Бронісла́в Анто́нович Грищу́к ( 1 квітня 1940, Сергіївка (Волочиський район) — прозаїк, поет, публіцист, драматург, критик, перекладач, заслужений журналіст України, лауреат диплома і премії «Золоте перо» спілки журналістів, член Національної спілки письменників України, лауреат Державної літературної премії імені Олеся Гончара, обласних премій імені М. Годованця та імені Григорія Костюка, міської імені Б. Хмельницького.
Біографія Народився 1 квітня 1940 р. в с. Сергіївка Волочиського району Хмельницької області в багатодітній сім'ї. Його матері, Євдокії Онуфріївні, було нелегко виховувати чотирьох дітей: доньок Ніну і Зіну та синів Антона і Броніслава. Батько, Антон Іванович, повернувся з фронту з підірваним здоров'ям.
Важливу роль у житті Броніслава відіграла бабуся Маріка, відома в селі як баба Маруха. Вона була простою селянкою, яка тяжко працювала. Незважаючи на відсутність хрестоматійних ідилічних рис, її образ залишив незгладимий, світлий та печальний слід у душі письменника. Пізніше, вже в зрілому віці, він присвятив їй повість.
Закінчив факультет журналістики Львівського університету ім. Івана Франка. Ось як, із властивим йому гумором, згадує про цей період життя сам письменник: «Після армії подався до Львова в університет вступати. Вступив. Досі не збагну: як це мені вдалося, бо ж у школі аж ніяк не був відмінником. Приїхав після іспиту додому. Мама й питає по-своєму, по-селянському:
– На жорналіста вчитися будеш? Що ж воно таке – жорналіст?
А старший брат мій Антон одразу ж пояснює:
– Та це, мамо, той, що на жорнах меле…
Відтоді кручу я ті жорна день і ніч у журналах, газетах, книжкових видавництвах, на радіо й телебаченні…».
Разом із Броніславом Грищуком навчалися Дмитро Герасимчук, Ярослав Ступак, Георгій Удовиченко, Богдан Стельмах, Василь Василашко, Володимир Яворівський та інші, відомі згодом журналісти та літератори.
Працював редактором видавництва «Каменяр», редактором обласної газети «Подільські вісті», журналістом.
Творчість
Лауреат літературної премії НСПУ імені Олеся Гончара, обласної премії імені М. Годованця та міської імені Б. Хмельницького.
Автор сотень публіцистичних статей, нарисів, краєзнавчих розвідок, творчих портретів письменників України, літературних, театральних та кінорецензій.
У творчому доробку десятки книг художньої прози, поезії, публіцистики, краєзнавчих нарисів.
Перший поетичний твір був надрукований 1960 року в армійській газеті «Крылья победы».
1972 рік — перша книжка «Білий птах». Оповідання (вид-во «Молодь»).
1977 рік — «Вечірні поїзди». Повісті, оповідання (вид-во «Радянський письменник»).
1980 рік — «Двоє в березні». Повісті, оповідання (вид-во «Молодь»).
1982 рік — «Колія». Повісті, оповідання (вид-во «Каменяр»).
1984 рік — «Станція сподівань». Роман (вид-во «Радянський письменник»).
1986 рік — «Звуки гармони». Повести, рассказы (вид-во «Радянський письменник»).
1988 рік — «Поділля — колиско і доле». Роман (вид-во «Каменяр»).
1989 рік — «Ріка пам'яті». Публіцистичні роздуми. (вид-во «Каменяр»).
1990 рік — «Танець на пуантах». Романи, повісті. (вид-во «Дніпро»).
1991 рік — «Кинджал милосердя». Повісті, оповідання (вид-во «Радянський письменник»).
1992 рік — «Гра Мархоцький і Миньковецька держава». Документальний нарис (вид-во «Поділля»).
1994 рік — «Античний гондольєр». Поезії (Вид-во Хмельницької міської ради).
1996 рік — «Колискова для гладіатора». Повісті, новели, поезії (вид-во «Поділля»).
1998 рік — «Творці солодкого дива». Документальний нарис (вид-во «Поділля»). «Блюз у джазових тонах». Повісті, новели, поезії (вид-во «Поділля»).
2002 рік — «Зелений борщ для принцеси». Роман, повісті, новели, драма (вид-во «Поділля»).
Окремими виданнями вийшло 6 краєзнавчих книг про Поділля і місто Хмельницький (1977-1996 рр.):
«Хмельницький». Документальний нарис (вид-во «Каменяр», 1977). «Хмельницький». Документальний нарис. (вид-во «Каменяр», 1978). «Хмельницький». Документальний нарис. (вид-во «Мистецтво», 1983). «Хмельницький». Документальний нарис. (вид-во «Каменяр», 1989). «Хмельниччина». Документальний нарис. (вид-во «Мистецтво», 1989). «Хмельниччина». Документальний нарис. (видавнича фірма «Чорлі», 1996).
Книги та окремі твори Б. Грищука перекладені російською, білоруською, грузинською, вірменською, узбецькою, казахською, словацькою та ін. мовами.
Посилання Національна спілка письменників України. Письменницький довідник
3. Золоте перо Броніслава Грищука: біобібліогр. покажч. / Упр. культури, національностей та релігій Хмельниц. облдержадмін., обл. б-ка для дітей ім. Т. Шевченка; уклад. О. А. Суховірська. – Хмельницький: [б. в.], 2016. – 92 с.: портр.
4. Грищук Броніслав Антонович / М. А. Мачківський // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-31888.
5. Літератори Хмельниччини – члени Національної Спілки письменників України: До 25-річчя обл. орг. НСПУ: біобібліогр. покажч. / Упр. культури Хмельниц. облдержадмін.; Хмельниц. обл. орг. НСПУ; Хмельниц. обл. універс. наук. б-ка ім. М. Островського; уклад. С. Б. Гук, В. О. Мельник. – Хмельницький, 20058. – 64 с.