Здоров'я — стан повноцінного фізичного, психічного та соціального добробуту, а не лише відсутність хвороб чи фізичних вад (ВООЗ, 1948). Це стан живого організму, за якого всі органи здатні добре виконувати своє призначення.
Охорона здоров'я громадян — одне з завдань держави. В Україні державним органом, що опікується здоров'ям громадян є Міністерство охорони здоров'я України.
Міжнародною організацією, що займається охороною здоров'я є Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ).
Історія
Попри те, що грецька медицина не стала проривом, вона була важливою віхою для змін у способі мислення про перебіг захворювань. Щоправда міфологічний чинник притаманний стародавнім культурам стосовно здоров'я, зберігався і пов'язувалося це з кількома божествами, котрі опікувалися здоров'ям, такими як Асклепій (бог медицини); Гігіея (богиня здоров'я) і Панакея (богиня зцілення), причому останні дві є проявами Афіни (богині розуму). Культ цих міфологічних персонажів свідчить про цінування гігієнічних занять. Крім того, хід зцілення насамперед пов'язували з використанням лікарських рослин і природних способів, наприклад опіуму як болезаспокійливого та протикашльового засобу (з маку), показуючи, що це вже виходить за межі боготворіння й обрядів.
Розрив з цим релігійним поглядом на оздоровлення, відбувається з Гіппократом (460—377 до н. е.). У його праці під назвою «Corpus Hipocraticus, Корпус Гіппократика» дописи висвітлюють природну точку зору на медицину, цілком відмінну від чудодійно-релігійного тлумачення, яке до того часу пронизувало мислення людини. Гіппократ приписує існування чотирьох основних рідин (гуморів) в організмі: жовтої жовчі, чорної жовчі, мокротиння та крові. Таким чином, для нього здоров'я ґрунтувалося на цих чотирьох основних складових. Особа як людська істота була організованою одиницею, отже хвороба являла собою розладнання цього стану, одиниці. Крім того, робота розкриває введення нового розуміння щодо предмету здоров'я-хвороба: епідеміології. Оцінка заснованого на досвіді погляду на клінічні випадки, змальовані в текстах, показує, що спостереження вже супроводжували пацієнта, а довкілля розумілося як важливий чинник котрий також слід враховувати. Допис «Вода, повітря, місця» обговорює вплив властивостей навколишнього середовища, пов'язаних із хворобами, і захищає екологічну складову здоров'я.
Перші медичні нотатки Київської Русі з'явилися у ІХ столітті, а у 30-х роках ХІІ століття, онука київського князя Володимира Мономаха — Зоя, написала працю «Мазі». У ній є відомості про різні хвороби та способи їх лікування, вказівки стосовно догляду за тілом та шкірою, поради від «паршивости голови» та багато іншого.
Зміст розгляду здоров'я змінювався з часом. Відповідно до біомедичної точки зору, перші визначення сутності здоров'я, зосереджувалися на предметі здатності організму виконувати своє призначення; здоров'я розглядалося як стан його відповідної діяльності, який може час від часу порушуватися хворобою. Прикладом такого тлумачення здоров'я є: «стан, що визначається анатомічною, фізіологічною та психологічною цілісністю; здатність виконувати особистісно цінні сімейні, робочі та громадські завдання; змога справлятися із фізичним, біологічним, психологічним і соціальним стресом». Згодом, 1948 року, корінним чином відступаючи від попередніх пояснень, Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) запропонувала визначення, спрямоване набагато вище, пов'язуючи здоров'я із благом, щастям — як «фізичний, психічний та соціальний добробут, а не просто відсутність хвороб і недуг». Попри те, що деякі вітали це визначення як новітнє, його також ганили за розпливчастість і надмірну розлогість, а ще за те, що воно не могло бути витлумачене як таке, котре піддається вимірюванню. Довгий час його відкидали як неприкладний зразок, і більшість суперечок про здоров'я повертали до зручності біомедичної моделі.
Подібно до того, коли стався перехід від розгляду хвороби як стану, до мислення про неї як про перебіг, таке ж зрушення відбулося й у визначенні здоров'я. Знову ж таки, ВООЗ відіграла провідну роль, коли сприяла розвитку руху за здоров'я у 1980-х роках. Це привело до нової сутності здоров'я — не як стану, а у плинному сенсі — стійкості, іншими словами, як «запасу для життя». 1984 року, ВООЗ переглянула тлумачення здоров'я, визначивши його як «ступінь, до якого особа чи група людей, здатні втілити прагнення та задовольнити власні потреби і навіть змінити довкілля або впоратися з ним. Здоров'я — це засіб для повсякденного життя, а не мета життя; це позитивний сенс, який підкреслює соціальні та особисті можливості, а також фізичні здібності». Таким чином, здоров'я стосується здатності підтримувати рівновагу і відновлюватися після несприятливих подій. Психічне, інтелектуальне, емоційне та соціальне здоров'я означає спроможність людини справлятися зі стресом, набувати навичок, підтримувати стосунки, що створює основи для стійкості та незалежного життя. Це відкриває багато можливостей для навчання, зміцнення та дослідження здоров'я.
Медичні працівники здійснюють постійну діяльність із запобігання або лікування захворювань і зміцнення здоров'я людей. Крім втручань з боку галузі охорони здоров'я та оточення людини, відомо, що на стан здоров'я людини впливає низка інших чинників. Їх називають «визначниками здоров'я», зокрема: походження людини, спосіб життя, економічний рівень, соціальні умови та духовність; дослідження показали, що високий рівень стресу може вплинути на здоров'я людини.
У першому десятилітті 21-го століття визначення здоров'я як спроможності, відкрило двері для того, щоби самооцінка стала основним показником задля вимірювання дієвості зусиль, спрямованих на покращення здоров'я людини. Це також створило можливість для кожної особи почуватися здоровою, навіть за наявності кількох хронічних захворювань або невиліковного стану, а також для перегляду визначників здоров'я (на відміну від звичайного підходу, котрий зосереджується на зниженні поширеності захворювань).
Застосування способів підтримання здоров'я у тварин, охоплюються ветеринарними науками.
Термін «здоровий» також широко застосовується стосовно багатьох видів неживих організацій та їх впливу на благо людей, наприклад, у значенні здорових спільнот, здорових міст або здорового середовища.
Термінологія
Визначення судження «здоров'я» є основоположним питанням сучасної медико-біологічної науки. Оскільки воно має багато точок зору і обумовлене багатьма чинниками, то вимагає для свого розв'язання всебічного підходу. Усі добре уявляють собі, що «здоров'я, це добре, а хвороба — погано». Пояснити сутність здоров'я складніше, ніж природу хвороби. Саме через це однозначного, прийнятного для всіх тлумачення «здоров'я» поки що не існує. У передмові Статуту Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) йдеться про те, що здоров'я — це не лише відсутність хвороб або фізичних вад, а й стан повного фізичного, психічного та соціального добробуту.
Вважається, що здоров'я — це відповідний стан організму, який відзначається гарною саморегуляцією, повною узгодженістю роботи всіх органів і систем, рівновагою поміж організмом та зовнішнім середовищем, за відсутності хворобливих проявів. Через це основною ознакою здоров'я, є здатність до значної пристосованості організму щодо впливів різноманітних чинників зовнішнього середовища. Завдяки цьому здоровий організм може витримувати значні фізичні та психічні навантаження, не тільки пристосовуючись до дії надзвичайних чинників зовнішнього середовища, але й повноцінно діючи в цих умовах. Таким чином, здоров'я доцільно розглядати і як здатність організму діяльно та повноцінно пристосовуватись до змін оточення. Можна сказати, що здоров'я — це здатність організму перебувати у рівновазі з оточенням.
Багато хто з науковців розглядає здоров'я як спосіб життєдіяльності організму, який забезпечує йому потрібну якість життя і найбільш можливу за даних умов, його тривалість. Зрозуміло, що здоров'я — це похідне від численних впливів на організм, зокрема природно-кліматичних, соціальних, виробничих, побутових, психологічних чинників, способу життя та інше.
Можна також сказати, що здоров'я — це функціональний стан організму людини, який забезпечує тривалість життя, фізичну та розумову працездатність, достатньо високий рівень самопочуття, а також відтворення здорового потомства.
Стан здоров'я не є чимось сталим і незмінним. Це діяльний процес, тобто відчуття здоров'я може покращуватись або погіршуватись. Кожна людина являє собою відкриту динамічну систему, через це існують широкі межі визначення «здоров'я» — від цілковитого здоров'я до граничних із хворобою станів.
Узагальнюючи всі наведені вище визначення ознак «здоров'я», доцільно сказати, що під здоров'ям треба розуміти перебіг збереження та розвитку біологічних, фізіологічних, психологічних можливостей особи, найбільш спроможної працездатності та соціальної придатності людини, за якнайбільшої тривалості діяльного життя.
Загального, прийнятного для всіх показника, за яким можна було би визначити рівень здоров'я чи його якість, немає. Підсумки будь-яких аналізів, дані якихось обстежень мають значні розбіжності залежно від статі, віку, конституційного типу, функціонального стану організму, географічних та погодних особливостей місця проживання, властивостей та напруженості праці, способу життя, притаманного певній особі харчування та багатьох інших чинників. Загальний стан організму та показники його діяльності змінюються у тієї самої людини, навіть протягом декількох годин (одразу після пробудження і після підйому з ліжка, до вживання їжі та після її вживання, тощо).
Термін «здоров'я» визначений ВООЗ 1948 року:Стан повноцінного фізичного, психічного та соціального добробуту, а не лише відсутність хвороб чи фізичних вад.
Невизначеність Однак розуміння здоров'я (доброго самопочуття) — суб'єктивне. Багато людей звикли жити зі станом хронічного поганого здоров'я (ніби це є прийнятним явищем), під впливом соціального чи родинного кола, власного особистого досвіду, через який вони не можуть порівняти своє становище, зі станом доброго здоров'я, а інколи також, відсутність підтримки або правильних рішень з боку медичних працівників, серед інших причин. Таке ставлення перешкоджає розпізнаванню та діагностиці розладів, які без лікування можуть спричинити серйозні наслідки для подальшого здоров'я. Яскравими прикладами є целіакія або недоїдання у людей похилого віку. Подібним чином, таке прийняття ймовірного хронічного поганого здоров'я як чогось очікуваного або звичайного (нормального), а також відсутність обізнаності про важливість профілактики цього, призводять до недостатнього дотримання призначеного лікування у разі розпізнаних хронічних захворювань, з подальшими недобрими наслідками для власного загального здоров'я.
Складові здоров'я
Показниками фізичного здоров'я є особистісні властивості анатомічної будови тіла, досконала (за нормою) фізіологічна діяльність організму в різних умовах спокою, руху, довкілля, генетичної спадковості, рівень фізичного розвитку органів і систем живої істоти.
Показниками психічного здоров'я є особистісні показники психічних процесів і особливостей людини, наприклад, збудженість, емоційність, чутливість, вдача. Психічне життя особи складається з мети, потреб, зацікавлень, наснаги, заохочень, настанов, уяви, почуттів тощо. Психічне здоров'я пов'язане з притаманними рисами мислення, характеру, здібностей людини.
Показниками духовного здоров'я є духовний світ особистості, сприйняття духовної культури людства, освіти, науки, мистецтва, релігії, моралі, етики. Свідомість людини, її ментальність, життєве самовизначення, ставлення до сенсу життя, оцінка втілення своїх здібностей і можливостей у взаємозв'язку власних ідеалів і світогляду — все це обумовлює стан духовного здоров'я.