Навчально-науковий центр «Інститут біології» — підрозділ Київського національного університету імені Тараса Шевченка, до червня 2010 року біологічний факультет.
Історія Історія біологічного факультету бере свій початок з 1834 року, із створенням кафедр ботаніки та зоології, що входили до складу фізико-математичного відділення філософського факультету Університету імені святого Володимира. Вже згідно зі статутом 1863 року фізико-математичний факультет має два «розряди» — математичних та природничих наук. У такому складі існував до 1920 року. Тоді було утворено Київський вищий інститут народної освіти імені Драгоманова, у складі шкільного факультету якого існував відділ природничих наук з підвідділом органічної природи з такими циклами: а) ботанічним, б) зоологічним, в) антропологічним. З 1926 року діє Київський інститут народної освіти (КІНО). З 1930 року створено Інститут професійної освіти(ІПО). Згідно з постановою ЦВК СРСРколегія Наркомосвіти УРСР ухвалила з вересня 1933 року відкрити в Києві на базі ІПО та Фізико-математичного інституту оновлений Київський державний університет(КДУ), у складі 6 факультетів, у тому числі було створено біологічний факультет.
В ННЦ «Інститут біології» створено 19 науково-дослідних лабораторій: фізико-хімічної біології, біофізики, молекулярної білогії і генетики, мікробіологічних та імунологічних проблем біотехнології; екології вірусів та діагностики вірусних захворювань; ботаніки; фізіологічних основ продуктивності рослин; зоології та екології, лабораторія Ботанічного саду та інші.
Окрім наукових лабораторій, до складу Інституту входить зоологічний музеї Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Науково-дослідний інститут фізіології імені академіка П. Богача, що складається з 4 лабораторій. Важливу роль у навчальному процесі і науковій роботі відігріють Ботанічний сад імені академіка О.Фоміна, Канівський природний заповідник (Черкаська область). В Інституті працює інформаційно-обчислювальний центр, функціонує 3 комп'ютерні аудиторії з сучасним обладнанням, що дає можливість проводити навчальний процес з використанням сучасних інформаційних технологій.
ННЦ «Інститут біології» здійснює підготовку висококваліфікованих фахівців широкого профілю трьох рівнів кваліфікації за освітнім напрямком «біологія» і «екологія»: бакалавр (4 роки навчання), спеціаліст (5 років навчання), магістр (6 років навчання). Студенти мають змогу обрати одну з 8 спеціальностей: біологія та біологія розвитку, біохімія, біофізика, ботаніка, генетика, зоологія, мікробіологія та вірусологія, фізіологія, а також відповідно до обраної спеціальності одну з 17 спеціалізацій. Студенти вивчають такі фахові дисципліни, як ботаніка, загальна зоологія, анатомія людини, фізіологія людини і тварин, анатомія рослин, фізіологія рослин, загальна цитологія та гістологія, біологія розвитку, генетика, біохімія, радіобіологія, біофізика, вірусологія, мікробіологія, імунологія, загальна екологія. Випускники біологічного факультету одержують ґрунтовну підготовку з гуманітарних, фундаментальних і фахових дисциплін, що робить їх високопрофесійними конкурентноздатними фахівцями в світі сучасних вимог. В Інституті також здійснюється підготовка аспірантів і докторантів з 11 спеціальностей. Діють три спеціалізовані ради по захисту кандидатських і докторських дисертацій з 11 спеціальностей. За останні роки співробітники факультету опублікували широкий спектр підручників, наукових монографій, навчальних посібників. Інститут має міцні зв'язки з установами Національної академії наук України, Міністерства охорони здоров'я, Української аграрної академії. Вони використовуються як база у навчальному процесі, для проведення наукових досліджень студентами і співробітниками, а також виконання дипломних і дисертаційних робіт.
Інститут біології має широкі міжнародні зв'язки з закордонними освітніми та науковими установами багатьох країн (США, Великої Британії, країн Євросоюзу тощо).
Навчально-науковий центр «Інститут біології» створено у 2009 році на базі біологічного факультету, який існував в Київському національному університеті з 1933 році. Однак дві його кафедри (ботаніки і зоології) функціонували ще з 1834 року на філософському факультеті університету св. Володимира, а на його медичному факультеті в 1842 році було відкрито кафедру фізіології людини, в 1868 році — кафедру гістології і ембріології. У дореволюційний період на факультеті працювали такі всесвітньовідомі вчені-біологи, як К. Кесслер, І. Шмальгаузен, С. Навашин, М. Холодний, М. Сєвєрцов. У різні роки XX століття кафедри очолювали такі видатні вчені, як О. Палладін, Д. Зеров, О. Кистяківський, О. Кришталь, А. Ємченко, Д. Воронцов та інші. У 2009 до складу Інституту біології увійшли також Ботанічний сад імені академіка О. В. Фоміна і Канівський природний заповідник.
Науково-педагогічний склад ННЦ «Інститут біології» нараховує 281 фахівців, з них: 2 академіків Аграрної академії наук, 33 професора, доктора наук і 12 докторів наук, 36 доцентів, кандидатів наук і 93 кандидатів наук. В складі колективу 3 лауреати Державної премії України в галузі науки і техніки, 5 лауреатів премії імені Тараса Шевченка Київського університету, 6 лауреатів премії видатних вчених НАН України.
Декани факультету Фінн Володимир Васильович — 1935—1936 Соколовський Олексій Іванович — 1936—1938 Корнєєв Олександр Порфирович — 1938—1941 Білокінь Іван Петрович — 1948—1952 Топачевський Олександр Вікторович — 1956—1959 Харченко Павло Дмитрович — 1960—1964 Новиков Борис Григорович — 1965—1971 Кучеренко Микола Євдокимович — 1971—1972 ? Богач Петро Григорович — 1971—1972 Мазепа Іван Ілліч — 1972—1974 Капля Андрій Васильович — 1974—1977 Рибальченко Володимир Корнійович — 1978—1979 Чопик Володимир Іванович — 1979—1982 Мусієнко Микола Миколайович — 1982—1987 Кучеренко Микола Євдокимович — 1987—2002 Остапченко Людмила Іванівна — 2002—2010
Директори ННЦ ІБМ Остапченко Людмила Іванівна — 2010—2025 Лукашов Дмитро Володимирович — з 2025
Структура
Кафедра біології рослин Кафедра ботаніки була створена в Київському університеті св. Володимира, у 1834 році, за ініціативою першого ректора університету, Михайла Олександровича Максимовича. Першим завідувачем кафедри став професор Віллібальд Готлібович Бессер.
Подальша історія кафедри ботаніки пов'язана з такими вченими, як Рудольф Ернестович Траутфеттер — систематик, ректор університету св. Володимира, організатор університетського ботанічного саду; Опанас Семенович Рогович, флорист, систематик і палеонтолог; Яків Якович Вальц, відомий спеціаліст в галузі анатомії, фізіології рослин та в галузі спорових рослин; Ілля Григорович Борщов, відомий систематик та альголог; Іван Федорович Шмальгаузен, флорист і палеоботанік; Йожеф Конрадович Пачоський — засновник української фітоценології; Сергій Гаврилович Навашин — всесвітньо відомий цитоембріолог, перший завідувач кафедри морфології та систематики рослин, виділеної з кафедри ботаніки у 1894 р.; Олександр Васильович Фомін, перший директор Інституту ботаніки АН України.
У 1933 р. Дмитром Костянтиновичем Зеровим — відомим систематиком спорових рослин, флористом, болотознавцем, палеоботаніком — було засновано кафедру нижчих рослин. З її існуванням пов'язані Олександр Вікторович Топачевський — видатний альголог; Семен Филимонович Морочковський — видатний міколог та фітопатолог; Альфред Миколайович Окснер — ліхенолог зі світовим визнанням; Надія Прохорівна Масюк — відомий альголог.
На кафедрі вищих рослин у цей період відомими персоналіями та науковцями стали: Михайло Григорович Попов, флорист, професор і завідувач кафедрою з 1941 по 1944 рр.; Петро Федорович Оксіюк та Яків Самойлович Моділевський — відомі цитоембріологи; Олексій Лаврентійович Липа, визнаний фахівець у галузі дендрофлори та озеленення; Володимир Іванович Чопик — відомий флорист і систематик.
У 1985 р. відбувається об'єднання кафедри нижчих та кафедри вищих рослин в єдину кафедру ботаніки, завідувачем якої став професор Олексій Олексійович Лаптєв, фахівець у справі зеленого будівництва та декоративного садівництва. У 2016 році кафедра фізіології та екології рослин об'єдналась з кафедрою ботаніки, створивши кафедру біології рослин.
Серед випускників кафедри чимало кандидатів та докторів біологічних наук, що працюють в інших установах (зокрема, в Інституті ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України) і є визнаними авторитетами в ботаніці, зокрема: С. С. Харкевич, В. В. Осичнюк, В. В. Протопопова, С. М. Зиман, Я. П. Дідух, Т. Л. Андрієнко, В. С. Ткаченко, Г. К. Смик, О. М. Дубовик та інші.
Кафедра біохімії На медичному факультеті Університету св. Володимира було створено кафедру медичної хімії та фізики відповідно до університетського статуту 1863 року, що було викликано потребами медицини. Подальшим стимулом до розвитку біохімії в Київському університеті, як і в інших університетах Росії, був університетський статут 1884 року, згідно з яким було відкрито самостійні кафедри медичної хімії зі спеціальними лабораторіями для ведення наукової роботи. Цей статут передбачав певні можливості для біохімічних досліджень.
Першим завідувачем кафедри медичної хімії був випускник Московського університету Олександр Шеффер. У 1861 році після захисту в Київському університеті дисертації «Про дію сірчаної кислоти на білкові речовини» йому було присвоєно вчений ступінь доктора медицини. Подальші дослідження проводилися Шеффером у напрямку вивчення хімії крові, перетравлювання їжі та властивостей білків.
Кафедру біохімії на біологічному факультеті Київського університету створено 1934 року біохіміком Олександром Палладіним. Ним організовано і обладнано лабораторію, підібрано кадри наукових працівників і викладачів. З перших днів кафедра розпочала навчальну й наукову роботу. Проводилися дослідження з біохімії головного мозку, обміну речовин у м'язах, вітамінів.
У 1954—1960 роках кафедрою завідував професор Давид Фердман. У 1960-ті—1980-ті роки кістяк кафедри склали його учні — професори Руфіна Виноградова, Борис Цудзевич тощо.
У 1960—1973 роках завідувачем кафедрою біохімії був Євген Сопін. У результаті досліджень, проведених у цей період на кафедрі із застосуванням мічених атомів, було здобуто цінні відомості, які свідчать про вплив зовнішніх факторів на динамічний стан білків тканин. Встановлено, що відсутність в їжі вітамінів впливає на інтенсивність оновлення білків м'язів, печінки та головного мозку.
У 1973—2003 роках кафедрою завідував професор (пізніше академік НАН України) Микола Кучеренко, спеціаліст у галузі радіаційної біохімії. Під його керівництвом на кафедрі досліджували процеси фосфорилювання, метилювання, ацетилювання та АДФ-рибозилювання різних біологічних субстратів, роль кальцію, кальмодуліну, системи циклічних нуклеотидів у функціонуванні біологічних мембран. На кафедрі було опубліковано низку монографій, зокрема «Структура та функції біологічних мембран», «Біологічне метилювання та його модифікація на ранніх етапах променевого ураження», «Основи молекулярної радіобіології», «Радіорезистентність і регуляція метаболізму нервової тканини», «Біохімічна модель регуляції активності хроматину» тощо. Під керівництвом Миколи Кучеренка підготовлено і захищено 45 кандидатських і 9 докторських дисертацій.
З 2004 по 2014 роки кафедру очолювала її випускниця, професор Людмила Остапченко. За її керівництва кафедрою підготовано 30 кандидатів та 3 докторів біологічних наук.
З 2015 року завідувач кафедри — доктор біологічних наук, професор Олексій Савчук.
Кафедра біофізики та нейробіології Кафедра біофізики створена в 1963 році при участі професорів Харченко П. Д., Гродзинського Д. М. академіка Богача П. Г. У 1964—1973 роках кафедрою завідував Петро Богач, який започаткував новий напрямок досліджень, пов'язаний з вивченням клітинних, трансмембранних і молекулярних механізмів м'язового скорочення. Під його керівництвом підготовлена велика кількість кандидатів і докторів наук.