Чо́рний ліс — великий лісовий масив (близько 90 тис. га) в межах Кропивницького району Кіровоградської області.
Розташований на межі лісостепової та степової зони, на високому порізаному ярами плато між Інгулом та Інгульцем. Переважають грабові діброви, по узбіччях з домішками ясена і береста.
З метою охорони унікального лісового масиву у 1980 році був створений Чорноліський ландшафтний заказник, а у 2026 році Національний природний парк «Чорний Ліс»Указ Президента України від 11 серпня 2026 року «Про створення національного природного парку "Чорний Ліс"».
Болото Чорного лісу На території Чорного лісу, на дні глибокого яру, розташоване однойменне болото, у центрі якого лежить озеро Берестувате. Болото є найпівденнішим сфагновим болотом в Україні. На території болота росте багато видів рослин, властиві більш північним районам. Походження болота й озера пов'язане з накопиченням талої води в льодовиковий і післяльодовиковий періоди.
Загальна площа болота й озера — близько 16 га. Координати — .
Болото з 1975 року є гідрологічною пам'яткою природи — «Болото Чорний ліс», з охоронною площею 2 га. Пам'ятка природи належить до Богданівського лісництва (квартал 62).
У центральній частині болота трапляються сплавини (плавучі острови, що складаються з сфагнуму, очерету, теліптериса, верби та інших болотних рослин). По берегах болота ростуть верба попеляста, вільха клейка, береза пухнаста. У травостої переважає очерет звичайний і теліптерис болотний. У центральній частині трапляються вільхово-тростинно-сфагнові й сфагнові угруповання. Також у болоті на південній межі свого ареалу росте ряд бореальних видів — осока роздута (Carex rostrata), пухівка струнка (Eriophorum gracile), мохи Sphagnum teres, Sphagnum squarrosum. Трапляються росичка, мускарин тощо.
В озері Берестувате водиться лише один вид риб — карась золотистий.
Історія У XVIII ст. ліс входив до володінь Запорізької Січі, пізніше до Нової Сербії. Тут формувалися гайдамацькі загони, і з Чорного лісу як бази чинили напади на польські володіння.
З кінця XVII ст. протягом наступних двох століть тривало зменшення масивів Чорного лісу.
Під час національних визвольних змагань 1917—1922 років у Чорному лісі діяла повстанська республіка. Після закінчення воєнних дій почалося комплексне вивчення урочища та запровадження штучного лісорозведення.
У 1937 році із загального масиву було виділено заповідну ділянку площею 445,8 га.
У 1941-1944 роках ліс був базою бійців ОУН-УПА, за свідченнями ветеранів, радянські партизани та німецькі окупанти з однаковою жорстокістю розправлялись зі сторонниками української незалежності. Жителька Новоолександрівки, Лукія Юхимівна Стаченко (1879-1973) допомагала партизанам Чорного лісу в роки окупації.
У 1948 році Чорний ліс внесли до категорії особливо цінних лісів і почалося його відновлення.
Постановою Ради Міністрів УРСР від 28 січня 1972 року «Про заходи по розширенню мережі державних заповідників і поліпшенню заповідної справи» передбачено створення заповідника «Чорний ліс» загальною площею 7,4 тис. га.
За Чорним лісом названо Чорноліську археологічну культуру.
Цікаві факти Чорний ліс потрапив у перелік 7 містичних місць України.
Примітки
Література
Домаранський А. О. Знеліснення правобережжя Середнього Подніпров'я у межах Кіровоградської області: сучасний стан і тенденції // Український ботанічний журнал. — Вип. № 1. — 2010. — К.: Інститут ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України, 2010. — с. 40-49
Посилання
Вебсторінка урочища на сайті «7 чудес України»