Чорткі́в — місто в Україні, адміністративний центр Чортківської міської територіальної громади Тернопільської області. До Чорткова приєднано села Долішню Вигнанку, Бердо та Синяково, Старий ЧортківRozporządzenie Rady Ministrów z dnia 4 grudnia 1929 r. o zmianie granic miasta Czortkowa w powiecie czortkowskim, województwie tarnopolskiem // Dziennik Ustaw. — 1929. — № 87 poz. 656. — S. 1278 (нині — мікрорайони міста), хутори Манькова та Рудькова. Географія Місто Чортків розташоване за 70 км від обласного центру, у південній частині Західного Поділля, на стику між геоприродною зоною Тернопільське плато на півночі та Дністровським каньйоном на півдні. Місто розляглося в глибокій улоговині широкого каньйону річки Серет (ліва притока Дністра)Добрянський В. До питання оборонно-фортифікаційного розвитку Чорткова // Бережанський замковий комплекс і замки родини Синявських на землях Східної Галичини і Поділля: минуле, сьогодення, перспективи. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції з нагоди відзначення 485-річниці початку побудови Бережанського замку. м. Бережани, 11 жовтня 2019 р. / Упор. Н. Волинець, О. Лугова. Бережани, 2019. — С. 191–200., за 76 км від обласного центру; залізнична станція. Через Чортків пролягли автошляхи Тернопіль — Чернівці та Бучач — Скала-Подільська до Кам'янця-Подільського ; залізниця Тернопіль – Заліщики. Площа міста — 30 км².
У Чорткові налічується 165 вулиць та 5 провулків.
Місцевості
Бердо Добровідка Долішня Вигнанка Золотарка Кадуб Калічівка Манькова Рудькова Синяково Старий Чортків
Клімат Чортків знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом. Але діяльність людини призводить до поганих змін та глобального потепління. Рівень наповнення річок водою в області становить лише 20 % від необхідного стандарту, значна частина земної поверхні стає посушливою. Для покращення ситуації варто було б відновлювати екосистеми та лісові насадження.
Топоніміка Назва походить від антропоніма Ча(о)ртковича. Тобто, це був рід або піддані Чортковича, які поселилися у цій місциніХудаш М. Українські Карпатські прикарпатські назви населених пунктів. — Київ: Наукова думка, 1995. — С. 258.Купчинський О. Питання генезису географічних назві // Середні віки на Україні. — Вип. 2. — Київ: Наукова думка, 1973. — С. 73-85.Етимологічний словник української мови в 7 т. — т. 6: У-Я — Київ: Наукова думка, 2012. — С. 310.Добрянський В. До етимології походження назви міста Чорткова // Голос народу — № 45. — 2018. — 19 листопада. — С. 7..
На початку радянської окупації місто мало назву Чертков. 9 серпня 1944 року назва була змінена на сучаснуУказ Президиума Верховного Совета СССР от 9 августа 1944 года № 805/1 «Об уточнении наименований городов: Тарнополь, Черновицы, Каменец-Подольск, Владимир-Волынск, Чертков Украинской ССР» .
Історія
Стародавні часи На території міста виявлено стоянку середнього палеоліту і давньослов'янського поселення. Це доводить те, що люди мешкали в даній місцевості з давніх-давен. Наприклад, у 2023 році в Чортківській громаді місцевий житель знайшов скарб віком 4000 років.
Середньовіччя, Новий Час 4 вересня 1522 році польський король Сигізмунд I Старий привілеєм дозволив власникові села Юрію Чартковському перетворити село Чартковіце Теребовлянської землі Руського воєводства над річкою Серет — на містечко на тевтонському правіAGAD w Warszawie. — MK. — Ks. 35. — P. 875.MRPS. — p. IV. — № 13353.. Час та місце розташування першого дерев'яного замку досі не відоме. Станом на 1522 році у Чорткові налічувалося 150 подвір'їв та 1150 жителів.
У 1520-х роках збудовано Старочортківський замок. У 1524 та 1549 роках місто зазнало руйнівних нападів татарських орд.
На початку XVII століття власники Чорткова були Ґольські, працювали бондарі, мечники, слюсарі, мулярі, теслі, гончарі, кушніри, шевці, лимарі, воскобійники та інші ремісники. У 1604 році отримав привілей на проведення 2-х ярмарків на рік і тижневих торгів руський воєвода Станіслав Гольський, який фундував у місті римсько-католицьку парафію, домініканський костел і монастир отців домініканців (1604). Він також спорудив на місці дерев'яного замку кам'яний. Не маючи нащадків по прямій лінії, Станіслав Ґольський передав свій маєток братові Янові, який був галицьким каштеляном. Після смерті Яна Гольського його вдова Юзефа з Замєховських продала Чортків Потоцьким. У 1618—1777 роках місто належало магнатському родові Потоцьких.
Пожежа 1637 року майже вщент зруйнувала Чортків, із 200 будинків уціліли лише 26. У 1640 році татарські вершники напали на місто, знищили більшість його будівель та багато мешканців забрали в полон.
Під час Національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького Чортків — один із центрів повстання. Восени 1655 року московсько-козацькі полки захопили Чортків, взяли у полон власника міста брацлавського воєводу Павела Потоцького (оборона тривала 4 дніOstrowski J. K. Czortków. Wiadomości na temat miasta i jego zabytków… — S. 86.).
Під час польсько-турецьких війн 1672—1699 років місто без великого супротиву перейшло до рук турецьких завойовників, тобто опинилося під владою Туреччини, а місцевий замок став резиденцією турецького субпаші Чортківської нахії Кам'янецького (Подільського) еялетуіноді вживають назву Кам'янецький, чи Подільський, пашалик. У 1683 році відбувся штурм чортківського замку-фортеці польськими військами під командуванням Стефана Потоцького, у результаті чого паша разом з турецькою залогою були вибиті з замку. За умовами Карловицького міжнародного конгресу 16 січня 1699 року було підписано договір Османської імперії з Річчю Посполитою, за яким останній офіційно повернули Поділля, включаючи частину території сучасної Тернопільщини, у тому числі й Чортків. Таким чином Потоцьким повернули їх чортківські маєтки разом з замком, останній, у свою чергу, як панська садиба перебував у їхній власності до кінця XVIII століттяPrzeszłość i zabytki województwa Tarnopolskiego… — S. 74—75. .
У 1722 році Стефан Потоцький видав грамоту, в якій визначено компетенцію міських урядників, права чортківських жидів (євреїв). У цей час місто було оточене валами, двома мурованими брамами (Бучацькою, Кам'янецькою), дерев'яною Замковою брамою, мало принаймні 1 башту (Ягільницьку); мало 132 християнські доми, 110 єврейських. Останнім Потоцьким, який володів містом, був син попереднього власника, генерал-лейтенант Йоахім Потоцький. Його донька Францішка вийшла заміж за маршалка двору Потоцького — Станіслава Костку СадовськогоOstrowski J. K. Czortków. Wiadomości na temat miasta i jego zabytków… — S. 87..
З 1772 року Чортків належав до австрійських володінь Габсбургів у Священній Римській імперії (Заліщицька, згодом Чортківська округи); 1809—1815 — до Росії як одне з міст Чортківського округу Тернопільського краю.
У 1777 році Вікентій Потоцький продав чи подарував Чортків своєму шваґрові — речинському старості Станіславові Садовському. У 1838 році жителі Чорткова підняли одне з найбільших у Східній Галичині першої половини XIX століття повстання проти запровадження додаткових повинностей, яке підтримали 40 сільських громад округи. Також у першій половині цього ж століття в місті побудовано класичний палац, у якому декілька десятків років мешкала сестра Героніма Садовського — Марія Борковська. В другій половині XIX століття він був розширений і перебудований. Після смерті М. Борковської місцевий рабин влаштував тут свою резиденцію, впорядкував парк (4 морги). Під час першої світової війни парк знищили, палац дуже пошкодили, а у 1926 році тут побудували стадіон. У 1863 році в замку розміщено в'язницю, де перебували заарештовані польські повстанці. В середині XIX столітті Геронім Садовський передав свої володіння і замок польському жіночому монастиреві сестер-кармеліток, які продовжували здавати його під склади товарів місцевим купцям. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2010 року замок належить до Національного історично-архітектурного заповідника Замки Тернопілля. У 1854 році помер, не залишивши нащадків, останній власник Чорткова Геронім Садовський.
З 1867 року — центр повіту, створено адміністративні, судові, фінансові установи, окружну шкільну раду, пошту та телеграф.
19 грудня 1877 року створено повітове товариство Просвіта; 1892 року — відкрито читальню; 1886 року почала діяти міська чотирикласна школа; від 1889 року — українська гімназія. У 1884 році через Чортків пролягла залізниця Ярмолинці–Станислав (нині Івано-Франківськ), що вела через Гусятин, Бучач і Чортків.
У 1880 році в Чорткові працювали цегляний завод, олійня, млин, фабрики сільськогосподарських знарядь, рому та лікерів. 1897 року через Чортків пролягла залізниця Тернопіль—Станислав (нині Івано-Франківськ).
Наприкінці XIX — початку XX століття в місті працювали три млини, фабрики рому та лікерів, оцту й содової води, морозива і мармеладу, ґуральня, броварня (пивоварня), цегельня, олійня, майстерні з ремонту сільськогосподарських машин, фабрики меблів, капелюхів, гумових виробів, мила; функціонували дві невеликі електростанції.
XX століття На початку XX століття 877 жителів Чорткова еміґрували до США, Аргентини, Бразилії і Канади.
У 1907 році польське «Товариство школи середньої» відкрило гімназіюSpis nauczycieli…. — Lwów — Warszawa, 1924. — S. 333. . У 1910 році в місті відкрито українську гімназію, один з її співзасновників був Юрчинський Остап.
Напередодні Першої світової війни, за ініціативи бурґомістра Людвіга Носса, побудовано Народний дімPrzewodnik po województwie Tarnopolskiem… — S. 50., який слугував центром розвитку культури і спорту в місті.
З 1914 року до початку Першої світової війни у місті базувався перший дивізіон 2-го полку драгунів Австро-Угорської армії, 95-й полк піхоти (70 % особового складу — українці)Лев Шанковський Українські збройні сили в перспективі нації // . До Легіону УСС зголосилися жителі міста Петро-Богдан Гарасимів — згодом член УВО, Ольга Підвисоцька — згодом, повіривши в більшовицькі гасла українізації, разом із чоловіком Миколою Балицьким, колишнім усусамм, перебралися в радянську Україну, де в 1937 році вона загинула від рук енкавеесівців.
З серпня 1914 до липня 1917 року у Чорткові перебували російські війська, а з липня 1917 — об'єднані австро-німецькі війська.
3 березня 1918 року в місті відбулося «свято державності і миру» (віче) на підтримку дій уряду Української Народної Республіки, на якому були присутні близько 30 000 осібЛитвин М., Науменко К. Історія ЗУНР / М. Р. Литвин, К. Є. Науменко; Ін-т українознавства НАН України. — Львів: видавнича фірма «Олір», 1995. — С. 23. — ISBN 5-7707-7867-9..
Після розпаду австро-угорської імперії з військових і цивільних осіб у місті сформувався Окружний військовий комітет, який припинив діяльність після створення Окружної військової команди ЗОУНР, яка у свою чергу проіснувала до червня 1919.
У листопаді 1918 року місто увійшло до складу української держави — ЗУНР. 5 листопада в повіті Чортків встановлено українську владу (також у повітах Підгайці, Самбір). Повітовий комісар: д-р Остап (Євстахій) Юрчинський, адвокат, діяч УНДП. Міський комісар: Никифор Даниш, директор гімназії, діяч УНДП. Делегат до УНРади: д-р Остап Юрчинський. 13 листопада 1918 року, за наказом Державного секретаря військових справ ЗУНР Д. Вітовського, було створено 12 окружних військових команд УГА, у тому числі одну в Чорткові, що діяла на території Борщівського, Бучацького, Гусятинський повіт (ЗУНР), Заліщицького та Чортківського повітів до середини липня 1919 року, тобто до переходу УГА за Збруч. Чортківську окружну військову команду створено на базі 95-го австрійського піхотного полку та очолив її отаман В. Оробко. До її складу входили: коші запасних полків піхоти, артилерії та кінноти, вишкіл, команда жандармерії, булавна сотня, окружний військовий суд та військова команда Чорткова.