Чугу́їв — місто в Україні, адміністративний центр Чугуївської міської громади та Чугуївського району Харківської області, що розташоване над річкою Сіверський Донець.
Населення міста станом на 01 січня 2022 — 31 018 осіб. Площа території міста – 12,77 км².
Назва Походження назви міста достеменно невідоме.
Перші згадки про Чугуїв відносяться до часів московського царя Федора Івановича (1557—1598 рр.), де згадується Чюгуєво городище на Дінці, без будь-яких пояснень щодо походження назви«Роспись польским дорогам. (Времени Федора Ивановича)». // Материалы для истории колонизации и быта степной окраины Московского государства (Харьковской и отчасти Курской и Воронежской губ.) в XVI—XVIII столетии, собранные в разных архивах и редактированные Д. И. Багалеем. Харьков. — 1886 г., с. 1. Оскільки ця місцевість протягом століть належала до зони розселення тюркомовних племен (хозарів, печенігів, половців, монголів та кримців), то найімовірнішою є версія про походження з тюркських мов.
За розповсюдженою з XVIII століття легендою, місто отримало назву від антропоніма «чуга», що означає вузький каптан з короткими рукавами, себто територія нинішнього Чугуєва і називалася Чугою, що означало — тут живуть люди, які носять чугу. Річ у тім, що у XVIII столітті у слободі Осинівка оселилися калмики, які носили свій національний одяг. Свого часу це знайшло відображення навіть у гербі Чугуєва: «Населені сюди з калмицької орди козаки були одягнені в калмицькі чуги, через що місто почали називати Чугуїв» . Але це не більше ніж легенда, враховуючи те, що назва Чугуїв з'явилася мінімум за 100 років до появи у цих місцевостях калмиків.
У роки радянської влади була спроба надати місту «меморіальну» назву Фрунзе, яка не прижилася і відразу була замінена історичним ойконімом ЧугуївЛучик В. В. Етимологічний словник топонімів України / В. В. Лучик; відп. ред. В. Г. Скляренко. — К.: ВЦ «Академія», 2014.—544 с. (ст. 516) ISBN 978-966-580-454-3.
Географія Місто Чугуїв розташоване 20 км від обласного центра, на правому березі річки Сіверський Донець: вище за течією на відстані 2 км розташоване селище Кочеток; нижче за течією на відстані 4 км розташоване селище Есхар; на протилежному березі — селище Малинівка та село Клугино-Башкирівка.
Містом тече пересихаюча річка Чугівка, права притока Сіверського Дінця.
Через місто пролягають автошляхи , і та залізниця, станція Чугуїв.
Загальні відомості З високої гори у центрі міста відкривається багатокілометрова панорама лісів, сіл, доріг. Разом з тим наявність глибоких ярків дозволило у XVII столітті спорудити тут неприступну фортецю. Майже 400 років Чугуїв був військовим містечком.
З першої половини XIX століття він став центром військових поселень, про що свідчить план вулиць, будівель того часу. Збереглись споруджені тоді міцні будівлі військового і цивільного призначення. Завдяки їм центральна площа міста стала музеєм історичної архітектури.
Поблизу Чугуєва є потужна теплова електростанція «Есхар» – улюблене місце відпочинку харків'ян, спортсменів. На теплій воді місцевої затоки тренуються у веслуванні до настання морозів.
Неподалік від Чугуєва в урочищі «Фігуровка» побудовано багато баз відпочинку. Серед них — спортивно-оздоровчий табір «Політехнік» Національного технічного університету «ХПІ». Густий нескінченний сосновий ліс, чисте повітря, тиша, спокійна річка приваблюють не одне покоління студентів, викладачів, дорослих та дітей.
Станом на лютий 2024 р. у місті проживали понад 30 тисяч осіб.
Історія Чугуївське городище Д. Багалій і Д. Міллер вважали, що місцевість, де згодом був заснований сучасний Чугуїв, до XIII століття належала Переяславському і Чернігівському князівствам, а на місці Чугуєва в давнину існувало місто.
У московських документах XVI століття згадується Чугуївське або Чугуєве городище, як залишки («пам'ятник») міста, яке існувало з давніх, але невідомих часів.
Проведені на Чугуївському городищі археологічні дослідження в 1996, 2005—2007, 2009 рр. встановили що воно було створене в VIII—IX ст. ранньосередньовічним населенням Салтівської археологічної культури, що представляла в історичному відношенні Хозарський каганат. Відмічені окремі знахідки золотоординського часу. Інші, раніше теоретично передбачувані культурні відкладення (скіфські, ранньослов'янські, давньоруські) на пам'ятнику відсутні.
Заснування міста Деякі дослідники з XVIII—XIX ст., посилаючись на недоступні зараз джерела, вказували на заселення Чугуєва у 1613 році та 1626 році.А. Левченко, А. Парамонов. История Чугуевского полка. Харьков, 2008. С. 13 Скоріше за все, поселенці тих часів, якщо і намагалися тут оселитися, то не змогли закріпитися на цьому місці.
У 1638 році в долині річки Сіверський Донець з'явилися загони бунтівних запорізьких козаків на чолі з гетьманом Яковом Остряницею, які після поразки під Жовнином шукали прихистку від переслідуючих їх польських військ та потребували земель для початку нового життя. Московський цар Михайло Федорович, який потребував захисту своїх південних земель від поляків та кримців, згодився прихистити втікачів та 10 серпня 1638 року надав грамоту на поселення та побудову фортеці на Чугуєвому городищі. Для прискорення будівництва фортеці до Чугуєва були направлені московські служиві люди. Чугуївська фортеця була побудована на залишках середньовічних укріплень за типовим планом московських оборонних споруд.Левченко А. В., Бучаста С. І., Шевченко О. А. ЧУГУЇВ, місто Харківської обл. [Електронний ресурс]
Серед перших поселенців були: гетьман Яків Остряниця з сином, осавул, писар, 10 сотників, 20 п'ятдесятників, 102 десятники, 887 козаків, 2 попів білоруських та 12 дітей боярських кормових. З ними також були дружини та діти, але їхня кількість невідома.Материалы для истории колонизации и быта степной окраины Московского государства (Харьковской и отчасти Курской и Воронежской губ.) в XVI—XVIII столетии, собранные в разных архивах и редактированные Д. И. Багалеем. Харьков.-1886 г. С. 16
Чугуїв відразу був поліетнічним поселенням. За кілька років сюди переселили ще 400 стрільців і козаків, а в 1696 — півтори тисячі калмиків. Тут зоставалися полонені вихідці з Пруссії (в часи Семирічної війни) і каторжники. Довгий час чугуївців навіть називали «зведенцями» — людьми, прибулими з різних місць.
Поблизу міста розбивається «царів виноградний сад» на 5 000 десятинах землі і організовуються мисливські угіддя, багаті на дичину. Виростають шовковичні плантації — найтонший шовк з чугуївських коконів поставлявся до царського двору. Як і мед з державних пасік, фаетони та коляски, виготовлені чугуївськими майстрами.
XVII—XXI століття
З 1780 року — місто, 1817—1857 один з центрів військових поселень. 1819, за доби Аракчеєвщини, у місті вибухнуло повстання Чугуївського полку, жорстоко придушене владою. З 1857 — заштатне містечко Зміївського повіту Харківської губернії. В кінці XIX ст. через місто пролягла залізниця, яка сприяла перетворенню міста на промисловий центр.
До військових поселян належала й сім'я Рєпіних. Батько майбутнього великого живописця, який прославив рідне місто, Юхим Васильович Рєпін, служив рядовим Чугуївського уланського полку, гідно виконував свої обов'язки, мав бойові нагороди, бував у складі Чугуївського полку в Персії, Туреччині, Молдови, на Кавказі, в Криму. Так пробігли 27 років військової служби. Господаркою вдома була мати, Тетяна Степанівна, жінка вольова, розумна й дуже добра. Під час походів полку, за відсутністі чоловіка, вона несла на своїх плечах всі турботи, виконувала державні повинності, шила кожухи на замовлення, виховувала чотирьох дітей. На її могилі в Чугуєві тепер стоїть пам'ятник, виконаний за ескізами Іллі Юхимовича Рєпіна.
Від часу призначення міста центром військових поселень Чугуїв почав швидко змінювати своє обличчя й планування. Виноградники, яблуневі та вишневі сади вирубувались, зносились мазанки під солом'яною стріхою. На їх місці на Дворянській вулиці зводились офіцерські особняки, склади, школа кантоністів (дітей військових поселян). На вулицях Солдатській, Миколаївській, Микитівській виростали, як гриби, одноповерхові кам'яні будиночки військових поселян з трьома вікнами на вулицю й з трикутним фронтоном, настільки подібні, що, як жартував І. Рєпін, навіть голуби часто помилялися двором. Будинки (кожен окремо — пункт оборони) з'єднувалися між собою цегляними мурами, внизу з нішами, які могли використовуватись як бійниці. В одному з таких лінійних будиночків, де жили Рєпіни, було відкрито художньо-меморіальний музей І. Рєпіна. Відкриття відбулося в 1969 році, в дні святкування 125-річчя з дня народження майстра живопису. В музеї експонується кілька робіт великого художника, є меморіальні раритети, відновлено вітальню Рєпіних. Музей дає уявлення про життя військових поселян Чугуєва.
У 1819 році центральна площа Чугуєва стала місцем розправи над мешканцями військових поселень. Підневільність нового життя, зміни господарського побуту, остаточне скасування старих привілеїв чугуївського козацтва призвели до повстання. Повстанці рішуче заявляли про своє небажання бути військовими поселенцями, вимагали повернення земель, відрізаних у них під час організації військових поселень, відмовлялися виконувати повинності, нищили ліс та сіно, виганяли вахмістрів тощо. Повстання охопило територію, де проживало понад 28 тисяч осіб, військові поселення Вовчанська, Змієва, Базалевки, Гракова, Печеніг і загрожувало перекинутись на інші губернії Росії. Урядові війська придушили заколот, було заарештовано 2 003 учасники повстання, в тому числі й офіцерів, 275 осіб підпало під смертну кару, 12 тисяч отримали удари шпіцрутенами. Карними акціями керував сам Аракчеєв.
1897 мало 12600, 1926 — 14400, 1974 — 26000 мешканців; характер міста хліборобсько-ремісничо-торговельний. Теперішня промисловість міста: заводи паливної апаратури, ремонтний, дослідний точного устаткування, «Гідрозалізобетон», будівельних матеріалів; меблевий комбінат, цех мистецької вишивки, харчова промисловість. У 2006 було 34000 мешканців.
Російсько-українська війна
З 24 лютого 2022 року, в ході повномасштабного російського вторгнення в Україну, місто зазнає обстрілів з боку російських окупантів. Чугуїв був окупований і повернутий під контроль української влади 07 березня того року.
19 липня 2024 року російські війська обстріляли центральну частину міста.
18 липня 2025 року близько 04:40 російські окупанти завдали удар по одному з житлових мікрорайонів міста. Пошкодженні житлові будинки, дільниця сімейного лікаря та заклад освіти, є поранені серед місцевого населення.
Економіка Чугуївський авіаційний ремонтний завод — ремонт авіатехніки. В 2011 році на цьому заводі був створений БПЛА «Стрепет». Чугуївський м'ясокомбінат. Чугуївський олійноекстракційний завод — виробництво сонячної олії та шроту. Чугуївський молокозавод. ТОВ «ЕкоІнвест» — підприємство Промислової групи «Екотон», виробник обладнання для очищення стічних вод. ТОВ «Чугуївський завод паливної апаратури»
Населення
Національний склад Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року: НаціональністьВідсотокукраїнці54,62 %росіяни42,83 %білоруси0,67 %грузини0,35 %вірмени0,33 %азербайджанці0,14 %євреї0,10 %татари0,10 %інші/не вказали0,86 %
За даними перепису населення 2001 року проживали 36438 осіб. Рідною мовою назвали :
Мова Кількість осіб Відсоток російська 25368 69,62 % українська 10767 29,55 % вірменська 62 0,17 % білоруська 40 0,11 % молдовська 4 0,01 % болгарська 4 0,01 % інші 193 0,53 %
Історико-культурна спадщина