Сторінка про відомих людей, пов'язаних з містом Тараща
Вчені та науковці Александров Анатолій Петрович (1903, Тараща — 1994 Москва) — радянський фізик, фахівець з атомної фізики та енергетики, Академії Наук СРСР (з 1975 по 1986). Був директором Інституту фізичних проблем Академії Наук СРСР, та директором Інституту атомної енергії імені Ігоря Курчатова. Чотирьохразовий лауреат Сталінської премії (1942, 1949, 1951, 1953), лауреат Ленінської премії (1959), тричі Герой Соціалістичної Праці (1954, 1960, 1973), володар дев'яти орденів Леніна, медалі Курчатова (1968), медалі Ломоносова (1978), та медалі Вавилова (1978). Баладинський Вадим Леонідович (1935, Тараща) — вчений-архітектор, доктор технічних наук (1982), професор (1984), завідувач кафедри будівельних машин Національного університету будівництва та архітектури України, директор Науково дослідного інституту будівельно-дорожної та інженерної техніки, з 1988 — президент Міжнародної асоціації з автоматизації та екології земляних робіт, лауреат премії імені М. Будникова (1995), заслужений діяч науки та техніки України (1994), лауреат державної премії України в галузі науки і техніки (2003). Бойко Юрій Володимирович (1962, Тараща) — вчений радіофізик, кандидат фізико-математичних наук, доцент, завідувач кафедри напівпровідникової електроніки радіофізичного факультету Київського університету імені Т. Шевченка та завідувач інформаційно-обчислювального центру того ж університету. Бурляй (Бурлій) Юрій Васильович (1926, Тараща) — вчений-механік, доктор технічних наук, займав посади директора Українського науково-дослідного інституту продовольчого машинобудування «УкрНДІпродмаш» та генерального директора Київського науково-виробничого об'єднання «Харчомаш». Вовк Прокіп Федорович (1887, с. Лісовичі — 1943, Солекамськ) — професор, проректор (декан) сільськогосподарського факультету Київського політехнічного інституту (КПІ) та завідувач кафедри механізації сільського господарства КПІ, після відокремлення с.г. факультету від КПІ та організації на його основі Київської сільськогосподарської академій, працював на посаді професора академії. Крім того, завідував кафедрою сільськогосподарських машин Московської сільськогосподарської академії та працював у Науково-дослідному інституті сільськогосподарських машин імені В. П. Горячкіна (м. Москва). Арештований 1938. Помер в 1943 у виправно-трудовому таборі в Солекамську. Реабілітований 1955. Волковинський Валерій Миколайович (1948, Тараща — 2006, Київ) — український історик, доктор історичних наук, лауреат премії імені Михайла Грушевського. Серед авторських монографій історика вирізняються праці присвячені Михайлові Фрунзе, Павлу Постишеву, Християну Раковському, Нестору Махну. Остання монографія присвячена проблемі революційного тероризму в Російській імперії, та, зокрема, діяльності Ірини Каховської, революційної діячки родом з Таращі. Гайсинський Моїз () (1898, Тараща — 1976, Париж) — французький хімік, автор першої в світі монографії з радіаційної хімії «Радіаційна хімія та її застосування» (Париж, 1957), що була перекладена, зокрема, російською (1961) та англійською (1964) мовами. Гайсинський захистив докторську дисертацію в Римському університеті ла Сапієнца та тривалий час працював у Паризькому університеті (добре відома Сорбонна). Він був членом італійської Національної академії наук деі Лінчеі (Рим, 1953), членом французької академії інженерних наук, а також різноманітних хімічних та фізичних товариств Європи та Америки. Гінтов Олег Борисович (1935, Тараща) — вчений-геофізик, випускник Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор геолого-мінералогічних наук, завідувач відділу палеогеодинаміки Інституту геофізики імені С. І. Субботіна НАН України, лауреат державної премії України в галузі науки та техніки (1996). Горошко Михайло Васильович (1939, с. Ріжки) — доктор геолого-мінералогічних наук, провідний науковий співробітник Інституту тектоніки та геофізики ім. Ю. А. Косигіна міста Хабаровськ. Данілов Володимир Якович (1952, с. Петрівське) — вчений-математик, кандидат фізико-математичних наук, доцент механіко-математичного факультету Київського університету імені Т. Шевченка. Автор більше 80 наукових праць. Заступник з наукової роботи декана факультету. Дахно Володимир Петрович (1928, с. Лісовичі) — український вчений-архітектор, кандидат архітектури (1961), член-кореспондент Української академії архітектури (1992), з 1981 по 1988 — директор Київського науково-дослідного інституту теорії та історії архітектури та містобудування, серед реалізованих проектів адміністративний будинок (нині Міжнародний діловий центр) на вулиці М. Пирогова 7 в Києві, 1952 рік, та інтер'єр клубу Ради Міністрів УРСР (нині Кабінету Міністрів України) на вулиці Жовтневої революції 5 (нині це вулиця Інститутська), теж 1952 рік, обидва проекти реалізовані у співавторстві. Автор принаймні шести підручників та монографій. З 1995-го року проживає в Німеччині. Дробот Іван Іванович (1951 с. Лук'янівка) — український історик, доктор історичних наук, професор. Директор Інституту історії та філософії педагогічної освіти Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова та завідувач кафедри Історії України того ж університету. Жебокрицький Віктор Андрійович (1906, с. Калинове — 1975, Київ) — український історик, дослідник всесвітньої історії, балканіст, славіст, доктор історичних наук, професор. Почесний громадянин Болгарської народної республіки. Завідував кафедрою Нової історії та кафедрою Історії міжнародних відносин та зовнішньої політики СРСР Київського університету імені Тараса Шевченка. Працював також у Республіканській партійній школі та Інституті історії Академії Наук УРСР. Калитка Валентина Василівна (1946, с. Потоки) — вчений-хімік, доктор хімічних наук, професор, завідувач кафедри Загального землеробства Таврійського державного агротехнологічного університету (м. Мелітополь). Під керівництвом Валентини Василівни захищено сім кандидатських дисертацій, вона є членом спеціалізованої вченої ради з захисту дисертацій та членом експертної ради ВАК України з агрономії та лісового господарства. Є автором 148 наукових публікацій, в тому числі 119 повноцінних наукових статей, має 22 авторських свідоцтва та патенти. Нагороджена орденом княгині Ольги III-го ступеня. Ковалевський Сергій Борисович (1967, Тараща) — український лісівник, професор кафедри дендрології та лісової селекції, декан факультету садово-паркового господарства та ландшафтної архітектури Національного університету біоресурсів і природокористування України, доктор сільськогосподарських наук. Кузьмін Марселій Петрович (1924, Тараща — 1999, Тула) — доктор технічних наук, професор, завідував кафедрою двигунів літальних апаратів, а також був деканом машинобудівного та апаратобудівного факультетів Тульського політехнічного інституту. Заслужений діяч науки та техніки РРФСР (1984). Нагороджений орденом «Знак пошани» та медаллю «За трудову доблесть». Луковський Іван Олександрович (1935, с. Косяківка) — український математик і механік, доктор фізико-математичних наук, професор, засновник вітчизняної наукової школи з динаміки твердих і деформівних тіл, які мають порожнини, частково заповнені рідиною. Академік Національної академії наук України (2000), лауреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки, премії НАН України імені Михайла Янгеля, та премії НАН України імені Миколи Крилова. Крім того, нагороджений медаллю «За трудову доблесть» та грамотою Президії Верховної Ради УРСР. У творчому доробку вченого понад 180 наукових статей. Виховав 6 докторів і 25 кандидатів наук. Маркевич Олександр Прокопович (1905, с. Плоске — 1999) — радянський зоолог, доктор біологічних наук, професор, завідував кафедрою зоології безхребетних та паразитології Київського університету імені Тараса Шевченка, академік Національної академії наук України. Муранівський Тарас Васильович () (1935, с. Косяківка — 2000) — доктор філософських наук, кандидат економічних наук, був професором кафедри інформаційних ресурсів Російського державного гуманітарного університету міста Москви, а також був першим ректором Українського університету (Інституту українознавства) міста Москви. Працював також в Інституті вивчення США та Канади Російської академії наук та був президентом московського (російського) підрозділу Міжнародного інституту Шиллера. Наулко Всеволод Іванович (1933, Тараща) — вчений етнограф, доктор історичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії наук України, працював на історичному, філософському та географічному факультетах Київського університету імені Тараса Шевченка. Нині завідує відділом в Інституті української археографії і джерелознавства НАН України імені Михайла Грушевського та є професором Київського славістичного університету. Обирався членом Академічної ради асоціації етнології та фольклору Європи від України. За різними оцінками, Наулко є автором від 350 до 470 етнографічних публікацій, в тому числі близько 10 підручників, посібників, довідників та монографій. Омеляненко Віталій Лукич (1932, с. Круті Горби) — вчений — педагог, кандидат педагогічних наук, професор. Заслужений діяч освіти і науки України. Випускник Київського університету імені Тараса Шевченка. Тривалий час працював у Кіровоградському педагогічному інституті, де був завідувачем кафедри педагогіки, деканом педагогічного факультету, проректором із заочної освіти, проректором з навчальної роботи. Працював також завідувачем кафедри педагогіки Черкаського педагогічного інституту. Автор більше 100 наукових праць серед яких 15 посібників для студентів ВНЗів та 4 монографії. Осауленко Микола Федорович (1938. с. Ківшовата) — український винахідник, кандидат технічних наук, розробник радянської системи космічного зв'язку «Арістон» (проектував великий екран розміром 10 на 10 метрів, що використовується в центрі керування польотами космодрому Байконур) та кінескопів до телевізорів «Фотон-234К» та «Славутич-Ц280КП», лауреат державної премії СРСР в галузі науки та техніки. Розробив проект безпечного біотелевізора. Проект куплений за шалені гроші компанією Samsung. Фірма Samsung за проектом Осавуленка виготовити згаданий телевізор не змогла. Чи то з проектом не все в порядку, чи кваліфікація науковців фірми Samsung підгуляла, — поки що не з'ясовано. Пастушенко Василь Степанович (1941, с. Степок) — кандидат технічних наук, старший науковий співробітник, доцент кафедри автоматизації Національного аграрного університету, має близько 70 наукових праць та 10 винаходів. Сіренко Павло Максимович (1915, с. Мала Березянка — 1999) — вчений історик, кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України 19-го століття Київського університету імені Тараса Шевченка. Автор книги «Людина з ім'ям комуніст: образ комуніста в українській повоєнній прозі» виданої в 1974-му в видавництвом «Знання» та перевиданої в 1978-му видавництвом «Вища школа». Ткаченко Анатолій Олександрович (1948, с. Лук'янівка —) — український вчений-літературознавець, доктор філологічних наук, професор кафедри теорії літератури Київського національного університету мені Т. Шевченка, член Спілки письменників України. Топачевський Олександр Вікторович — народився на хуторі Бобрівка Таращанського повіту Київської губернії — український вчений, академік, директор Інституту гідробіології Академії наук УРСР з 1959 по 1973 роки, дійсний член Академії Наук УРСР. Улашин Генрик () (1874, Таращанський район [можливо, с. Ківшовата] — 1956) — польський мовознавець-славіст, професор. Навчався в Київському університеті, а потім у Кракові, Відні, Лейпцизі. Викладав мовознавство у Польській університетській колегії в Києві. Був професором слов'янської філології в університетах Львова, Познані та Лодзі.