Хмельни́цька о́бласть (неофіційно — Хмельниччина) (до 4 лютого 1954 року — Кам'яне́ць-Поді́льськаУказ Президії ВР СРСР «Про перейменування міста Проскурова на місто Хмельницький і Кам'янець-Подільської області на Хмельницьку область») — область у Західній Україні. Утворена 22 вересня 1937 року постановою ЦВК СРСР із центром у місті Кам'янці-Подільському.
Площа становить 20 624 км² (3,42 % території України, 19-та за цим показником у країні). Населення — 1264,7 тис. осіб (на 01.01.2019). Центр — місто Хмельницький. В області 1452 населених пункти, в тому числі 13 міст, 24 селища міського типу, 5 селищ, 1410 сіл.
Історія
Прадавні часи Поселення на території Хмельницької області, бере свій початок з часів первіснообщинного ладу: раннього палеоліту, підтвердження цьому — археологічні розкопки. Впродовж багатьох тисячоліть багато населених пунктів безслідно зникало, деякі з них знову відроджувалися, руйнувалися в роки війн і знову відбудовувались і так зазнавали змін протягом всього свого існування. Значній частині поселень вдалося зберегли свої історичні пам'ятки до сьогодення, але їх стан досить задовільний.
Найдавніша палеолітична стоянка первісних мисливців відома поблизу села Врублівці Кам'янець-Подільського району (близько 300 тис. років тому). У добу середнього і особливо пізнього палеоліту первісні мисливці почали заселяти територію сучасного Поділля. Найдавніші поселення цього періоду виявлені у селах Врублівці, Калачківці, Китайгород, Стара Ушиця Кам'янець-Подільського району.
У добу неоліту (VII—IV тис. до н. е.), коли людина перейшла від мисливства, збиральництва і рибальства до відтворюючих форм господарської діяльності — мотичного землеробства і скотарства по всій території сучасної Хмельницької області утворюються поселення найдавніших землеробів і скотарів (Славута Віньковецького району тощо).
У IV—III тис. до н. е. Наддніпрянщина і Надбужжя заселяються нащадками неолітичних племен-носіїв високорозвиненої так званої трипільської культури, землеробської культури, яка мала великі населені пункти та досконаліші будинки. У Хмельницькій області відомо близько 150 пам'яток трипільської культури. Предками стародавніх слов'ян вважаються племена так званого скіфського періоду (VII—IV ст. до н. е.). Їх могильники та поселення збереглися на всій території області.
З початку I тис. н. е. територію Поділля заселяють ранньослов'янські племена, які входили до складу антського племінного союзу і займалися орним землеробством.
З утворенням на базі ранньослов'янських племен єдиної давньоруської держави — Київської Русі (IX—XV ст.) до її складу на території сучасного Поділля увійшли племена уличів і тиверців. До першої половини XI ст. належить відомий меч з Карабчиїва (з-під Кам'янця-Подільського) з рослинним орнаментом з варіацій крину, лози. На руків'ї деревоподібна композиція з гравіюванням на черневому тлі, на перехресті — лоза, пагони якої заповнені черню. Подібна орнаментація візантійського походження, що склалася у X—XI ст., її варіант відомий серед орнаментів Софії КиївськоїІсторія української культури.htm // Прикладне мистецтво: церковне і народне (Р. С. Орлов)Кирпичников А. Н. Древнерусское оружие. Выпуск первый. Мечи и сабли IX—XIII вв. // САМ. — Е1-36. — 1966, с. 36..
Середньовіччя З посиленнями феодальної роздробленості Стародавньої Русі і виникненням окремих удільних князівств наприкінці XI ст. в Наддністрянщині утворюються Теребовлянське князівство, а згодом, з 1141 р. — Галицьке, до складу якого увійшла південна частина сучасної Хмельницької області колонізована князем Васильком Ростиславовичем (Теребовлянським), більш відома як Пониззя.
Після загарбання краю ординськими племенами у 1246 р. Галицько-Волинське князівство змушене було визначати свою залежність від Золотої Орди. Край було поділено на округи, населення яких платило величезну данину. Спустошувалися села і міста, руйнувалися фортеці. Ця трагічна сторінка в історії Хмельниччини, як і всієї Русі, тривала понад 100 років.
Скориставшись феодальною роздробленістю давньоруських земель і ослабленням їх внаслідок ординської навали, територію захоплюють литовські і польські феодали.
Наступ польських феодалів на українські землі посилився після Кревської унії, укладеної в 1385 р. між Польщею і Литвою. Внаслідок гострої боротьби між Польщею, Литовським князівством і Угорщиною захоплені ними землі Західного Поділля оголошуються (1439 р.) окремим подільським воєводством з центром у Кам'янці-Подільському. До його складу увійшли 3 повіти: Кам'янецький, Летичівський і Червоногродський.
Новий час З середини XV ст. частішають спустошливі кримськотатарські напади на Поділля. Лише під час нападу на Поділля, Волинь і Галичину у 1575 р. татари полонили понад 55 тис. ос. Все це, безперечно, зумовило спустошення поселень краю. Однак в наступні десятиріччя вже спостерігається збільшення кількості поселень і населення в них.
Після Люблінської унії (1569) землі Брацлавщини відійшли до Польщі, внаслідок чого створюються Брацлавське воєводство. Загарбані землі заселяє польська шляхта, в її руках зосереджуються основні земельні володіння. Виникають фільварки, сільські поселення збільшуються у розмірах.
З впровадженням у 1596 р. Берестейської унії під впорядкуванням православної церкви України і Білорусі, Ватикану — на землях, захоплених Польщею, у тому числі на Поділлі, посилилася релігійна і національна конфронтація.
Соціально-економічне і національно-релігійне гноблення викликало хвилю народних протестів проти польської шляхти і місцевих поневолювачів, наростання визвольного руху. Це знайшло вияв у селянсько-козацьких повстаннях, які почалися з кінця XVI ст.
За Андрусівською угодою 1667 р. більша частина Правобережної України і Східна Галичина, в тому числі сучасна Хмельниччина, залишилася за Польщею. Протягом XVI–XVII ст. однією з форм антифеодальної боротьби були масові втечі селян із загарбаних Польщею земель у південні степи до козаків.
У наступні десятиріччя територія стає ареною безперервних військових сутичок, жорсткої боротьби за сфери панування. У 1672 р. 300-тисячне турецьке військо захоплює Подільське воєводство. Проте в 1699 р. за Карловацьким трактатом ці землі знову відійшли до Польщі.
Усі ці події вплинули на міграційні процеси. Після того, як турки залишили Поділля (1699), почалося його заселення переважно українцями, які приходили з території Руського та Волинського воєводств і оселялися селами.
У квітні 1793 р. землі Поділля у складі Правобережної України були приєднані до Росії. Утворилися Ізяславське і Брацлавське намісництва та Кам'янецька область, пізніше перейменована в Подільську губернію У 1797—1803 рр. відбулося укрупнення повітів, з яких Кам'янецький, Летичівський, Проскурівський, Ушицький охоплювали більшу частину сучасної Хмельницької області.Сергій Єсюнін Адміністративно-територіальний поділ Заславщини наприкінці XVIII — початку ХХІ ст. на www.myslenedrevo.com.ua Детальніше у статті: Історичний територіальний поділ України
Складні соціально-економічні та політичні умови історичного розвитку Поділля зумовили особливості формування поселень, спрямованість міграційних процесів, природний приріст, і динаміку етнічного складу. Значними змінами супроводжувався перехід до капіталістичних відносин. Уже в другій половині XVII ст. відбувся процес перетворення ремесла у товарне виробництво і зародження передумов мануфактури, зростання елементів товарності в сільському господарстві. Це сприяло збільшенню величини сільських поселень.
XX століття
На початку XX століття північна частина Хмельницької області входила до складу Волинської губернії, зокрема Заславського повіту, Старокостянтинівського повіту.
До того ж, деякі населені пункти теперішньої Хмельницької області утворювали більшість волостей у складі Острозького повіту (із 15 — 9) з центрами село Ганнопіль, село Довжки, село Кунів, містечко Ляхівці (нині Білогір'я), село Переросле, село Плужне, село Семенів, село Старий Кривин, село Уніїв (нині — Ставищани Білогірського району), а також Новоград-Волинського повіту з центрами містечко Берездів, містечко Остропіль, містечко Полонне, та Кременецького повіту з центрами містечко Ямпіль і село Святець.
25 жовтня — 2 листопада 1921 р. під час Листопадового рейду через Чемеровецький, Городоцький, Ярмолинецький, Віньковецький, Деражнянський, Летичівський та Старосинявський райони теперішньої Хмельницької області проліг шлях Подільської групи (командувач Михайло Палій-Сидорянський) Армії Української Народної Республіки.
24 — 25 листопада 1921 р. Подільська група (командувач — Сергій Чорний) Армії Української Народної Республіки поверталася з Листопадового рейду через Шепетівський, Славутський райони теперішньої Хмельницької області.
Промисловий розвиток і події Першої світової і громадянської воєн сильно вплинули на динаміку етнічного складу міського населення і мало змінили етнічну структуру сільського населення. Як і в XIX ст., тут чисельно переважали українці. За даними перепису населення 1926 р. українці серед сільського населення Проскурівської і Кам'янецької округ становили від 80 до 90 %. Вони займалися переважно сільським господарством і проживали у сільській місцевості.
Хмельницька область, як і всі сільськогосподарські зони України, зазнала відчутних втрат у людності внаслідок воєн, примусової колективізації і особливо голодомору 1932—1933 рр., а також репресій 30-х років. Переважно — це втрати сільського населення.
До 1937 року Хмельницької області як такої фактично ще не існувало. У 1930-х роках територія сучасної Хмельниччини була розділена між Вінницькою та Житомирською областями УСРР. 22 вересня 1937 року була утворена Кам'янець-Подільська область, що була прообразом сучасної Хмельницької. Навесні 1941 року обласну адміністрацію перенесли в місто Проскурів, проте стара назва за областю залишилась, і лише у 1954-му з перейменуванням міста Проскурова на Хмельницький за областю закріпилась сучасна назва. З роками змінились лише обласний центр та назва, а от кордони області з 1937 року залишаються незмінними.
XXI століття У 2022—2023 роках область прийняла значну частину ВПО.
Промисловість
Важливе місце серед галузей промисловості займає машинобудування та металообробка, в якій зайнято 44,2 % загальної кількості працюючих в промисловості області. Підприємства цієї галузі випускають верстати, ковальсько-пресові машини, трансформатори, сільськогосподарські машини для рослинництва, технологічне обладнання для переробних галузей агропромислового комплексу, кабель, електротехнічні вироби. Найбільші підприємства області — ПАТ «Укрелектроапарат», «Катіон», «Адвіс», «Пригма-Прес», «Термопластавтомат», ДП «Новатор», кам'янець-подільські АТВТ «Мотор» та заводи «Електроприлад» і кабельний, ВАТ «Шепетівський завод культиваторів», Волочиський ВАТ «Номінал», верстатобудівне ВАТ «Говер» у Городку та ін.
Підприємствами області в минулому році освоєно виробництво нових видів продукції. Серед них кормозбиральний комбайн «Марал-125 Поділля» (ВАТ «Адвіс»), техніка для виготовлення тари і упаковки (ВАТ «Термопласт-автомат»), котли опалювальні (ВАТ «Темп»), нові види дискових твердосплавних пил (Кам'янець-Подільський завод дереворіжучого інструменту «Мотор»), конденсатори електролітичні нової серії (ВАТ «Катіон»), комбінований ґрунтообробний агрегат «Поділля» (ВАТ «Шепетівський завод культиваторів»), гама нових трансформаторів (ПАТ «Укрелектроапарат»), радіостанції для тепловозів і електровозів (ДП «Новатор»), електропилососи (Шепетівський завод «Пульсар»). Освоєно випуск лічильників газу, води і тепла та іншої продукції.
Провідне місце займає харчова промисловість, обсяги виробництва продукції якої становлять 35,4 % загально обласних обсягів. Харчова промисловість представлена такими галузями, як цукрова, хлібопекарська, кондитерська, макаронна, овочеконсервна, м'ясна і молочна, спиртова, пивоварна, борошномельно-круп'яна, тютюнова та інші, в яких зайнято 22,4 % загальної кількості працівників промислових підприємств області.