Володимир Михайлович (або Миколайович) Целе́вич, псевдонім та криптонім: Волод. Целевич, В. Ц. (, Львів, за іншими даними 1890Луговий Б., Пиндус Б., Щербак Л. Целевич Володимир… — С. 675. — , за іншими даними 1944-го в Саратові) — український політик і громадсько-культурний діяч, редактор, адвокат, посол Сейму Другої Польської Республіки II, IV і V каденції, діяч Українського національно-демократичного об'єднання (УНДО).
Життєпис
Закінчив середню школу і відділ права Університету Франца I у Львові. У 1919—1922 роках працював секретарем Українського Горожанського Комітету у Львові. Викладав у Львівському та Кам'янець-Подільському університетах. У 1923—1924 роках перебував у США.
1925 року вийшов з лав УВО, 1926 року заарештований польською владою. Був генеральним секретарем Українського національно-демократичного об'єднання (УНДО, 1925—1928, 1932—1937), послом до польського Сейму (1935—1939), заступником голови Українського посольського клубу.
1929 року був співорганізатором розкопування могил українських січових стрільців біля села Потутори.
У вересні 1939 року був заарештований енкаведистами. За припущеннями, помер від виснаження у в'язниці м. Саратова.
Політична діяльність У політичному житті брав участь протягом 1919—1939 років: 1919—1922 — секретар Горожанського Комітету у Львові, 1920 — член Начальної колегії Української Військової Організації (УВО). 1925—1928 і 1932—1937 — генеральний секретар УНДО, 1928—1930 і 1935—1939 — посол до Варшавського сейму і заступник голови Українського посольського клубу, 1930 — в'язень у Бересті; 1935 — разом з Василем Мудрим творець так званої нормалізації, 1932—1935 — головний редактор тижневика «Свобода».
1939 року заарештований радянськими каральними органами, які активно намагалися схилити Целевича на свій бік.
Творчість Автор праць культурно-просвітнього та політико-правового характеру «Віднова життя і відбудова майна просвітніх товариств» (1918), «Про нові польські шкільні закони» (1925), «Виборчий регулямін до сільських громадських рад у Галичині: практичний порадник» (1935), численних статей.
Низка політичних публікацій та статей у «Ділі» й «Свободі»; серед інших «Нарід, нація, держава» (1934), стаття про виборчу ординацію та самоуправне й муніципальне законодавство в Польщі тощо.
Примітки
Джерела
Качкан В. Характеру незламного. Штрихи до життєпису Володимира Целевича // Володимир Целевич. Нація, нарід, держава. — Вінниця : СМК «Наш час», 1993; 2-е видання (наклад 500 прим.). — С. 3-28 (вступна стаття). Качкан В. Целевич Володимир // Українська журналістика в іменах. — Випуск 2. — Львів, 1995. — С. 256—261. Качкан В. А., Качкан О. В. Alteri vivas opartet, si tibi vis vivare — кредо науковця-публіциста Володимира Целевича // Нев'януча галузка калини: Українські літератори, вчені, громадські діячі -в діаспорі. — К., 2011. — С. 138—161. Луговий Б., Пиндус Б., Щербак Л. Целевич Володимир //
Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк : Східний видавничий дім, 2012. — 516 с. Середюк М. С. Громадсько-політична діяльність Володимира Целевича (1890 – 1942) (2019)
Посилання Квазіенциклопедія ОУН—УПА. Світлина .