Історія Таїланду — це послідовність політичних, соціальних, культурних і економічних змін на території сучасного Таїланду від давнини до сьогодення.

Перші людські поселення в Таїланді були виявлені 100 000 років тому, в епоху палеоліту. Скам'янілості людини з Лампангу показують, що люди Homo erectus жили в селі Хат Пудай, Лампанг, приблизно 500 000 років до нашої ери. Найдавніші кам'яні знаряддя праці датуються приблизно 600 000—800 000 років тому в Бан Ме Тха в провінції Лампанг.

Між VIII і Х століттями відбулася масова міграція народів Тай з Китаю (Гуансі) до материкової частини Південно-Східної Азії та Північного Таїланду. Із 900 року нашої ери Індокитай перебував під владою Кхмерської імперії. Тайці заснували власні королівства: напівлегендарне королівство Сінгханаваті (691 р. до н. е. — 638 р. н. е.) перетворилося на королівство Нгоеньян (638—1292). У 1220 році Сукхотай, контрольований кхмерами, був завойований тайцями та зроблений столицею королівства Сукхотай. До 1220 року Кхмерська імперія, що давно занепадала, була здебільшого захоплена тайцями. До XIII століття у Центральному Таїланді королівство Сукхотай (1238—1438) замінило королівства Мон. За часів правління короля Рамкхамхенга в 1283 році було створено тайську писемність, процвітали мистецтва, розвивалися тайські інституції, а люди називали себе «тайцями» як звільнені від іноземного правління.

У 1351 році місто-держава Супханнабхум (сучасний Супханбурі) та місто-держава Лаво (сучасний Лопбурі) об'єдналися у королівство Аюттхая, яке було засноване поблизу річки Чао Пхрая. Першим європейцем, який прибув до Аюттхаї 1511 року, був Дуарте Фернандіш. Популярною міжнародною назвою Таїланду став Сіам.

З XVI до початку XIX століття відбулося 26 бірмансько-сіамських війн. Королівство Аюттхая занепало, коли столицю, місто Аюттхая, було розграбовано під час Бірмано-сіамської війни (1765—1767). Генерал Таксін розгромив бірманців, возз'єднав 5 ворогуючих регіональних держав і 1767 року заснував недовговічне королівство Тхонбурі. Таксін був усунутий військовим командиром Тхонбурі Чао Прая Чакрі, який згодом заснував Королівство Раттанакосін (1782—1932). У період свого найбільшого розквіту в 1805—1812 роках королівство Раттанакосін складалося з 25 державних утворень, включаючи сучасні Камбоджу, Лаос, північну Малайзію та східну Бірму.

Король Монгкут (Рама IV) прийняв західні інновації та започаткував модернізацію Таїланду. Під час європейської колонізації Південно-Східної Азії (1511—1957) незалежним залишався лише Таїланд. Це було зумовлено кількома факторами: централізаційними та модернізаційними реформами, проведеними королем Чулалонгкорном, політичною політикою, яка збалансувала британські та французькі колоніальні інтереси, королем Рамою V, який здійснив дипломатичні візити до Європи у 1897 та 1907 роках, значними територіальними поступками французькому Індокитаю, а також тим, що французи та британці зберегли Сіам як буферну державу, щоб уникнути конфліктів між своїми колоніями. У 1874 році було видано указ про реформи, які 1905 року скасували рабство.

1917 року Сіам став союзником Великої Британії та приєднався до союзників в Першій світовій війні. Сіамська революція 1932 року поклала край століттям абсолютної монархії. Уряд змінився на конституційну монархію з королем Прачадіпоком. 1939 року назву країни було офіційно змінено на «Таїланд», що означає «Країна вільних». Французько-таїландська війна 1940—1941 років призвела до анексії Таїландом спірних територій у Камбоджі та Лаосі у складі Французького Індокитаю. Під час Другої світової війни Таїланд спочатку був нейтральним, але після японського вторгнення до Таїланду 8 грудня 1941 року приєднався до країн Осі. Таїланд анексував спірні території в Бірмі («Об'єднані колишні тайські території») і Малайзії (Сі Рат Малай). Після Другої світової війни ці території були передані в обмін на вступ до Організації Об'єднаних Націй, що призвело до відмови від усіх претензій воєнного часу та допомоги США.David Porter Chandler and David Joel Steinberg eds. In Search of Southeast Asia: A Modern History. p. 388

Протягом 70-річного правління короля Пуміпона Адульядета в Таїланді відбулося 10 переворотів з військовими урядами та було прийнято 17 конституцій. Під час війни у В'єтнамі 1962 року Таїланд дозволив Сполученим Штатам використовувати бази, а тайські війська воювали у Південному В'єтнамі. У 1965 році Комуністична партія Таїланду розпочала повстання, яке уряд Таїланду придушив лише 1973 року.

1967 року Таїланд був одним із засновників АСЕАН. Селянські повстання в Таїланді 1970-х років з метою зменшення боргу фермерів та запровадження справедливих цін на рис призвели до прийняття у грудні 1974 року Закону про контроль над земельною орендою. Таїланд мав безпрецедентне економічне зростання з 1993 по 1997 рік. Азійська фінансова криза 1997 року спричинила багато банкрутств та безробіття. Однак у 1998—1999 роках відбулося швидке відновлення. У 2000 році кандидатів до Сенату вперше було обрано демократичним шляхом. Будівля Саппая-Сапасатан — найбільша у світі — була завершена 1 травня 2021 року.

Етимологія назви Назва Сіам () могла походити від мови палі (suvaṇṇabhūmi, «країна золота»), санскритського श्याम (śyāma, «темний») або мон ရာမည (rhmañña, «незнайомець»), ймовірно, з тим самим коренем, що й слова «шан» та «ахом». Самоназва країни здебільшого була Муанг Тай. Назва країни як Сіам, яку перейняли західні жителі, ймовірно, походить від португальців. Португальські хроніки зазначають, що Боромотрайлоканат, король Аюттхаї, 1455 року відправив експедицію до Малаккського султаната, що розташовувався на південному краю Малайського півострова. Після завоювання Малакки в 1511 році португальці відправили дипломатичну місію до королівства Аюттхая. Дослідник Дуарте Фернандес був першим європейцем, який 1511 року прибув до Аюттхая. Мандаринська назва Сіаму — Xiān luó (暹罗). Століттям пізніше, 15 серпня 1612 року, «Глобус», торговельне судно Ост-Індської компанії, що перевозило листа від короля Якова I, прибуло на «дорогу Сіама». До кінця XIX століття назва Сіам настільки закріпився в географічній номенклатурі, що вважалося, що саме під цією назвою, а не під іншою, його й надалі називатимуть. 1939 року країну було перейменовано на Таїланд, що означає «Країна вільних».

Первісність Найвідоміші доісторичні поселення в Таїланді часто асоціюються з основними археологічними розкопками в Банчіанг; датування артефактів з цього місця дозволяють припустити, що принаймні до 1500 року до н. е., жителі виготовляли бронзові інструменти, а також вирощували рис. Безліч археологічних розкопок у Таїланді датується бронзовою (1500 до н. е. — 500 до н. е.) і залізною добою (500 р. до н. е. — 500 н. е.). Найдокладніше досліджені місця знаходяться в північно-східній частині країни, особливо в річкових долинах Мун і Чи. Річка Мана, зокрема, є місцем розташування для багатьох обнесених ровом поселень, які мають навколо себе кургани, рови та фортечні вали. Кургани містять свідчення доісторичного проживання тут людей. Близько першого сторіччя християнської ери, відповідно до Фунанських історичних хронік та записів китайських істориків (Coedes), деяка кількість населених пунктів Півдня було організовано в кілька князівств, найранішими з яких, імовірно, були Ланґкасука й Тамбралінґа. Археологічні дані, що датуються періодом від 18 000 до 3 000 років тому, походять переважно з печерних та скельних укриттів і пов'язані з хоабінхійськими збирачами.

Класичний Таїланд На початку І  тис. н. е. на території сучасного Таїланду склались перші держави монів — Чіту, Пан Пан, Лангкасука, Двараваті, Тамбралінга та інші. Цьому сприяла торгівля морем з сусідніми країнами та сильний вплив культури Індії (індуїзм, буддизм). У III—VI ст. південні області сучасного Таїланду потрапили під владу кхмерської держави Фунань. Після її розпаду Двараваті стала найсильнішою монською державою на більшій частині сучасного Таїланду в період VI-ХІ ст. Але в XI ст. вона була завойована Камбуджадешою. Існували й інші монські держави — Харіпунджая, Лаво і т. д. Але вторгнення з півночі тайців поклало край їхній історії.

Перші держави Таїланду На території сучасного Таїланду є багато пам'яток бронзової (1500—500 рр. до н. е.) та залізної (500 р. до н. е. — 500 р. н. е.) доби. Території, що входять до складу сучасного Таїланду, брали участь у Морському нефритовому шляху, що підтверджено археологічними дослідженнями. Торгова мережа існувала протягом 3 000 років, між 2000 р. до н. е. і 1000 р. н. е.Tsang, Cheng-hwa (2000), «Recent advances in the Iron Age archaeology of Taiwan», Bulletin of the Indo-Pacific Prehistory Association, 20: 153—158, doi:10.7152/bippa.v20i0.11751Turton, M. (2021). Notes from central Taiwan: Our brother to the south. Taiwan's relations with the Philippines date back millennia, so it's a mystery that it's not the jewel in the crown of the New Southbound Policy. Taiwan Times.Everington, K. (2017). Birthplace of Austronesians is Taiwan, capital was Taitung: Scholar. Taiwan News.Bellwood, P., H. Hung, H., Lizuka, Y. (2011). Taiwan Jade in the Philippines: 3,000 Years of Trade and Long-distance Interaction. Semantic Scholar. Місцезнаходження Банчіанг (навколо провінції Удонтхані) наразі вважається найдавнішим відомим центром виробництва міді та бронзи в Південно-Східній Азії та датується приблизно 2000 роками до нашої ери. Датування артефактів з цього місця дозволяють припустити, що принаймні до 1500 року до н. е., жителі виготовляли бронзові інструменти, а також вирощували рис.

Безліч археологічних розкопок у Таїланді датується бронзовою (1500 до н. е. — 500 до н. е.) і залізною добою (500 р. до н. е. — 500 н. е.). Найдокладніше досліджені місця знаходяться в північно-східній частині країни, особливо в річкових долинах Мун і Чи. Річка Мана, зокрема, є місцем розташування для багатьох обнесених ровом поселень, які мають навколо себе кургани, рови та фортечні вали. Кургани містять свідчення доісторичного проживання тут людей. Близько першого сторіччя християнської ери, відповідно до Фунанських історичних хронік та записів китайських істориків (Coedes), деяка кількість населених пунктів Півдня було організовано в кілька князівств, найранішніми з яких, імовірно, були Ланґкасука й Тамбралінґа.

Найдавніші відомі записи про політичну одиницю в Індокитаї пов'язані з Фунаном — містом з центром у дельті Меконгу, що охоплювало території сучасного Таїланду. Китайські літописи підтверджують існування Фунань ще в першому столітті нашої ери. Археологічна документація свідчить про тривалу історію людських поселень, починаючи з четвертого століття до нашої ери.

У регіоні також проживало кілька корінних цивілізацій, що розмовляли австроазійською та малайсько-сумбаванською мовами. Однак про Таїланд до XIII століття відомо небагато, оскільки літературних та конкретних джерел мало, а більшість знань про цей період почерпнуто з археологічних даних. Подібно до інших регіонів Південно-Східної Азії, Таїланд зазнав значного впливу культури та релігій Індії, починаючи з королівства Фунан приблизно в I столітті нашої ери й до Кхмерської імперії.Thailand. History . Encyclop?dia Britannica Online Ці «індіанізовані королівства» складаються з Двараваті, Шрівіджаї та Кхмерської імперії.«Some Aspects of Asian History and Culture» by Upendra Thakur p.157 Е. А. Ворец вважає, що буддизм, ймовірно, проник до Таїланду з Індії в I тисячолітті за часів індійського імператора Ашоки з імперії Маур'їв. Пізніше Таїланд перебував під впливом південноіндійської династії Паллавів та північноіндійської імперії Гуптів.

Центральний Таїланд