Васи́ль Іва́нович Гу́рін (18 березня 1939, Первомайське — 10 вересня 2018, Київ) — український живописець і педагог; член Спілки радянських художників України з 1968 року (голова її Київської організації у 1997—2005 роках), дійсний член Національної академії мистецтв України з 1997 року. Батько живописця Володимира Гуріна.
Біографія Народився 18 березня 1939 року в селі Джурчах (нині селище Первомайське Курманського району, Автономна Республіка Крим). Протягом 1954—1959 років навчався у Сімферопольському художньому училищі; у 1959—1965 роках — у Київському художньому інституті; у 1966—1968 роках — у творчих майстернях Академії мистецтв СРСР у КиєвіГурин Василий Иванович / Арт-галерея «Nostalgie». . Його вчителями були Микола Писанко, Олександр Сиротенко Василь Забашта, Карпо Трохименко, Леонід Чичкан, Ілля Штільман, Сергій Григор'єв.
З 1969 року працював викладачем у Київському художньому інституті, з 1987 року — професор, з 1989 року — завідувач кафедри живопису і композиції, з 1993 року — керівник навчально-творчої майстерні станкового живопису.
Мешкав у Києві в будинку на Брест-Литовському проспекті, № 2, квартира № 57 та у будинку на Бастіонному провулку, № 9, квартира № 42. Помер у Києві 10 вересня 2018 року. Похований у Києві на Звіринецькому кладовищі«Гурін Василь Іванович» до 80-річчя з дня народження / Дирекція художніх виставок України..
Творчість Працював у галузі станкового живопису, автор тематичних картин, портретів, натюрмортів, пейзажів. Серед робіт:
«Весна» (1965); «Перша весна» (1966); «Перед виступом» (1967); «У рідному домі» (1968); «Повернення» (1968); автопортрет «У ЦУМі» (1969); «На Волзі. Рік 1919» (1969); «Мій час» (1970); «Час» (1970); «Моя мати» (1971); «До колгоспу» (1971); «Мій сон. Батько» (1972); «Матері чекають. Роки 1945, 1946…» (1974); «Квіти Вам, переможці» (1976); «Будівельники Північно-Кримського каналу» (1976); «А льон цвіте…» (1977); «Весна. 1944» (1977); «Війна» (1978); «Я повернусь» (1978); «Портрет сина» (1979); «Осінній танок» (1980); «Повернення» (1980); «Крик чайок» (1981); «Ярославна» (1982); «Київський пейзаж» (1982); триптих «Пам'ять» (1984—1985); «Осінь» (1988); «Шість червоних гвоздик» (1988); «Низький уклін Вам, мамо» (1988); «Седнів. Зима» (1990); «Відлуння минулого» (1991); «Мамині вареники» (1991); «Людина із зони» (1991); серія «Чорнобиль»: «Врятуй і помилуй» (1992); «Знак біди» (1993); «У чорному квадраті» (1996); «Чорне сонце. 1933» (1993); «Низький уклін Вам, мамо» (1994); «Джерело. Марія Приймаченко» (1995); «Тиша над Козинкою» (1997); «Святковий натюрморт» (1997); «Наше дитинство» (1998); «Зимова поезія» (1998); «Осінній романс» (1998); «Осінній натюрморт» (1998); «Наше дитинство» (1999); «Відлуння минулого» (1999); «Світ Марії» (2000); «Відпочинок» (2001); «Тиша над Козинкою» (2001); «Моя Козинка» (2001); «Останнє фото» (2002); «Ранок» (2003); «За нашу Перемогу» (2005). </div> Брав участь у всесоюзних виставках з 1965 року, республіканських — з 1966 року. Персональні виставки відбулися протягом 1999—2000 років у Сімферополі, Миколаєві, Херсоні, Черкасах, Івано-Франківську, Чернівцях, Ужгороді, Києві.
Роботи зберігаються в Національному художньому музеї України, Сімферопольському, Краматорському, Чернігівському, Дніпровському, Кадіївському художніх музеях, в Дирекції художніх виставок України, Музеї історії Києва, галереях та приватних колекціях України та за її межами.
Відзнаки
Заслужений художник Української РСР з 1976 року; Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1985 року; Народний художник України з 1992 року; Орден «За заслуги» III ступеня (1998). </div>
У мистецтві
Графічний портрет художника у 1980 році виконала українська художниця Тетяна Яблонська.
Примітки
Література