Дієприкме́тник (, від participō — «беру участь») — форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією або станом і відповідає на питання який? яка? яке? які? Дієприкметники можуть виражати ознаку предмета за дією, яку виконує предмет (активні дієприкметники) або яка на нього спрямована (пасивні дієприкметники). Наприклад: за́мкнений, напи́саний, наро́джений, пожо́вклий, посиві́лий.
Дієприкметник поєднує в собі деякі граматичні ознаки як дієслова, так і прикметника, що відбито й в назві: дієприкметник буквально означає прикметник, що діє, перебуває в дії. Із дієслівних рис йому властиві такі: категорія часу (теперішній — даленіючий, тремтячий; минулий — замерзлий, посивілий), категорія виду й стану (доконаний — прочитаний; недоконаний — народжуваний). Вид дієприкметника залежить від того дієслова, від якого його утворено. Порівняйте: запланувати — запланований (доконаний вид), планувати — планований (недоконаний вид). Як прикметник, дієприкметник виражає ознаку предмета та змінюється за родами, числами та відмінками. Наприклад, дієприкметник написаний в однині матиме таку саму парадигму, що й прикметник твердої групи зелений.
Називний написана стаття Родовий написаної статті Давальний написаній статті Знахідний написану статтю Орудний написаною статтею Місцевий на (у) написаній статті
Утім, на відміну від прикметника, який називає сталу, постійну ознаку предмета (зелений сад — сад зелений завжди чи певний відтинок часу), дієприкметник називає ознаку за дією, тобто динамічну (зеленіючий сад — він зеленіє в момент мовлення, зараз)
У реченні дієприкметник, як і прикметник, найчастіше виступає в ролі означення (другорядного члена речення). Наприклад, Долітають завмираючі музики (І. Нечуй-Левицький). Дієприкметник може субстантивуватися, виконуючи синтаксичну роль підмета та додатка. Наприклад: Завідуючий зайшов до кафедри (підмет).
Активні і пасивні дієприкметники Дієприкметники бувають активні та пасивні. Активні дієприкметники виражають ознаку за дією, яку виконує означуваний (пояснюваний) іменник: атакуючий загін (тобто загін, що атакує), дозрілий плід (плід, що дозрів).
Пасивні дієприкметники висловлюють ознаку за дією, яка спрямована на означуваний іменник: розв'язана задача (задача, яку розв'язали), пошитий костюм (костюм, який пошили).
Творення дієприкметників Як активні, так і пасивні дієприкметники творяться від дієслів.
Творення активних дієприкметників
Активні дієприкметники тепер творяться лише від неперехідних дієслів. Активні дієприкметники мають форму теперішнього й минулого часу. Активні дієприкметники теперішнього часу недоконаного виду творяться від дієслівної основи теперішнього часу недоконаного виду (основа утворюється відкиданням закінчень -ать (-ять) і -уть (-ють) у дієслів у третій особі множини теперішнього часу) за допомогою суфіксів -уч- (-юч-) для дієслів, які належать до І дієвідміни, і суфіксів -ач- (-яч-) для дієслів ІІ дієвідміни. Наприклад: керувати → керу|ють → керу- + -юч- і закінчення -ий = керуючий; лежати → леж|ать → леж- + -ач- і закінчення -ий = лежачий.
Активні дієприкметники минулого часу доконаного виду творяться від основи інфінітива (така основа утворюється відкиданням суфікса -ти) дієслів доконаного виду за допомогою суфікса -л-. При цьому суфікс основи -ну- в процесі словотворення випадає. Наприклад, посивіти → посиві|ти → посиві- + -л- і закінчення -ий = посивілий.
Творення пасивних дієприкметників Пасивні дієприкметники тепер творяться лише від перехідних дієслів. Пасивні дієприкметники доконаного та недоконаного виду творяться від інфінітивної основи за допомогою суфіксів -н-, -ен-, -єн- і -т-. Наприклад: бити → би|ти → би- → + -т- і закінчення -ий = битий. Інші приклади: записаний, прочитаний, принесений, заклеєний, митий, шитий.
На відміну від прикметників, дієприкметники не мають короткої форми. Порівняйте короткі форми прикметників: дрібен, повен, зелен, ясен та ін.
Відмінювання дієприкметників
Дієприкметники відмінюються так само, як прикметники твердої групи: за родами (в однині), числами і відмінками. Для прикладу порівняємо відмінювання прикметника вічний і пасивного дієприкметника керований.
Однина Чоловічий і середній рід Н. вічний (вічне), керований (кероване) Р. вічного, керованого Д. вічному, керованому Зн. вічний (вічне), керований (кероване) О. вічним, керованим М. (на/у) вічному/вічнім, (на/у) керованому/керованім Жіночий рід Н. вічна, керована Р. вічної, керованої Д. вічній, керованій Зн. вічну, керовану О. вічною, керованою М. (на/у) вічній, (на/у) керованій Множина Н. вічні, керовані Р. вічних, керованих Д. вічним, керованим Зн. вічні (вічних), керовані (керованих) О. вічними, керованими М. (на/у) вічних, (на/у) керованих
Написання дієприкметників В українських дієприкметниках, утворених за допомогою суфіксів -н-, -ен- (-єн-) завжди пишемо одну літеру н: написаний, прочитаний, зроблений.
У прикметниках дієприкметникового походження в наголошених суфіксах -анн- (-янн-), -енн- (-єнн-) пишуть дві букви н: невблага́нний, нездола́нний, недоторка́нний, неоціне́нний. Від таких прикметників слід відрізняти дієприкметники з наголосом на корені (неоці́нений), у яких пишуть одну н. Крім того, вони відрізняються значенням: прикметник неоціненний означає «якому не можна скласти ціни; дуже цінний», а дієприкметник неоцінений — «той, якого ще не оцінили».
Дієприкметниковий зворот Дієприкметниковим зворотом називають дієприкметник разом із залежними від нього словами. Дієприкметниковий зворот у реченні завжди виконує роль поширеного означення. Наприклад, Море мовчало зовсім, приспане тихою ласкою ночі (Дніпрова Чайка). У наведеному реченні дієприкметниковим зворотом є приспане тихою ласкою ночі, де дієприкметником виступає слово приспане. Дієприкметниковий зворот може стояти як перед означуваним словом (препозиція), так і після нього (постопозиція). Від цього залежить вживання при ньому розділових знаків, а саме коми. Якщо дієприкметниковий зворот стоїть після означуваного слова (іменника), то цей зворот на письмі виділяють комою (або комами), а в усному мовленні — паузою та інтонацією: Безмежний степ, укритий снігом, спав (М. Старицький). Дієприкметниковий зворот, що стоїть перед означуваним словом, комами зазвичай не виділяють: Край моря сонце золотить укриті лісом гори (Н. Забіла).
Дієприкметниковий зворот у реченні може стояти не безпосередньо після пояснюваного слова, а бути відділеним від нього іншими членами речення. У такому разі його відокремлюють комами: Ходить хмараОзначуваний іменник у ролі підмета над березами, блискавками підперезанаВіддалений дієприкметниковий зворот (В. Кочевський).
Приклади
Книга, написана відомим автором, знову стала бестселером. «написана відомим автором» — дієприкметниковий зворот, що уточнює, яка саме книга стала бестселером. Дівчина, ,що читає у парку, привернула увагу всіх навколо. «що читає у парку» — дієприкметниковий зворот, що описує дівчину, яка привернула увагу. Машина, що стоїть під вікном, зіпсувала вигляд двору. «стоїть під вікном» — дієприкметниковий зворот, що характеризує машину. Вікно, відкрите навстіж, пропускало холодний вітер. «відкрите навстіж» — дієприкметниковий зворот, що описує стан вікна. Заметена снігом дорога вела до лісу. «заметена снігом» — дієприкметниковий зворот, що уточнює, яка саме дорога вела до лісу.
Вживання дієприкметників в українській мові Питання вживання активних дієприкметників у сучасній українській літературній мові досі залишається складним і дискусійним. Одні вчені вважають ці форми такими, що не властиві українській мові, а тому заперечують їхню нормативність. Інші вважають, що в певних випадках активні дієприкметники потрібні. У граматиках зазначено, що активні дієприкметники вживають зрідка, на відміну від російської мови, у якій активно використовують дієприкметники теперішнього часу старослов'янського походження на -щ(ий) (наприклад, знающий, пишущий, читающий).
Один з перших дослідників української мови, О. П. Павловський, писав у 1818 році: Галицький мовознавець І. Г. Верхратський у статті з серії «В справѣ народного языка» обстоював доречність вживання дієприкметників у літературній мові: А. Ю. Кримський у статті «Про нашу літературну мову» (написану як реакція на низку статей «У справі народного языка»), писав: На думку Б. Д. Антоненка-Давидовича, дієприкметник часто можна замінити дієслівним зворотом чи прикметником.
Російські активні дієприкметники залежно від контексту потрібно перекладати українською або іменниками (Заведующий зашел в кабинет → Завідувач зайшов до кабінету), або прикметниками (действующие законы → чинні закони), або означальними реченнями (Дети, сидящие за партами → Діти, які сидять за партами). Крім того, в українській мові активні дієприкметники не утворюються від дієслів із постфіксом -ся (грітися, сміятися), як у російській мові. Порівняйте в російській мові смеющийся від смеяться. Російські активні дієприкметники на -ся українською належить передавати описово (смеющийся человек → людина, яка (що) сміється) чи прикметником (розсміяна людина).
На відміну від російської мови, у сучасній літературній українській немає активних дієприкметників минулого часу із суфіксами -ш-, -вш- (). Такі форми в українській мові передають описово, дієслівними зворотами той, що писав, той, що читав. У розмовному мовленні іноді вживають форму бувший, яка, однак, суперечить літературній нормі. Замість неї потрібно вживати колишній. Рідкісні в українській мові й дієприкметники на -мий, які досить поширені в російській мові. (наприклад, ).
Перехід дієприкметників у прикметники та іменники Деякі активні і пасивні дієприкметники, утративши такі дієслівні ознаки, як категорія часу і виду, можуть переходити в прикметники (ад'єктивація) або іменники (субстантивація). Низка активних дієприкметників ще в народнорозмовній мові стали означати не динамічну, тимчасову ознаку, а постійну, тобто перейшли в прикметники. Наприклад, стояча вода, пекучий біль. Так, словосполучення стояча вода не означає *вода, що стоїть. Насправді це непроточна вода.
Утім, нерідко буває, що ті самі слова в одних випадках можуть бути дієприкметниками, а в інших — прикметниками дієприкметникового походження. Розрізнити їх досить легко. Дієприкметники можуть мати пояснювальні слова та керувати непрямими відмінками іменників (непрямі відмінки — всі, крім називного й кличного). Прикметники — ні. Скажімо, смажена на маслі риба — дієприкметник та смажена риба — прикметник дієприкметникового походження.
Прикметники від дієприкметників іноді розрізняють за наголосом: у прикметників наголос, як правило, припадає на суфікс, а у дієприкметників здебільшого на корінь. Наприклад, пече́на картопля (прикметник, бо наголос припадає на суфікс -ен-) і пе́чена картопля (дієприкметник, тому що наголос припадає на корінь печ-), варе́не м'ясо і ва́рене м'ясо та ін.
Дієприкметники зрідка можуть переходити в іменники, тобто субстантивуватися. У таких випадках вони називають не ознаки предметів за дією, а самі предмети, у реченні виступаючи або в ролі підмета, або в ролі додатка.
Морфологічний розбір дієприкметника Морфологічний розбір дієприкметника, як правило, виконують у такій послідовності: Назва частини мови, її форма. Початкова форма (як і у прикметника: називний відмінок однини чоловічого роду). Активний чи пасивний. Доконаного чи недоконаного виду. Час — теперішній чи минулий. Рід (зазначають лише для однини). Число. Відмінок. Синтаксична роль. Особливості вимови та написання.
Зразок розбору Мовчить і гнеться, мов жива, В степу пожовклая трава (Т. Шевченко) Пожовклая — дієприкметник. Пожовклий. Активний. Доконаний вид. Минулий час. Жіночий рід. Однина. Називний відмінок. Означення. У реченні дієприкметник пожовклий вжито в нестягненій формі, яка характерна для прикметника. Порівняйте: хорошії гості, зеленеє жито тощо.
Історія українського дієприкметника