Адміністративний поділ Китаю, близький до сучасного, існує в основному з XVII сторіччя. Значні зміни торкнулися тільки кордонів провінцій у північно-східному Китаю, під час утворення автономних національних областей за радянськими стандартами. Нині люди ідентифікують себе культурно з рідною провінцією, хоча їхні кордони не відповідають межам етнічних і культурних областей Китаю і були проведені у давнину для уникнення провінційного відокремлення.

За китайською конституцією у Китайській Народній Республіці існує три рівні адміністративних одиниць, хоча фактично існує п'ять. Усього існує 33 провінційного рівня утворень, 333 утворень окружного (префектного) рівня, 2862 утворень повітового рівня, 41 636 утворень районного рівня і декілька регіонів з сільським поділом.

Таблиця Адміністративний поділ КНР на 2005 рік

Рівні Провінційний

23 провінції — Аньхой, Ґаньсу, Ґуандун, Ґуйчжоу, Ляонін, Сичуань, Тайвань, Фуцзянь, Хайнань, Хебей, Хейлунцзян, Хенань, Хубей, Хунань, Цзілінь, Цзянсі, Цзянсу, Цінхай, Чжецзян, Шаньдун, Шаньсі, Шеньсі, Юньнань. 5 автономні райони — Внутрішня Монголія, Гуансі-Чжуанський, Нінся-Хуейський, Тибетський, Сіньцзян-Уйгурський; 4 міста прямого підпорядкування — Пекін, Тяньцзінь, Шанхай, Чунцін; 2 особливі адміністративні райони — Гонконг (з 1997 року) і Макао (з 1999 року).

КНР з часу свого утворення у 1949 році вважає Тайвань своєю 23-ю провінцією, хоча Тайвань ніколи не належав до КНР до цього дня.

Окружний

Всього існує 333 одиниці цього рівня: 7 областей (; діцюй) — існують тільки у Сіньцзяні й Тибеті. 30 автономних префектур (; цзичжичжоу) — утворені за етнічною ознакою в основному у західному Китаї. 293 окружні міста (; діцзиши) — типова китайська префектура; включає велике місто і передміську округу. 3 аймаки (; мен (мин)) — одиниці у Внутрішній Монголії, подібні китайським містам-префектурам; більшість мен замінені на міста-префектури; мени є залишком давнього поділу Внутрішньої Монголії.

Повітовий

Усього існує 2872 адміністративні одиниці повітового рівня: 1465 повітів (; сянь) — існують з V—III сторіччя до н. е. 117 автономних повітів (; цзичжисянь) — подібні до повітів з більшістю некитайського етносу, 374 повітових міст (; сяньцзіши) — великі міста з передміською округою, що включила цілковито повіт; у 1990-х роках було поширено надавати повітового статусу великим містам, 863 міських райони (; шисяцюй) — у районах активного розширення великих міст сусідні повіти перейменовувалися і перетворювалися на райони міського підпорядкування, 1 лісництво (; ліньцюй) — існує тільки у провінції Хубей, 49 хошунів (; ці) — повіти (ці) у Внутрішній Монголії, 3 автономні хошуни (; цзичжиці) — особливі повіти (ці) у Внутрішній Монголії.

Волосний Волості Китаю приблизно відповідають польським гмінам, французьким комунам, російським дореволюційним волостям. Усього існувало 40466 адміністративних одиниць волосного рівня.

12395 волостей (комун) (; сян) — найменша історична сільська одиниця Китаю, 1085 національних комун (; міньцзусян) — найменша одиниця населена некитайцями, 106 сомонів (; суму) — найменша одиниця у Внутрішній Монголії, відповідна волості у Китаї, 1 національний сомон (; міньцзусуму) — сомон у Внутрішній Монголії, населена національною меншиною, 19 683 містечка (; чжень) — містечко (селище міського типу) з округою; за населенням перевищує волость, 7194 підрайони (; цзєдаобаньшичу) — урбанізовані одиниці, на які поділені 862 шисяцюй (китайські приміські райони); у свою чергу поділяються на сусідства, квартали, або вулиці, 2 райони громадського управління (; цюйгунсо) — одиниці поміж повітом і комуною; на сьогоднішній день практично скасовані.

Сільський Комуни (цзюміньцюй) й громади (шецюй) у містах й села (або сільські громади) Китаю приблизно відповідають українським селищним і сільським радам. Такі одиниці не є політично вагомими тому їх підрахунок не включає неофіційно створені сусідства й села. Такі одиниці безпосередньо обираються й служать місцеві спільноти.

За сусідствами й сільськими громадами організована і функціоную поштова система Китаю (поштові відділення).

Міські сусідства (цзюміньцюй) й громади (шецюй) керуються підрайонами, які, своєю чергою, входять до складу районів.

Сусідські, громадські й сільські громади мають визначені межі і призначеного голову.

Усього існує: 80 717 сусідств (; цзюміньцюй) й комун (; шецюй) — керуються сусідськими радами (; цзюйміньвейюаньхой), 623 669 адміністративно організованими (офіційно створенними) селами (; сінчженцунь) і саморганізованими (створеними спонтанно) селами (; цзижаньцунь) керуються сільськими радами і сільськими групами ( / ; цуньміньвейюаньхой/ цуньміньсяоцзу), неофіційні села, сусідства й громади — точна чисельність невідома

Міста Політично китайське місто «»(ші) може мати різний адміністративний статус: міста прямого підпорядкування — статус якого дорівнює статусу провінції, субпровінційне місто (наприклад Шеньян), або місто-префектура (наприклад Баодін), субпрефектурне місто (наприклад Суйфеньхе), або місто-повіт (наприклад Веньшань).

Посилання

Адміністративний поділ КНР