Чичиклія (раніше також Велика Чертала) — річка в Україні, в межах Подільського, Березівського районів Одеської області та Вознесенського, Первомайського районів Миколаївської області, права притока річки Південного Бугу (басейн Чорного моря). Назва походить з турецької (тюркської) мови — çiçekler — квіти. Існує легенда, що турки назвали річку так, бо всі її береги були у квітах.
Опис Довжина річки 156 км, площа водозбірного басейну 2 120 км². Долина завширшки до 4 км, завглибшки до 60 м, у нижній течії трапецієподібна. Заплава двобічна, завширшки до 800 м. Річище слабо звивисте (у пониззі сильно звивисте). Щорічно пересихає на 7—8 місяців. Середній стік за 46 км від гирла 1,9 м³/с, найбільший — 318 м³/с. Основне живлення — снігове (весняний стік становить 75 % річного). Крига — щороку, з листопада по лютий. Споруджено близько 80 ставів.
Розташування Бере початок на захід від селища Любашівки. Тече територією Причорноморської низовини переважно на південний схід, у пониззі — на схід (у пригирловій частині — на північний схід), впадає до Південного Бугу на північний схід від села Покровки.
Притоки Стовбова, Балка Суха, Кам'яна Балка (ліві); Балка Грецька, Балка Гадюча (праві).
Населені пункти Селища: Любашівка, Миколаївка (Одеська область), Мостове, Веселинове (Миколаївська область).
Історія Над річкою восени 1540 року військовий загін Королівства Польського під командуванням барського старости Бернарда Претвича разом із загоном князя Семена Пронського (ВКЛ) розбив загін татар.A. Tomczak. Pretwicz (Pretfic) Bernard herbu Wczele (ok. 1500-ok. 1563) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1985. — T. XXVIII/3. — Zeszyt 117. — S. 434 У місці впадіння річки в Південний Буг існувала турецька фортеця (Баликлея), де працювали фальшивомонетчики. На початку російсько-турецької війни 1787—1781 років цю фортецю форсував Олександр Суворов.
Декілька мільйонів років тому Чичиклія була окремою річкою і впадала в Чорне море в районі острова Березань. Протікаючи біля села Покровки дуже близько біля водорозділу з нижчим басейном Південного Бугу, вона його розмила і верхня частина її стала притокою, а нижня залишилась самостійною річкою, яка нині має назву Березань.
Примітки
Джерела
Водні ресурси та якість річкових вод басейну Південного Бугу / за ред. В. К. Хільчевського. — К.: Ніка-центр, 2009. — 184 с.
Посилання
Белецкая О. В. Ак-Мечеть Днестровско–Днепровского междуречья (К изучению исторической географии Северного Причерноморья XIV–XVIII вв.) // Золотоордынское обозрение, 2021. — Т. 9, № 3. — С. 555‒582 (researchgate.net)