Лолікон ( Рорікон) — японська назва комплексу Лоліти. У слова «Лолікон» є також скорочена форма: «Лолі» (), широко розповсюджена як в Японії, так і за її межами.

У Японії слово «лолікон» необов'язково несе різко негативного значення. Воно може означати як педофіліюOn the drawing board. (Lehmann Maupin gallery) Rosemary Feitelberg. Women's Wear Daily, потяг до неповнолітніх дівчатMichael Darling Plumbing the Depths of Superflatness ст. 82. чи індивідів з такими захопленнями.

Подібні твори не обов'язково є порнографією та малюються не тільки чоловіками, є і манґаки-жінки, проте за кордоном Японії термін лолікон означають матеріали, близькі за змістом до дитячої порнографії, і не видаються..

Лолікон у чистому вигляді є різновидом хентаю, але часто це поняття вживається і по відношенню до інших аніме, особливо жанру еччі, де еротична привабливість дівчат для глядача досягається за допомогою показу романтичних відносин та фансервісних сцен.

Згідно зі статистикою 30 % хентаю мають елементи шьотакону чи лолікону.

Історія Термін комплекс Лоліти вперше з'явився в Японії на початку 1970-их разом з перекладом на японську книги Русселла Треінера Комплекс Лоліти. В манзі цей термін був вперше використаний у творі Вади Шінджі Битви на капустяному полі (1974)Вада Шінджі, «Kyabetsu-batake de tsumazuite» Bessatsu Margaret 1974, ст. 121. Але як жанр лолікон сформувався на початку 1980-их, після робіт Адзуми Хідео. Його твори, зокрема Машина, що прийшла з моря (1982), здобули шалену популярність, особливо серед школярів.

Вперше лолікон, як жанр анімації, з'явився в серії анімаційних фільмів під загальною назвою Лоліта аніме, яка була випущена в 1984-1985 роках студією Wonder Kids.

Майже одночасно зі студією Wonder Kids студія Nikkatsu Video випустила серію з трьох аніме, яка також мала назву Лоліта аніме і являла собою екранізацію творів манґаки Учіями Акі.

Перше аніме з цієї серії Обуоко Акі-чян () являє собою сюрреалістичну історію, яка відбуваються всередині свідомості педофіла, і є першим хентайним аніме з тентаклями.

Особливості У нехентайних аніме відносини між дівчинкою і дорослим чоловіком (або старшокласником) рідко складаються — як правило, справа не заходить далі спроб спокушання. У цих випадках частіше саме дівчинка виступає в ролі спокусниці, а її обранець не має до неї абсолютно ніяких відчуттів. Так, маленька Сіора у ТВ-серіалі «Midori no Hibi», намагаючись спокусити старшокласника, явно демонструє модель поведінки Лоліти, схожа поведінка спостерігається також у дівчинки-кішки Ненеко з серіалу «Yumeria». Іноді творці аніме та манґи наділяють дорослих дівчат дитячими тілами — наприклад, для надання виразності їх характеру (Тісе в серіалі «Saishuu Heiki Kanojo»), або навпаки, для підкреслення на контрасті зайво дорослих рис характеру (Ітіґо Морін в серіалах «Onegai Teacher» і «Onegai Twins»).

Похідні Зі скорочення «Лолі» відбуваються об'єднання термінів: «некололі» (лолі з некомімі — маленька дівчинка з котячими вушками), лолішьота (хлопчик (шьота), який поведінкою і красою нагадує дівчинкуТермін лолішьота фігурує в 桜蘭高校ホスト部 (Ouran High School Host Club)).

Дискусії навколо лолікону На відміну від порнографії за участю реальних дітей, японське законодавство ніяк не регулює зміст аніме та манґи, в яких присутні відверті зображення або сцени сексуального характеру за участю дітейChild porn banned in Japan Tim Richardson. The Register. Представник Комітету сприяння ЮНІСЕФ Японії заявила, що недосконалість японського законодавства перешкоджає міжнародним зусиллям по боротьбі з дитячою порнографією. Пропозиції реформувати законодавство надходили і від японського Товариства захисту дітей. Згідно з опитуванням, проведеним урядом Японії в 1997 році, 86 відсотків японців вважають, що порнографічні аніме та мальовані ілюстрації із зображенням дітей повинні враховуватися в законодавстві. Представник міжнародної мережі організацій ECPAT заявив:

В таких країнах, як Канада, АвстраліяMcLelland, Mark. The World of Yaoi: The Internet, Censorship and the Global «Boys’ Love» Fandom Australian Feminist Law Journal, 2005., Нова Зеландія, Швеція, Філіппіни, Ірландія та Україна лолікон та сьотакон визнані видом дитячої порнографії та заборонені законодавством. В Україні це питання регулюється законом «Про захист суспільної моралі»Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 14, ст.192 та факультативним протоколом до «Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії»Факультативний протокол ратифіковано Законом N 716-IV (716-15) від 03.04.2003, ВВР, 2003, N 29, ст.226.

Шьотакон та лолікон, постійно породжують дебати про дитячу порнографію та допустимість її зображення навіть у анімаційному вигляді. Противники цих жанрів хентаю стверджують, що відверті зображення малолітніх можуть стати причиною сексуального насилля над дітьми.

Захисники лолікону пояснюють свою позицію тим, що в аніме та манзі присутні «лише намальовані персонажі, а не реальні люди», на їхню думку лолікон є «видом мистецтва».

Дослідник Роланд Кілтс вважає, що терпимість до лолікону та сьотакону закладена з японських традиціях, згідно з якими в Японії цінується свобода людської фантазії та право на її вираз:

Див. також Терміни аніме та манґи

Примітки

Література