Лукка () — місто та муніципалітет в Італії, у регіоні Тоскана, адміністративний центр однойменної провінції.
Лукка розташована на відстаніФізичні відстані та напрямки розраховані за координатами муніципалітетів близько 270 км на північний захід від Рима, 60 км на захід від Флоренції.
Населення — (2014). Щорічний фестиваль відбувається 12 липня. Покровитель — San Paolino di Lucca.
Історія
Антична епоха Історія Лукки в епоху античності: До 180 рр. до н. е. Поселення на теренах сучасного міста було засноване за часів етрусків. 180 рр до н. е. — 400-ті рр. н. е. З 180-х рр. до н. е. Лукка була колонією Римської імперії. В 56 р. до н. е. у Луцці відбулося зібрання (конференція) на якому Юлій Цезар, Помпей і Марк Ліциній Красс затведили політичний союз та проголосили Перший триумвірат. Лукка входила до складу Римської імперії, а згодом — Західної Римської імперії до кінця її існування в 473 році.
Епоха раннього середньовіччя В епоху раннього середньовіччя, до проголошення республіки в 1160 році, в історії Лукки можна виділити наступні періоди: 400-ті рр. — 570-ті рр.. Впродовж IV століття місто було заселене племенами готів. З 476 року, разом з іншими італійськими територіями, Лукка входила до королівства Одоакра, а з 493 — до королівства остготів на чолі з Теодоріхом. Впродовж V століття за контроль над Луккою точилася боротьба між остготами і Візантійською імперією на чолі з імператором Юстиніаном. 570 — 773 рр.. Приблизно в 568—572 рр. лангобарди завоювали територію центральної Італії і Лукка увійшла до складу королівства Лангобардів. 773 — 1160 рр.. В 773 місто було завойоване королем франків Карлом Великим і перейшло під владу каролінгів.
Епоха республіки
Основні віхи історії Республіки Лукка, яка існувала (включно з періодами втрати незалежності) з 1160 по 1805: 1314 — 1316 рр.. В 1314 році Лукка була завойована військами Пізанської республіки на чолі з правителем (подеста) Пізи Угуччіоне делла Фаджіола, під владою якого Лукка залишалася 2 роки, допоки його влада не була повалена внаслідок повстання. 1316 — 1328 рр.. На чолі республіки став Каструччіо Кастракані, який перетворив її у провідну державу центральної Італії, здійснивши завоювання Пізанської республіки у 1323 році. 1328 — 1369 рр.. Період ослаблення і втрати незалежності. За контроль над територією республіки точилася боротьба між Пізою та Флорентійською республікою. 1369 — 1400 рр.. Відновлення незалежності республіки з утворенням представницьких зборів, які номінально керували республікою, хоча фактично влада зосередилась в руках впливового роду Гуініджі. 1400 — 1430 рр.. Встановлення політичного режиму сеньйорії за правління Паоло Гуініджі.
Від Наполеона до об'єднаної Італії Див. також Князівство Лукка і Пйомбіно. Див. також Герцогство Лукка.
Пам'ятки Золота доба Лукки — треченто — залишила велику кількість церков з фасадами, покритими багатим скульптурним декором, і високими квадратними в плані кампанілами. За готичними фасадами ховаються давніші нефи, які залишилися стосовно планування цілком вписуються в рамки романики.
Собор Святого Мартіна — кафедральний собор Лукки, побудований в романському стилі, закладено в VI столітті. Сучасного вигляду набув у XI—XIII століттях. В інтер'єрі зберігаються роботи Джамболоньі, Фра Бартоломео, Тінторетто, Гірландайо і інших видатних авторів. Базиліка святого Фредіано — перша половина VI століття (сучасний вигляд — XII століття). У базиліці знаходяться мощі святої Зіти (1212—1272).
Музей Палаццо Мансі — зібрання живопису в бароковому палаці XVII століття. У пінакотеці представлені роботи великих майстрів венеційської і болонської шкіл, а також тосканска і фламандський живопис. Вежа Гуініджі — одна з найпомітніших веж Лукки, візитна картка міста. Відмітна особливість — дуби, що ростуть на верхньому майданчику. Площа Амфітеатру — овальна площа, розташована на місці римського амфітеатру II століття н. е. і повторює його обриси. Кільце фортечних стін 4,2 км завдовжки. На відміну від більшості старовинних італійських міст Лукка повністю зберегла фортифікаційні укріплення (в основному XVI століття). Зі стін і бастіонів відкриваються мальовничі краєвиди на навколишню рівнину.
Сакральна архітектура Кафедральний собор Сан-Мартіно Церква Санті-Джованні-е-Репарата Церква Сан-Мікелє-ін-Форо Базиліка Сан-Фредіано
Фортифікаційні споруди Оборонні мури Лукки
Площі П'яцца дель Анфітеатро П'яцца Сан-Мартіно П'яцца Сан-Мікелє П'яцца Сан-Фредіано
Музеї Музей кафедрального собору Національний музей Вілла Гуініджі
Визначні твори мистецтва Вольто Санто
Демографія
Сусідні муніципалітети
Борго-а-Моццано Камайоре Капаннорі Массароза Пескалья Сан-Джуліано-Терме Векк'яно
Відомі люди
Діячі мистецтва Франческо Барсанті (1690–1772) , бароковий композитор та віртуоз Маттео Баччеллі (1769 або 1772–1850) , італійський художник, працював та помер в Україні Берлінг'єро Берлінг'єрі (1175 — 1236) , італійський художник романського (візантійського) стилю, засновник власної школи живопису у Луцці Луїджі Боккеріні (1743–1805) , композитор та віолончеліст Джозеффо Ґвамі (1542–1611) , пізньоренесансовий композитор, органіст та співак Деодато Орланді(1284 — 1332) , живописець готичного періоду П'єтро Паоліні (1603 — 1681) , художник доби бароко XVII ст. Ламберто Петрі (1910 — 1964) , відомий у минулому італійський футболіст, захисник Джакомо Пуччіні (1858 — 1924) , оперний композитор Ерос Річчіо (1977 —), шахіст
Політики Гуго Великий (953—1001), маркграф Тосканський з 961, герцог Сполетський з 989—996, син Губерта і його дружини Вілли. Каструччіо Кастракані (1281 — 1328) , італійський кондотьєр і герцог Лукки з 1316 по 1328 рр. Вінченцо Лунарді (1759 — 1806) , італійський дипломат та аеронавт Паоло Гуініджі (1372 — 1432) , сеньйор Лукки з 1400 по 1430 рр. Марчелло Пера (* 1943) , італійський політик
Релігійні діячі Олександр II (пом. 1073) , єпископ Лукки, в 1061 році обраний сто п'ятдесят п'ятим Папою Римським. Святий Фредіано з Лукки (пр. VI століття) , єпископ Лукки, святий римо-католицької церкви.
Див. також Список муніципалітетів провінції Лукка 15497 Лукка — астероїд, названий на честь міста.
Примітки