя. Серед інших акторів — Брітні Спірс, Крістіна Агілера та Джастін Тімберлейк. Ґослінг вважає, що цей досвід прищепив їм «чудове відчуття зосередженості». Він став особливо близьким другом з Тімберлейком, і вони прожили разом шість місяців протягом другого року шоу. Мати Тімберлейка стала законним опікуном Ґослінґа після того, як його мама повернулася до Канади з причин роботи. Ґослінґ сказав, що, попри те, що вони з Тімберлейком спілкуються нечасто, вони все одно підтримують один одного.
Після скасування серіалу в 1995 році Ґослінґ повернувся до Канади, де продовжував зніматися в сімейних розважальних телесеріалах, включно з «Чи боїшся ти темряви?» (1995) і «Мурашки по шкірі» (1996), а також зіграв головну роль у фільмі «Воломні» (1997–98) у ролі Шона Генлона. У вісімнадцять років він переїхав до Нової Зеландії, щоб зняти пригодницький серіал Fox Kids «Юний Геркулес» (1998—1999) як головний герой. Пізніше він сказав, що спочатку йому подобалося працювати над серіалом, але він став надто дбати про шоу, тому воно перестало бути для нього веселим. Він хотів приділяти більше часу сидінню та розробці персонажа, а також грати різноманітні ролі, тому він вирішив краще перейти до кіно і більше не погоджуватися на телевізійну роботу.
2000—2003: Перехід до незалежного кіно У віці 19 років Ґослінґ вирішив зайнятися «серйозним акторством». Його кинув його ж агент, і спочатку було важко знайти роботу через «клеймо», пов'язане з дитячим телебаченням. Після ролі другого плану у футбольній драмі «Згадуючи «Титанів»» він отримав головну роль молодого єврея-неонациста у «Фанатик» 2001 року. Режисер Генрі Бін сказав, що вибрав Ґослінґа, тому що його мормонське виховання допомогло йому зрозуміти ізоляцію юдаїзму. Кевін Томас з Лос-Анджелес Таймс похвалив «захоплююче і жахливо переконливе» виконання ролі, тоді як Тодд Маккарті з Variety вважає, що його «динамітний виступ» «навряд чи міг бути кращим». Фільм здобув головний приз журі на кінофестивалі «Санденс», а Ґослінґ описав це як «фільм, який подарував мені кар'єру, яку я маю зараз». Через суперечливий характер фільму було важко забезпечити фінансову підтримку для повного прокату в кінотеатрах у всьому світіCamhi, Leslie (March 17, 2002). «In a Skinhead's Tale, a Picture of Both Hate and Love». The New York Times., і натомість фільм транслювався на Showtime. Фільм зазнав комерційного провалу, зібравши 416 925 доларів у всьому світі з бюджету виробництва в 1,5 мільйона доларів.
У 2002 році Ґослінґ знявся в психологічному трилері «Відлік вбивств» разом із Сандрою Буллок і Майклом Піттом, де Ґослінґ і Пітт зіграли пару старшокласників, які вірять, що можуть скоїти ідеальне вбивство. Баллок зіграла детективку, якій доручено розслідувати злочин. Ліза Шварцбаум з Entertainment Weekly описала фільм як «феноменальний талант навіть у такому мотлоху», тоді як Тодд Маккарті вважав, що "сильних і «харизматичних» молодих акторів «підвів сценарій». Фільм мав невеликий комерційний успіх, зібравши 56 мільйонів доларів в усьому світі з виробничого бюджету в 50 мільйонів доларів. Його друга поява на екрані у 2002 році була у фільмі «Правило бійні» з Девідом Морсом, який досліджував стосунки між футболістом середньої школи та його проблемним тренером у сільській Монтані. Ґослінґ сказав, що можливість працювати з Морсом зробила його «кращим актором». Стівен Голден з The New York Times описав Ґослінґа як «основну зірку» з «сирістю та інтенсивністю, які нагадують молодого Метта Діллона», тоді як Манола Дарґіс з Los Angeles Times він підкорив своїм «сирим талантом». Фільм вийшов лише у трьох американських кінотеатрах і зібрав 13 411 доларів.
У 2003 році Ґослінґ знявся у фільмі «Сполучені Штати Леланда» в ролі підлітка, ув'язненого за вбивство хлопчика-інваліда. Його привабила ця роль, тому що було незвично знайти персонажа, який був «емоційно відірваним на весь фільм». Критик Роджер Еберт вважає, що «талановитий актор робить усе, що можна зробити з Леландом, але персонаж походить від задуму сценариста, а не від життя». А. О. Скотт з The New York Times зазначив, що він «щосили намагається врятувати Ліланда з лап кліше», тоді як Девід Руні з Variety вважає, що його "одна нота, порожньо збурена гра не має жодної магнетичної переваги його проривної роботи у «Фанатику». У США фільм зібрав 343 847 доларів і не вийшов за кордон.
2004—2009: Щоденник пам'яті і Напів-Нельсон Ґослінґ привернув увагу в 2004 році після того, як зіграв головну роль разом із канадкою Рейчел МакАдамс у романтичній драмі «Щоденник пам'яті», екранізації однойменного роману Ніколаса Спаркса, знятого Ніком Кассаветісом. Ґослінґ зіграв Ноя Калхауна і прокоментував роль: «Це дало мені можливість зіграти персонажа протягом певного періоду часу — з 1940 по 1946 рік — який був досить глибоким і формувальним». Він прагнув наповнити свого персонажа «тихою силою» і був натхненний грою Сема Шепарда у «Дні жнив». Шепард також знявся в «Щоденнику пам'яті». Знімання відбувалося у Чарльстоні, штат Південна Кароліна, наприкінці 2002 — на початку 2003 року. Хоча в 2005 році між Ґослінґом і МакАдамс зав'язалися романтичні стосунки, на знімальному майданчику у них були бойові стосунки. «Ми надихнули один одного на найгірше», — сказав Ґослінґ. «Це був дивний досвід — створювати історію кохання і жодним чином не ладнати зі своїм партнером». У якийсь момент Ґослінґ попросив Кассаветіса «залучити когось іншого для мого знімання поза камерою», оскільки він відчував, що МакАдамс не хоче співпрацювати. «Нью-Йорк Таймс» високо оцінила «спонтанні та легкозаймисті» виступи двох головних героїв і зазначила, що, «не дивлячись на вашу думку, ви вболіваєте за те, щоб пара перемогла проти них». Дессон Томсон з The Washington Post похвалив «чарівну неприхильність» Ґослінґа та зазначив, що «важко не любити цих двох або жаліти на їхнє велике кохання». Фільм зібрав у прокаті понад 115 мільйонів доларів у всьому світі. Ґослінґ отримав чотири премії Teen Choice Awards і MTV Movie Award. Entertainment Weekly стверджує, що фільм містить «Поцілунок усіх часів у кіно», тоді як Los Angeles Times включив сцену з фільму до списку 50 класичних кінопоцілунків. «Щоденник пам'яті» з'явився в багатьох списках найромантичніших фільмів.
У 2005 році Ґослінґ знявся в ролі неспокійного молодого студента мистецтва в психологічному трилері «Залишайся», в якому знялися Наомі Воттс і Юен Мак-Грегор. У некомпліментарній рецензії на фільм Манола Даргіс з The New York Times заявила, що Ґослінґ, «як і його шанувальники, заслуговує кращого». Тодд Маккарті зауважив, що «здібні» Ґослінґ і Мак-Ґреґор «не приносять нічого нового з того, що вони показали раніше». Фільм зібрав у світовому прокаті 8 мільйонів доларів. Ґослінґа не збентежила негативна реакція: "До мене на вулиці підійшов 10-річний хлопець, і він каже: «Ти той хлопець із „Залишайся“?». Про що, на біса, був цей фільм?" Я думаю, що це чудово. Я так само пишаюся, якщо хтось каже: «Гей, ти змусив мене захворіти в цьому фільмі», як якщо б вони сказали, що я змусив їх плакати.
У 2006 році Ґослінґ зіграв головну роль у фільмі «Наполовину Нельсона» в ролі наркозалежного вчителя молодшої школи, який зав'язує зв'язки з молодою ученицею. Щоб підготуватися до ролі, Ґослінґ переїхав до Нью-Йорка на місяць до початку зйомок. Він жив у маленькій квартирі в Брукліні та проводив час, спостерігаючи за вчителем восьмого класу. Кеннет Туран з «Лос-Анджелес Таймс» описав це як «захоплююча роль… яка демонструє таке глибоке розуміння характеру, яке вдається небагатьом акторам». Руте Стайн з San Francisco Chronicle порівняла Раяна з Марлоном Брандо і зазначила, що «жоден, хто захоплюється чудовою акторською грою, не захоче пропустити його гру». Роджер Еберт вважав, що його гра «доводить, що він один із найкращих акторів, які працюють у сучасному кіно». Ґослінґ отримав номінацію на премію «Оскар» за найкращу чоловічу роль. Фільм зібрав 4 мільйони доларів у світовому прокаті. У 2007 році його запросили до Академії кінематографічних мистецтв і наук.