Катар — західноазійська країна, що знаходиться на узбережжі Перської затоки Аравійського півострова . Загальна площа країни 11 586 км² (166-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 11 586 км², а на поверхню внутрішніх вод — 0 км². Площа країни трохи менша за площу Закарпатської області України.

Етимологія Офіційна назва — Держава Катар, Катар ( — Давлат Катар). Назва країни походить від давнього міста Кадара (сучасний Зубарах), важливого в стародавні часи торгового порту і міста в регіоні. Топонім Катара () вперше з'являється на карті Птолемея у II столітті, можливо, його згадував Пліній Старший (I століття) під назвою Катаррей ().

Історія дослідження території

Географічне положення Катар — західноазійська країна, що межує лише з однією державою: на півдні — з Саудівською Аравією, спільний державний кордон — 87 км. Катар омивається водами Перської затоки Індійського океану. Загальна довжина морського узбережжя 563 км.

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км). Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів простягається на 24 морські милі (44,4 км) від узбережжя (стаття 33). Виключна економічна зона встановлена на двостороннє узгоджену відстань за серединними лініями.

Крайні пункти

Час

Час у Катарі: UTC+3 (+1 година різниці часу з Києвом).

Геологія

Сейсмічність

Рельєф

Середні висоти — 28 м; найнижча точка — рівень вод Перської затоки (0 м); найвища точка — пагорб Туваїр-ель-Гамір (Курайн-Абу-ель-Баул, 103 м) на південному сході країни. Майже вся територія країни є пустелею. На півночі — низька піщана рівнина з рідкісними оазами, покрита рухомими (еоловими) пісками; у серединній частині півострова — кам'яниста пустеля з ділянками солончаків; на півдні — високі піщані горби.

У центрі підноситься низьке вапнякове плато, слабо розчленоване руслами тимчасових водотоків — ваді, що полого знижується в східному напрямі і створює кліфове узбережжя на крайньому півн.-сході. Вздовж західного узбережжя тягнеться смуга піщаних горбів висотою до 40 м. Вздовж південно-східного узбережжя простягся ланцюг замкнених безстічних западин з плоскими засоленими днищами (себха). На півночі переважають піщані пустелі з рухливими барханами, в центральній частині — кам'янисті пустелі з плямами солончаків, на півдні горбистий рельєф складений еоловими пісками. Півострів облямований кораловими рифами і кораловими островами.

Узбережжя

Острови

Клімат

Територія Катару лежить у тропічному кліматичному поясі. Увесь рік панують тропічні повітряні маси. Спекотна посушлива погода з великими добовими амплітудами температури. Влітку температура нерідко піднімається до 50 °C. Переважають східні пасатні вітри. У теплий сезон з морів та океанів можуть надходити шторми.

Катар є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою.

Внутрішні води

Півострів бідний водою. Постійних річок немає, велику частину води доводиться отримувати шляхом опріснення морської. Підземні джерела прісної води і оази знаходяться, в основному, на півночі країни.

Річки

Тимчасові потоки (ваді) країни належать басейну Перської затоки Індійського океану.

Болота

Ґрунтові води

Ґрунти

Рослинність

Тваринний світ

Зоогеографічно територія країни належить до Сахаро-Аравійської провінції Середземноморської підобласті Голарктичної області. Тваринний світ бідний, переважають плазуни і гризуни.

Стихійні природні явища На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: пилові і піщані бурі, частий серпанок, що погіршує видимість.

Природні ресурси

Мінеральні ресурси

Надра Катару багаті на ряд корисних копалин: нафту, природний газ.

Водні ресурси Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 0,06 км³. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 130 км² зрошуваних земель.

Земельні ресурси Земельні ресурси Катару (оцінка 2011 року): придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 5,6 %, орні землі — 1,1 %, багаторічні насадження — 0,2 %, землі, що постійно використовуються під пасовища — 4,3 %; землі, зайняті лісами і чагарниками — 0 %; інше — 94,4 %.

Охорона природи

Серед екологічних проблем варто відзначити: обмежені ресурси природних джерел питної води, які зменшуються через засолення водоносних горизонтів; деградація земель.

Катар є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища: Конвенції про біологічне різноманіття (CBD), Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC), Кіотського протоколу до Рамкової конвенції, Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD), Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES), Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів, Конвенції з міжнародного морського права, Монреальського протоколу з охорони озонового шару, Міжнародної конвенції по запобігання забрудненню з суден (MARPOL).

Ландшафти і фізико-географічне районування На території країни під впливом аридного клімату, особливостей рельєфу, морського узбережжя та антропогенного навантаження сформувались ландшафти переважно пустельного типу. Їх можна поділити на кілька підтипів: 1 — піщані пустелі (розташовані в західній і південній частинах півострова; представлені барханами, дюнами та піщаними рівнинами, що нерідко безпосередньо прилягають до моря); 2 — вапнякове плато (розташоване в центральній частина країни; плоске плато, що піднімається на 50—100 м над рівнем моря, з кам'янистими пустелями з мінімальним ґрунтовим покривом і розрідженою рослинністю); 3 — приморські ландшафти (переважно низькі рівнини з лагунами, мілинами й мангровими заростями); 4 — солончаки і себхи (розташовані по низинах, зокрема на узбережжі та в закритих западинах; тут формуються тимчасові солоні озера, що вкриваються кіркою солей після висихання; рослинність практично відсутня); 5 — оазиси та культурні ландшафти (розташовані в районах із наявністю підземних вод, де традиційно розвивалося землеробство; сучасні зрошувальні системи дозволили створити нові агроландшафти та зелені зони навколо міст).

За фізико-географічним районуванням світу Катар належить до Перськозатокової прибережної провінції Прибережної низовинної області Аравійсько-Месопотамської фізико-географічної країни. З огляду на природні умови та ландшафтну структуру, територію Катару можна поділити на 4 фізико-географічні райони: Північний район (рельєф переважно рівнинний, з окремими невеликими підвищеннями; ґрунти кам'янисті, місцями із залишками тонкого гумусового горизонту; ґрунтові води розташовані близько; рослинність: ксерофітні чагарники, у долинах — оазові угруповання; обмежено використовується для землеробства); Центральний район (вапнякове плато з незначними перепадами висот; ґрунти дуже тонкі, з вапняковим щебенем, майже непридатні для землеробства; рослинність представлена розрідженими злаково-чагарниковими угрупованнями; тут зосереджені значні поклади нафти й газу, що визначає промисловий розвиток регіону); Західний район (рельєф більш розчленований, із низинами та платоподібними підвищеннями; ґрунти кам'янисті й піщані, часто засолені; рослинність надзвичайно бідна, обмежена окремими ксерофітами; використовується для розробки кар'єрів та як пасовища для верблюдів); Південний район (територія барханів і дюн, що формують пустелю Хор-аль-Удейд; ґрунти піщані; рослинність практично відсутня; район має статус природоохоронної території та є об'єктом туризму).

Див. також Західна Азія Аравійський півострів

Примітки

Література

Українською

Гілецький Й. Р. Природні ресурси світу : Навч. посібник. — Львів : Світ, 2004. — 304 с. — ISBN 966-603-307-0 Дахно І. І., С. М. Тимофієв. Країни світу: Енциклопедичний довідник. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — ISBN 978-966-8804-23-6

Економічна і соціальна географія країн світу: Навч. Посібник / За ред. С. П. Кузика. — Львів : Світ, 2002. — 672. с.— ISBN 966-603-178-7 Заставецький Ю. С. Регіональна фізична географія світу : Навч. посібник. — Львів : Світ, 2000. — 480 с.

Ковальчук І. П. Ландшафтознавство : Підручник. — К. : Либідь, 2008. — 392 с. — ISBN 978-966-06-0504-4 Маринич О. М., Шищенко П. Г., Пащенко В. І. Фізична географія світу : Підручник.  — К. : Вища школа, 2002. — 463 с. — ISBN 966-642-018-4 Палієнко В. І., Шищенко П. Г., Бойко В. М. Фізична географія світу : Навч. посібник. — К. : КНУ ім.  Т. Шевченка, 2016. — 246 с. — ISBN 978-966-439-918-1

Пащенко В. І. Географія світового господарства : Навч. посібник. — К. : Видавничий центр КНУ, 2014. — 312 с. — ISBN 978-966-439-744-6

Фізична географія материків та океанів : Підручник у 2-х т. / Ред. П. Г. Шищенко. — К. : Київський університет, 2018. — Т. 1. Азія. — 416 с. — ISBN 978-966-439-989-1 Шищенко П. Г., Топчієв О. Г., Шевченко І. В. Фізична географія материків і океанів : Навч. посібник. — К. : Академвидав, 2010. — 264 с. — ISBN 978-966-8226-96-4

Англійською

Російською

Катар //

Посилання

Катар, Держава Катар / К. В. Мезенцев // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2012. — Режим доступу: https://esu.com.ua/article-10341.

 — карти ґрунтового покрову Катару.