Дорогичин (Дрогичин, ) — місто в Білорусі, центр Дорогичинського району Берестейської області.

Географія Розташований за 110 км на схід від Берестя, на шляху на Берестя — Пинськ. Лежить на Загородді на заході Полісся.

Клімат Клімат у населеному пункті вологий континентальний («Dfb» за класифікацією кліматів Кеппена). Опадів 600 мм на рік. Найменша кількість опадів спостерігається в лютому й сягає у середньому 29 мм. Найбільша кількість опадів випадає в червні — близько 78 мм. Різниця в опадах між сухими та вологими місяцями становить 49 мм. Пересічна температура січня — -5,3 °C, липня — 18,1 °C. Річна амплітуда температур становить 23,4 °C.

Історія Вперше згадується 1452 року як поселення Довечоровичі в Пінському князівстві, що належало королеві Боні Сфорца. 1566 року увійшов до складу Пінського повіту. Сучасна назва — з 1623 року. З 1623 року Довечоровичі отримали право містечка у складі Великого князівства Литовського. У джерелах 1655 року містечко вперше називається Дорогичин. У XVII столітті вживалися дві офіційних назви: Дорогичин і Довечоровичі.

Згідно з переписом 1778 року Дорогичин вважався містом, центром якого була прямокутна торгова площа з дерев'яною ратушею з металевим куполом і гербом міста, біля якої стояла дерев'яна корчма з торговими рядами та баштоподібною брамою. Від площі в радіальних напрямках розходилися вулиці Перковічська, Пінська і Хомська, уздовж яких і концентрувалися будівлі (всі будівлі були дерев'яними). До складу Дорогичина входили передмістя Зарічка і Старосілля.

У 1778 році у місті з сільськими передмістями Старосіллям і Зарічкою налічувалося 785 жителів, з них християн — 69 %, євреїв — 31 %. З 1795 року Дорогичин в складі Російської імперії. У часи входження до Російської імперії належав до Кобринського повіту Гродненської губернії. З 1897 року — 2258 жителів, 280 дворів, церковно-парафіяльна школа, двокласне народне училище, сільська лікарня.

У 1905 році в Дорогичині з передмістями проживало близько 3609 мешканців. Основне заняття — сільське господарство, торгівля, ремесло. Напередодні першої світової війни в Дорогичині працювали 2 маслоробні, завод очищення крейди, фабрика солом'яних капелюхів, 7 млинів, на яких працювало 36 робітників. Крупніше підприємство — фабрика солом'яних капелюхів: у 1914 році там працювало 12 робітників, випущено продукції на 8000 рублів.

З вересня 1915 по 1918 Дорогичин був зайнятий військами кайзерівської Німеччини. У 1918—1919 роках входив до складу УНР. У 1919 році захоплений поляками. У часи перебування у міжвоєнній Польщі був центром Дорогичинського повіту Поліського воєводства. Близько 4 тис. жителів. Після приєднання в 1939 році до БРСР в Пінській області. З 25 червня 1941 року по 17 липня 1944 місто було окуповане німецько-нацистськими військами, після сорокаденної оборони радянськими військами Дніпровсько-Бузького каналу. У 1954 Дорогичин включено до складу Берестейської області. З 1967 року він отримав статус міста.

У 1990-ті роки в Дорогичині до заборони білоруської владою діяв осередок українського товариства «Просвіта».

Населення

XVIII століття: 1778 — 416 осіб XIX століття: 1830 — 341 чол., з них шляхти 5, духовного стану 11, міщан-юдеїв 268, міщан-християн і селян 57Літаратура/Мястэчкі Беларусі (2010) С. 413.; 1849 — 167 чол.; 1878 — 1476 осіб (702 чол. і 774 жін.), у тому числі 176 християн і 1300 юдеївDrohiczyn (2) // Літаратура/Геаграфічны слоўнік Каралеўства Польскага S. 150.; 1892 — 3475 чол.Драгічын // Літаратура/Нашы гарады; 1897 — 2258 чол. XX століття: 1921 — 1987 чол.; 1959 — 3,5 тис. чол.; 1971 — 7,1 тис. чол.; 1991 — 14,6 тис. чол.Дрогичин // Літаратура/Вялікі энцыкляпэдычны слоўнік; 1993 — 15 тис. чол.Драгічын // Літаратура/ЭГБ С. 274. XXI століття: 2006 — 13 400;

За переписом населення Білорусі 2009 року чисельність населення міста становила 14 744 особи.

Національність Розподіл населення за рідною національністю за даними перепису 2009 року: Національність Осіб Відсоток білоруси 14078 95,48 % росіяни 436 2,96 % українці 160 1,09 % поляки 20 0,14 % національність не вказана 18 0,12 % цигани 8 0,05 % татари 6 0,04 % азербайджанці 3 0,02 % вірмени 2 0,01 % молдовани 2 0,01 % дві та більше національності 2 0,01 % євреї 1 0,01 % литовці 1 0,01 % німці 1 0,01 % грузини 1 0,01 % казахи 1 0,01 % мордва 1 0,01 % марійці 1 0,01 % чеченці 1 0,01 % комі 1 0,01 % Разом 14744 100 %

Освіта У Дорогичині працюють гімназія, 2 середні, музична, дитячо-юнацька спортивна школи, 6 дошкільних закладів, Дорогичинське державне ПТУ № 163 сільськогосподарського виробництва.

Медицина Медичні послуги надають лікарня та поліклініка.

Культура Діють кінотеатр, будинок культури, будинок творчості дітей та юнацтва, 2 бібліотеки, центр молоді «Спатканьне».

Засоби масової інформації Видається районна газета «Драгічынскі веснік».

Відомі особистості

Народилися Кислицина Ганна Миколаївна ( 1967) — білоруський літературознавець.

Примітки

Джерела  — S. 149—150.

Посилання Дрогичин — Каталог — Туризм в Беларуси Encyclopedia of Jewish Life (2001), p. 332: «Drohiczyn (I)» Drahichyn, Belarus