Оперативна група УПА-Захід — структурна одиниця УПА. Діяла на території Галичини, Буковини, Закарпаття та Закерзоння. Створена на базі частин Української народної самооборони (УНС).
Історія та передумови створення На терені Галичини вже в 1942 р. розрослись бойові групи ОУН в Українську Народну Самооборону, УНС. Назва стала популярною і хоч, з моменту створення УПА, УНС влилась в її рамки, та вживання назви УНС залишилась аж до кінця 1943 р.
Причиною цього була, насамперед, особлива політично-психологічна атмосфера, яка панувала в той час в Галичині. Деякі галицькі середовища розвинули сильну пропаганду проти українського революційно-визвольного руху, переконуючи український загал, ніби-то революційні дії ОУН провокують німців до протиукраїнських виступів.
Та під кінець 1943 р. ситуація вже й під цим оглядом дозріла і від перших днів 1944 р. назва УНС зникає зовсім, щоб зробити місце загальній назві УПА-Захід.
Те саме сталося і зі збройним підпіллям на Буковині, що теж до кінця 1943 р. носило назву Буковинська Українська Самооборонна Армія (БУСА), ставши після цього частиною УПА-Захід. Командиром БУСА був «Луговий» (Шумка Василь Миронович).
Організацією УНС та переходом її на УПА-Захід керували члени ГВШ — Головного Військового Штабу УПА: полк. «Лицар» (Олекса Гасин) на терені Карпат, а на терені Львівщини й Тернопільщини полк. «Шелест» (Василь Сидор), який теж став командиром УПА-Захід.
Командири УПА-Захід Луцький Олександр Андрійович-«Андрієнко»: 5 грудня 1943 — 26 січня 1944 року. (Виконував обов'язки командира УПА-Захід) Сидор Василь Дмитрович-«Шелест»: 26 січня 1944 року — 14 квітня 1949 року.
Структура
Протягом 1944 року до складу УПА-Захід входило 8 воєнних округ ВО-1 «Башта» — м. Львів, Розточчя, полігон. Командир: «Хмара» (Харків Віктор). У вересні—жовтні 1944 розформована, приєднана до ВО-2 «Буг»; ВО-2 «Буг» — Львівщина. Командири: «Ярема» (Линда Остап), а з червня 1944 року — «Вороний» (Левкович Василь); ВО-3 «Лисоня» — територія Тернопільщини по Дністер. Командири: «Остап» (Польовий Омелян), з 27 вересня 1944 року «Бондаренко» (Якубовський Володимир); ВО-4 «Говерла» — Івано-Франківська область. Командири: «Гуцул» (Бутковський Іван), з другої половини 1944 — «Грім» (Твердохліб Микола); ВО-5 «Маківка» — Стрийщина, Дрогобиччина, Самбірщина, Турківщина (Дрогобицька областьХроніка за 10 січня 1940 року на сайті Інститут історії України НАН України). Командири: «Орел» (Вільшинський Богдан), «Дзвінчук» (Белейлович Іван); у листопаді 1944 приєднана до ВО-4 «Говерля»; ВО-6 «Сян» — Закерзоння. Командири: «Ударник» (Яків Чорній, † 23.12.1944); «Орест» (Онишкевич Мирослав); ВО-7 «Сучава» — Буковина. Мала охоплювати терени Південної Буковини і Мармарощини, однак перебувала у стані організації, командира Групи не було призначено, реально існував ТВ «Буковинський»; у листопаді 1944 приєднана до ВО-4 «Говерля»; ВО-8 «Срібна» — Закарпаття. Командира Групи не було призначено; у листопаді 1944 приєднана до ВО-4 «Говерля».
Станом на 1945 році відбулася реорганізація УПА-Захід ВО-2 «Буг» (з 1.09.1944 вкл. в себе ВО-1 «Башта») — Командир: «Вороний» (Левкович Василь); ВО-3 «Лисоня» — Командир: «Бондаренко» (Якубовський Володимир); ВО-4 «Говерла» (Наказом командира УПА-Захід від 25 листопада 1944 до неї включено ВО-5 «Маківка», ВО-7 «Сучава», ВО-8 «Срібна») — Командир: «Грім» (Твердохліб Микола); ВО-6 «Сян» (з 11.1944 до 04.1945 входила до ВО-2 «Буг») — Командир: «Орест» (Онишкевич Мирослав).
Сотні і курені УПА-Захід
Серпень — грудень 1944 Від серпня до грудня 1944 р. в УПА-Захід існували такі курені: ВО-1 «Башта» «Холодноярці» (командир «Град»); «Переяславці» (командир «Дністер»). ВО-2 «Буг» «Гонти» (командир «Гонта»); «Дружинники» (командир «Шугай»); «Романовичі» (командири «Вартовий», «Ткаченко»); «Гайдамаки» (командир «Юрченко»); «Леви» (був розбитий у сутичках із фронтовими частинами ЧА і переформований у курінь «Журби»)(командир «Дир»); «Журби» (командир «Дир»); «Галайди» (командир «Ем», «Лис»), «Залізняка» (з листопада 1944 р. — «Месники») (командир «Залізняк»); «Вовки» (командир «Ягода»), «Летуна» (командир «Летун»). ВО-3 «Лисоня» «Бережанський» (командир «Остап»); «Бережанський ІІ» (командир «Бондаренко», «Крук»); «Рогатинський» (командир «Роман», «Яструб»); «Тернопільський» (командир «Чугайстер»); «Чортківський» (командир «Гордієнко», «Бистрий»). ВО-4 «Говерла» «Буковинський» (командир «Перебийніс»); «Перемога» (командир «Степовий»); «Гайдамаки» (командир «Скуба»); «Гуцульський» (командир «Книш»); «Карпатський» (командир «Лісовий»); «Загроза» (командир «Ромко»); «Промінь» (командир «Журавель»); «Скажені» (командир «Різун»); «Бескид» (командир «Довбуш»); «Довбуш» (командир «Гамалія»); «Сивуля» (командир «Іскра»); «Смертоносці» (командир «Благий»). ВО-5 «Маківка» «Бойки»(командир «Трясило»); окремі сотні: «Басейн» (командир «Біль»); «Булава» (командир «Зелений»); «Вовки» (командир «Кармелюк»). ВО-6 «Сян» «Лютий» (командир «Євген»); «Лемківський» (командир «Рен»).
1945 — літо 1947 Після реорганізації структури УПА-Захід у перші половині 1945 р., від літа 1945 до літа 1947 р. на території Галичини, Прикарпаття і Закерзоння функціонували такі повстанські сотні і курені: ВО-2 «Буг» ТВ-11 «Пліснисько» (№ 11, Золочівський територіальний відтинок): сотні «Витязі», «Дружинники», «Непоборні», «Русичі». ТВ-12 «Климів» (№ 12, Сокальський): сотні «Галайда І», «Галайда ІІ», «Кочовики», «Перебийніс», «Пролом», «Тигри». ТВ-13 «Розточчя» (№ 12, Львівський): курені «Холодноярці», «Переяслави». ТВ-14 «Асфальт» (№ 14, Городоцький): сотні «Журби І», «Журби ІІ», «Наддніпрянці І», Наддніпрянці ІІ". ТВ-15 «Яструб» (№ 15, Рогатинський): сотня «Сурмачі». ВО-3 «Лисоня» ТВ-16 «Серет» (№ 16, Тернопільський): сотні «Бурлаки», «Рубачі», «Сіроманці». ТВ-17 «Бережани» (№ 17, Бережанський): сотні «Гайдамаки», «Лісовики», «Холодноярці», «Риболовці». ТВ-18 «Стрипа» (№ 18, Чортківський): сотні «Сірі Вовки», «Чорноморці». ТВ-19 «Камінець» (№ 19, Кам'янець-Подільський): сотня «Кия». ВО-4 «Говерла» ТВ-20 «Чернівці» (№ 20, Чернівецький), власних відділів не мав. ТВ-21 «Гуцульщина» (№ 21, Коломийський): сотні «Сурма», «ім. Колодзінського», «Дністер», «ім. Богуна», «Березівська», «імені Гонти», «Черемош», «Чорногора», «Трембіта», «імені Богдана Хмельницького», «імені Симона Петлюри». ТВ-22 «Чорний ліс» (№ 22, Станіславівський): курені «Підкарпатський», «Дзвони», «Смертоносці», «Сивуля», «Бескид». ТВ-23 «Магура» (№ 23, Калуський): сотні «Летуни», «Вітрогони», «Круки», «Рисі», «Бистриця», «Журавлі», «Хорти», «Опришки». ТВ-24 «Маківка» (№ 24, Дрогобицький): курінь «Бойки», окремі сотні — «Басейн», «Булава», «Вовки». ТВ-25 «Закарпаття» (№ 25, Закарпатський), власних відділів не мав. ВО-6 «Сян» ТВ-26 «Лемко» (№ 26, Лемківський): курені «Лемківський», «Перемиський». ТВ-27 «Бастіон» (№ 27, Любачівський): курінь «Месники» (п'ятисотенного складу). ТВ-28 «Данилів» (№ 28, Холмщина): курінь «Вовки» (трисотенного складу).
1947–1949 З кінця 1947 року у Дрогобицькому тактичному відтинку (ТВ) діяло 5 сотень, але це тільки кадрові сотні, кожна з загальною силою по 30 — 50 чоловік. Усі ці сотні, крім однієї були розбиті або демобілізовані до кінця літа 1948 року. Подібно було і в інших ТВ Групи «Говерла» , літом 1949 р. діяли ще активно тільки сотня «Басейн» під командуванням хорунжого Василя Ґудзика-«Оріха» на Дрогобиччині, та сотня «ім. Богуна» під командуванням поручника «Вихора» на Гуцульщині.
3 вересня 1949 р. за наказом Головного командира УПА Р. Шухевича були розформовані останні бойові відділи і штаби армії. Частина розформованої сотні «Басейн» пішла на Захід. Інші старшини і вояки УПА влилися у збройне підпілля.
Чисельність УПА-Захід ВО-1 «Башта» 400–500 повстанців (червень — серпень 1944 р.). ВО-2 «Буг» 6 тис. (червень 1944 р.); 3 тис. (червень 1945 р.) повстанців. ВО-3 «Лисоня» 2700 (серпень 1944 р.) — 1700 (червень 1945 р.) повстанців. ВО-4 «Говерла» 8 тис. повстанців (літо 1944 р.); 5 тис. повстанців (літо 1945 р.). ВО-5 «Маківка» 800–1000 повстанців (до злиття ВО в першій половині 1945 р.). ВО-6 «Сян» 2000–2500 повстанців (на 1946–1947 рр.).
Чисельність УПА-Захід на зламі 1943–1944 рр. 5-6 тис. повстанців, на літо 1944 р. 17,9-18,2 тис. повстанців, на літо 1945 р. 11-12 тис. повстанців, на 1946 р. 7-7,5 тис. з яких 2-2,5 тис. повстанців на території ВО-6 «Сян»
Див. також
Степан Бандера УПА-Північ УПА-Південь УПА-Схід УПА-Захід-Карпати Українська Народна Самооборона Буковинська Українська Самооборонна Армія Відділ особливого призначення Адміністративні боївки Самооборонні Кущові Відділи Військово-польова жандармерія УПА
Джерела Ілля Оберишин. Півстоліття в Підпіллі (авдіокнига) Петро Мірчук. Українська Повстанська Армія 1942–1952. Львів 1991. С.320 Партизанськими дорогами з командиром «Залізняком» — Дрогобич: Видавнича фірма «Відродження», 1997.- 359 с., ISBN 966-538-009-5 Патриляк І. К. «Встань і борись! Слухай і вір…»: українське націоналістичне підпілля та повстанських рух (1939–1960 рр.): Монографія / Центр дослідження визвольного руху. — Львів: Часопис, 2012. — 592 с. ГДА СБУ — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 62. Петро Содоль. Українська Повстанча Армія 1943-49. Довідник І. Пролог. Ньою-Йорк, 1994. — 200 с. Русначенко А. М. Народ збурений: Національно-визвольний рух в Україні й національні рухи опору в Білорусі, Литві, Латвії, Естонії у 1940-1950-х роках. — К.: Унів. вид-во «Пульсари», 2002–519 с. 5 Кентій А. Українська повстанська армія в 1944–1945 рр. — К.: Інститут історії України НАН України. 1999. — С. 77–78.
Примітки