Іван Димитров Шишманов (Шишманов, 4 липня 1862, Свіштов, Болгарія — 22 червня 1928, Осло, Норвегія) — болгарський літературознавець, етнограф, історик, філософ, освітньо-політичний діяч, дипломат, професор Софійського університету. Урядовець болгарського міністерства освіти, член Болгарської АН, дійсний член НТШ. Посол Болгарії в Українській Державі та Українській Народній Республіці (1918–1919). Ініціатор і засновник болгарсько-українських товариств.
Чоловік старшої дочки Михайла Драгоманова Лідії. Батько Дімітра Шишманова.
Життєпис Походив з давнього роду болгарсько-македонського царя Шишмана.
Народився 22 червня 1862 року в Свіштові в сім'ї просвітників . Навчався в Педагогічній школі у Відні (1876–1882). Далі вивчав філософію та літературу в Єні (1884) та Женеві (1885–1886). 1888 року закінчив докторат філософських наук у Лейпциґу під керівництвом професора Вільгельма Вундта.
28 грудня 1888 (9 січня 1889) року одружився із Лідією, донькою Михайла Драгоманова. 1889 року в них народився син Дмитро, в майбутньому літературознавець та драматург.
1888 року Іван Шишманов був одним із засновників Вищої школи (університету) Софії. З 1894 року — професор загальної літературної та культурологічної історії, а також порівняльної літературної історії. Був засновником і редактором (СбНУНК, 1889–1902), редактором журналу (1893–1900). Член Болгарської академії наук.
Також був одним із засновників Державної рисувальної школи, що згодом стала Національною художньою академією (1896).
Був членом Народно-ліберальної партії і з 1903 року — , але на початку 1907 року залишив свій пост через незгоду з діями уряду під час . Як міністр освіти він відкрив школу для сліпих 1906 року, був ініціатором заснування Національного театру, музичного училища, Академії мистецтв, Музею етнографії, бібліотек тощо.
Іван Шишманов був повноважним представником Болгарії в Українській Народній Республіці під час правління Павла Скоропадського у 1918–1919 роках. Цар Фердинанд I відправив його до Києва через те, що Шишманов був одружений з українкою, дочкою Драгоманова.
Іван Дмитрович — засновник і перший президент Болгарського відділу Пан'європейського союзу. Пожертвував частину власної бібліотеки .Гребенаров, Александър. Легални и тайни организации на македонските бежанци в България (1918 – 1947), МНИ, София, 2006, стр.74. Член .Куманов, Милен. «Македония. Кратък исторически справочник», София, 1993, стр. 276.
Помер в Осло 23 червня 1928 року в 65-річному віці.
1929 р. Лідія Шишманова подарувала «Семінару порівняльної літературної історії» особисту бібліотеку проф. Івана Шишманова.
Син Івана Шишманова, Димитр Шишманов, письменник і політик, страчений народним судом через свою роботу генерального секретаря Міністерства закордонних справ, а потім міністра закордонних справ.
Творча спадщина У своїх дослідженнях він використовував позитивістську методологію. Написав роботи у галузі фольклору та літератури національного відродження, а також порівняльні праці про європейську літературу XVIII століття та публіцистичні статті.
Писав праці з етнографії та літературознавства. Знавець української літератури, зокрема творчості Тараса Шевченка. Досліджував вплив Шевченкової поезії на болгарське відродження.
Розвідка «Роль України в болгарському відродженні. Вплив Шевченка на болгарських поетів передвизвольної доби» (1916).
Ініціатор і засновник Болгарсько-українського товариства (1920). Дійсний член НТШ.
Бібліографія Славянски селища в Крит и на другите гръцки острови. — Български преглед, 1897, кн. 3. Наченки на руското влияние в българската книжнина. С., 1899. Критичен преглед на въпроса за произхода на прабългарите от езиково гледище и етимологиите на името «българин». — СбНУНК, XVI—XVII, 1900. Тарас Шевченко — неговото творчество и неговото влияние върху българските писатели преди Освобождението. С., 1914. Избрани съчинения в три тома. С., 1965—1971 Дневник 1879—1927 г. С., 2003.
Примітки
Література Головченко В. І. Шишманов Іван Димитров // Словникова частина. — Т. 10. Матяш І. Роль дипломатичних установ у започаткуванні українсько-болгарських міждержавних відносин (1918—1921 рр.) // Український історичний журнал. — 2018. — № 2 (539) (березень—квітень). — С. 53—73. Павленко В. Іван Шишманов — повноважний посол Болгарії в Україні // Міжнародні зв'язки України: наукові пошуки і знахідки. — К., 2010. — Т. 19. — С. 59—70. — С. 389. Гечева Кр. Иван Д. Шишманов. Биобиблиография. — С., 2003. Иван Д. Шишманов — ученият и гражданинът. Шишманови четения. Кн. 2. С., 2007. Иван Д. Шишманов — наука и политика. Шишманови четения. Кн. 3. С., 2008. Стойчева, Т. Филологът в помощ на министъра: програма на Иван Шишманов за българската култура. — В: Езици и култури в диалог: Традиции, приемственост, новаторство. Конференция, посветена на 120-годишната история на преподаването на класически и нови филологии в Софийския университет «Св. Климент Охридски». С., УИ, 2010, Конева, Р. Европейският и паневропейският културен оптимизъм на Иван Шишманов.- Балканистичен форум, кн./1-2-3, 2009, 288—307, Конева, Р. Иван Шишманов и Обединена Европа. С., 2011, ИК Гутенберг, 236 с Посилання