Ангелі́на Олекса́ндрівна Буличо́ва ( , с. Бісерть, Нижньосергінський район, Свердловська область — , Львів) — українська російськомовна письменниця. Мешкала у Львові.
Життєпис У 1937 році був репресований чоловік Ангеліни Буличової. 1941 року вона закінчила Московський інститут історії, філософії та літератури. Наприкінці 1941-го виїхала до російського міста Алапаєвська, де працювала відповідальною секретаркою у редакції газети «Боевая стройка».
Після Другої світової війни була співробітницею обласної газети «Львовская правда», потім власною кореспонденткою республіканської газети «Правда Украины». Всього Ангеліна Буличова пропрацювала 58 років у журналістиці.
З 1976 року займалася тільки творчою роботою. Членкиня Національної спілки письменників України з 1975 року. У 1978 році пісня «Носики-курносики» у виконанні Валентини Толкунової на вірші Ангеліни Буличової перемогла на конкурсі «Пісня року». Толкунова також виконувала ще одну пісню на слова Буличової — «Марьюшка».
На початку 2007 року Буличову удостоїли нагороди «Соотечественник года — 2006» в номінації «За особистий внесок у збереження і поширення російської мови і літератури за кордоном».
Нагороджена медалями СРСР.
Похована на Личаківському кладовищі на полі № 55 відразу біля доріжки. На могилі останніми роками споруджено пам'ятник замість звичайного православного хреста.
Твори
Поетичні збірки «Весёлые игрушки» «Добрые стихи» «Апрельские костры» «Фиалки в январе» «Баллады и поэмы» «У лукоморья светлых душ» «На вечной планете» «В кольце любви» «Назовите сына Апрелем». М.: Советский писатель, 1982; 79 с. «Золото листопада». Київ: Радянський письменник, 1983; 87 с. «Алый парус». Київ: Дніпро, 1987; 118 с. «По каменным кручам». Львів: Каменяр, 1990; 132 с.
Повісті й оповідання «Шляхами батьків» «Тече річка Солокія» «Сурмачі з вулиці Сонячної» «Шукаю весну» «Брат из другого дома». Львів: Каменяр, 1982; 287 с. «Не бросай друзей в беде». Казка. Львов: Каменяр, 1987; 19 с
Примітки
Посилання Довідник НСПУ