Шеремет Микола Спиридонович (, Могильов — 28 жовтня 1986, Київ) — український радянський поет і прозаїк, член спілки письменників СРСР з 1943 року, чоловік письменниці Віри Єніної, батько художника Олександра Шеремета.
Біографія Народився в місті Могильові (нині Білорусь). До 1924 року працював у сільському господарстві батька в селі Кошелівці Чернігівської губернії. З 1924 до 1929 року навчався в Київському інституті народної освіти. З 1929 року почав друкуватися (збірка «У похід»), належав до літературної організації «Молодняк».
У 1929—1930 роках — секретар журналу «Більшовиченята» в Києві. У 1930—1931 роках — завідувач культвідділу газети «Комсомолець України» в Харкові.
У 1931 році був червоноармійцем-курсантом команди однорічників 69-го стрілецького полку Червоної армії в місті Чугуєві на Харківщині.
У 1931—1934 роках — завідувач літературного відділу газети «Красная Армия» в Харкові.
У 1934—1935 роках — інструктор оборонного сектору Спілки радянських письменників України в Харкові.
У 1935—1937 роках — літературний консультант газети «Вісті» в Києві.
У 1937—1939 роках — літературний консультант кабінету молодого автора при Держвидаві УРСР у Києві.
З осені 1939 до 1940 року — завідувач відділу літератури і мистецтв газети «Ленінська молодь» у Львові.
Член ВКП(б) з 1940 року.
З 1940 до 1941 року перебував на літературній роботі в Києві.
Учасник німецько-радянської війни. З 1941 року — спеціальний військовий кореспондент газети «Комуніст». У 1942–1943 роках перебував у партизанському з'єднанні Олексія Федорова. У роки війни друкував статті, нариси, вірші в газетах «Известия», «Комсомольська правда», «Комуніст», «Советская Украина».
Був серед довірених людей колишнього партизанського генерала Олексія Федорова, які рецензували партизанські спогади, документальні і художні твори письменників про партизанів і підпільників, перш ніж бути виданими. Від авторів вимагалося приводити їхні твори у відповідність з точкою зору Федорова.
Жив у Києві. На початку 1960-х років гостро виступав з офіційних партійних позицій проти шестидесятників.
Нагороджений орденом Червоного Прапора, медалями.
Помер 28 жовтня 1986 року. Похований на Байковому кладовищі поруч з дружиною.
Творчість Автор великої кількости збірок поезій — усі в офіційному дусі. Того ж спрямування і книги нарисів «В районі суцільної» (1930), «Кров їх не пройшла даремно» (1938); зокрема з партизанської тематики: «В лісах України» (1944), «В партизанських загонах» (1947), «Молоді месники» (1949), «З глибин пам'яті» (1977); роман «Вартові миру» (1936).
Примітки
Джерела
Посилання