Лайза Мей Міннеллі (; нар. 12 березня 1946, Голлівуд, Лос-Анджелес, Каліфорнія, США) — американська акторка, співачка, танцюристка й театральна виконавиця, одна з найвизначніших зірок американського музичного театру та кінематографа другої половини XX століття. За понад шість десятиліть творчої діяльності здобула міжнародне визнання завдяки ролям у кіно, виступам на Бродвеї та концертній сцені, ставши однією з найуспішніших артисток свого покоління.

Найбільшу славу Міннеллі принесла роль Саллі Боулз у музичному фільмі «Кабаре» (1972), за яку вона отримала премію «Оскар» за найкращу жіночу роль. Вона також є лауреаткою премій «Еммі», кількох премій «Тоні», спеціальної нагороди «Греммі» за життєві досягнення, двох премій «Золотий глобус» та премії БАФТА. Завдяки цим відзнакам Міннеллі належить до вузького кола артистів, які мають статус EGOT (Emmy, Grammy, Oscar, Tony), хоча премію «Греммі» вона здобула в почесній категорії.

Міннеллі відома своїм потужним вокалом, виразною сценічною манерою та співпрацею з композитором Джоном Кандером, поетом-піснярем Фредом Еббом і режисером Бобом Фоссом. Вона виступала на найпрестижніших театральних і концертних майданчиках США та світу, зокрема на Бродвеї, у Carnegie Hall і Radio City Music Hall, а її творчість справила значний вплив на розвиток американського музичного театру та естрадного мистецтва. Ім'я артистки увічнене на Голлівудській алеї слави.

Біографія

Походження та початок кар'єри Лайза Міннеллі народилася 1946 року в Голлівуді в родині кінорежисера Вінсента Міннеллі та акторки й співачки Джуді Гарленд. Її назвали на честь пісні «Liza (All the Clouds'll Roll Away)» композитора Айри Гершвіна. Вона з дитинства звикла до знімального майданчика. У трирічному віці Лайза вперше зіграла у кіно у фінальній сцені музичного фільму In the Good Old Summertime (1949), у якому головну роль виконувала її мати. У семирічному — вже танцювала на сцені нью-йоркського театру. У 1961 році Міннеллі переїхала до Нью-Йорка, де навчалася у High School of Performing Arts та розпочала професійну театральну кар'єру. У сімнадцятирічному віці дебютувала в позабродвейській постановці Best Foot Forward, за яку отримала Theatre World Award. Саме в цей період розпочалася її багаторічна співпраця з композитором Джоном Кандером і поетом-піснярем Фредом Еббом, які створили значну частину її найвідомішого сценічного репертуару. Так із 17-річного віку вона співала разом з мамою у Лондоні: мати та донька змагалися на сцені. І те, що спочатку здавалось добре підготовленою виставою, насправді було протистоянням двох талановитих жінок.

У 1965 році дев'ятнадцятирічна Міннеллі виконала головну роль у бродвейському мюзиклі Flora the Red Menace. За цю роботу вона отримала премію «Тоні» як найкраща акторка мюзиклу, ставши на той час наймолодшою лауреаткою цієї номінації. У подальшому вона тричі ставала лауреаткою премії «Тоні», зокрема за концертну програму Liza at the Winter Garden (1974), мюзикл The Act (1978) та театральне шоу Liza's at the Palace! (2009).

Творчі досягнення Після успіху на Бродвеї Л. Міннеллі швидко здобула популярність як концертна виконавиця. Уже в середині 1960-х років вона розпочала сольні гастролі Сполученими Штатами та Європою. Її сольні програми вирізнялися поєднанням вокального виконання, театральної акторської гри та хореографії. Концерти співачки упродовж 1970–1990-х років регулярно проходили у найпрестижніших концертних залах США та Європи, зокрема в Карнеґі-хол, Radio City Music Hall і лондонському Palladium. Важливу роль у формуванні її сценічного образу відіграла багаторічна співпраця з композитором Джоном Кандером і поетом-піснярем Фредом Еббом, які написали для співачки багато найвідоміших номерів. У 1973 році телевізійний концерт Liza with a Z, поставлений Бобом Фоссом роком раніше, приніс артистці премію «Еммі» та став одним із найвідоміших музичних телевізійних шоу свого часу Програму було записано в театрі Lyceum у Нью-Йорку, а музичне оформлення підготували згадані Джон Кандер і Фред Ебб. Телеверсія концерту отримала премію «Еммі», а однойменний концертний альбом став найуспішнішим у музичній кар'єрі співачки та увійшов до першої двадцятки американського чарту Billboard 200.

Лайза Міннеллі належить до небагатьох артистів, які здобули найпрестижніші американські нагороди в галузі театру, кіно й телебачення. За виконавську майстерність вона отримала всі головні американські нагороди: «Греммі», «Тоні», «Оскар» і двічі «Золотий глобус». Вона входить до вузького кола митців, які мають статус EGOT (Emmy, Grammy, Oscar, Tony), хоча премію «Греммі» вона отримала в почесній, а не конкурсній категорії. У 1987 році артистку нагородили орденом Почесного легіону Франції, а у 1990 році її ім'я було увічнено на Голлівудській алеї слави.

Документи, пов'язані з її концертною діяльністю, афішами, репетиціями та постановками, нині зберігаються у Бібліотеці Конгресу США як окрема архівна колекція.

Фільмографія

Див. також Список лауреатів ЕГОТ

Примітки

Література

англійською мовою Freedland, Michael (2003). Liza, with a 'Z': The Traumas and Triumphs of Liza Minnelli. Pavilion Books, 270 pages, ill. ISBN 978-1-8610-5681-8 Leigh, Wendy (1993). Liza: Born a Star. Dutton, 304 pages. ISBN 978-0-5259-3515-5 Mair, George (1996). Under the Rainbow: The Real Liza Minnelli. Carol Publishing, 248 pages, ill. ISBN 978-1-5597-2312-1 Schechter, Scott (2004). The Liza Minnelli Scrapbook. Kensington Books/Citadel Press, 227 pages. ISBN 978-0-8065-2611-9 Spada, James (1983). Judy and Liza. Doubleday & Co., 232 pages. ISBN 978-0-2839-8993-3

Посилання

Офіційний сайт