Пластир (від < — «мазь») — м'яка лікарська форма у вигляді пластичної маси, яка має здатність розм'якшуватися за температури тіла і прилипати до шкіри, або у вигляді маси, нанесеної на носій (тканину).
Лейкопластир (від — «білий» + пластир) — вид пластиру у вигляді світло-жовтої маси, нанесеної тонким шаром, зазвичай на полотно, що застосовується для закріплення на шкірі невеликих пов'язок. Ймовірно, лейкопластир був придуманий Карлом Паулем Байерсдорфом наприкінці XVIII ст (1882-1890?).
Види пластирів Залежно від медичного призначення розрізняють пластирі: Епідермальні: мають необхідну липкість і можуть не містити лікарських речовин, застосовуються як перев'язувальний матеріал для зближення країв рани, приховання дефектів шкіри, запобігання її від травматичних факторів зовнішнього середовища, при лікуванні деяких шкірних захворювань; Ендерматичні: містять у своєму складі лікарські речовини (кератолітичні, депілювальні тощо.), їх використовують при захворюваннях шкірних покривів; Діадермальні: містять лікарські речовини, які проникають через шкіру і впливають на глибоко розміщені тканини або мають загальну (резорбтивну) дію. Різновидом діадермальних пластирів є трансдермальні терапевтичні системи (ТТС).
Відповідно до агрегатного стану пластирі класифікують, як: Тверді Рідкі
Тверді пластирі розмякають при температурі тіла, і не змінюють свій агрегатний стан при кімнатній температурі.
Див. також Клейка стрічка Лейкопласт Трансдермальна терапевтична система
Примітки
Посилання Пластирі | Трансдермальні терапевтичні системи //Фармацевтична енциклопедія