Володи́мир Іларіо́нович Шинкару́к (22 квітня 1928, Гайворон, Київська область, УРСР — 29 листопада 2001, Київ) — український філософ-марксист, професор, був членом АН УРСР (з 1978). Член Ревізійної Комісії КПУ в 1981—1986 роках. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1986—1990 роках. Депутат Верховної Ради УРСР 11-го скликання. Народний депутат СРСР у 1989—1991 роках.
Життєпис Володимир Іларіонович Шинкарук народився в селі Гайворон на Київщині. У 1950 році закінчив філософський факультет Київського університету імені Шевченка. в якому працював з 1951 року викладачем, доцентом, а з 1965 року — професором, згодом деканом філософського факультету. Член ВКП(б) з 1951 року.
1968 року став директором Інституту Філософії АН УРСР, головним редактором журналу «Філософська думка» (з 1969 до 1971 і з 1979), віцепрезидент Філософського товариства СРСР та голова його українського відділу. Член ВКП(б) з 1951 року.
З 1984 до 1993 року — голова правління Товариства «Знання» Української РСР. З 1993 до 1999 року — президент Всеукраїнської громадської організації Товариство «Знання» України.
Помер на 74-му році життя 29 листопада 2001 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 49а, ).
Філософські погляди Під час панування комуністичного режиму постійно піддавався нападкам з боку партійно-номенклатурної бюрократії, звинувачувався у ревізіонізмі. Попри це, продовжував гуманістичні традиції українського типу філософування, створивши «Київську школу філософії» («Київську світоглядно-антропологічну школу»),Фаріон О. О. (2007) Світоглядні параметри формування людини у філософії В. І. Шинкарука. Вісник Черкаського університету. Серія Філософія (№ 110). с. 36-44. в центрі якої стояла проблема «людина — світ», і де в філософському творчому пошуку замість спустошеної марксистської «людини народної маси» поставала особистість з її переживаннями, вірою, тривогами, любов'ю та надіями.
Хоча частина робіт з цієї тематики вийшла ще за часів радянського ладуШинкарук В. И. Философия и мировоззрение // Человек и мир человека. Категории «человек» и «мир» в системе научного мировоззрения. [Владимир Илларионович Шинкарук, Вадим Петрович Иванов, Иван Николаевич Молчанов и др.]. / Ред. кол.: В. И. Шинкарук [отв. ред.]. / АН УССР. Ин-т филосфии. — Библиог.: сс. 332—336. — Предм. указ. сс. 338—340. — К.: Наук. Думка. — 1977. — 342 с. — СС. 7-26;Шинкарук В. И. Категориальная структура научного мировоззрения/ Володимир Іларіонович Шинкарук. // Мировоззренческое содержание категорий и законов материалистической диалектики. [Владимир Илларионович Шинкрук, Борис Сергеевич Укринцев, Жабойхан Мубаракович Абдильдин и др.]. / Отв. ред-ры В. И. Шинкарук, А. И. Яценко. / АН УССР. Ин-т философии. Укр. отд. Филос. общ-ва СССР. — К.: Наук. думка, 1981. — 368 с. — СС. 11-25;Шинкарук В. И., Яценко А. И. Гуманизм диалектико-материалистического мировоззрения / Владимир Илларионович Шинкарук, Александр Иванович Яценко. — К.: Политиздат Украини, 1984. — Библиог.: сс. 249—254. — 256 с.), особливо яскраво ці його провідні ідеї почали втілюватися в конкретні теоретичні напрацювання наприкінці 1990-х — на початку 2000-х роківШинкарук В. Методологічні засади філософських вчень про людину / Володимир Іларіонович Шинкарук. // Філософська антропологія: екзистенціальні проблеми. — К., 2000. — СС. 8—48.. Підходи та ідеї Київської світоглядно-антропологічної школи продовжуються в філософських дослідженнях учнів та послідників Володимира Шинкарука, серед яких найбільш відомими є І. В. Бичко, В. Г. Кремень, Л. В. Сохань, В. Г. Табачковський, Є. І. Андрос, Н. В. Хамітов та інші українські філософи.
Основні праці
Серед основних праць Володимира Шинкарука праці з питань марксистської логіки, гуманізму, аналізу сучасного суспільного розвитку в дусі марксизму-ленінізму та з історії філософії:
«Предмет та завдання історії філософії як науки» (1957) «Розвиток філософської думки в стародавньому Китаї» (1958, разом з В. Дмитриченком) «Логика, диалектика и теория познания Гегеля» (1964) «Единство диалектики, логики и теории познания» (1977) та ін. Філософський словник / За ред. В. І. Шинкарука. — 2. вид. І доп. — К.: Голов. ред. УРЕ, 1986. — 800 с. Філософський енциклопедичний словник / голова редколегії В. І. Шинкарук // Київ: Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України; Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
Нагороди За свою роботу з філософії Геґеля 1964 року отримав Золоту медаль Геґелівського Товариства (Париж). орден Ярослава Мудрого V ст. (17.04.1998) орден Леніна орден Жовтневої Революції (21.04.1988) орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» медаль «1500 років Києву» медалі Державна премія Української РСР у галузі науки і техніки (14.12.1982) Заслужений діяч науки і техніки України
Примітки
Джерела Йолон П. Ф. Шинкарук Володимир Іларіонович // В. Табачковський. Шинкарук, Володимир Іларіонович //
Київський національний університет імені Тараса Шевченка: Незабутні постаті / [Авт.-упор. О. Матвійчук, Н. Струк ; Ред. кол.: В. В. Скопенко, О. В. Третяк, Л. В. Губерський, О. К. Закусило, В. І. Андрейцев, В. Ф. Колесник, В. В. Різун та ін.]. — Київ: Світ Успіху, 2005. (С.388-389). Про В. І. Шинкарука, Вісник N2 2002 «Шинкаруківські читання» — 2010, Університет сучасних знань Шинкарук Володимир Іларіонович (передрук)