Мирослав Шкавритко (, Галичина — , Вінніпег, Канада) — український журналіст, громадський діяч, засновник та головний ідеолог одного з відгалужень Рідної української національної віри — Святої Української Віри — Рідної Віри (СУВ–РВ).
Біографія
Народився у 1922 році в Галичині. Після Другої світової війни опинився на еміграції у Великій Британії, де був активним громадським діячем і одним з організаторів Спілки Української Молоді в Англії.
У 1953 році переїхав до Канади й працював у українських періодичних виданнях. Від 1963 року був редактором тижневика «Канадійський Фармер», а в 1967—1973 роках — його головним редактором.
На початку 1970-их pp. Мирослав Шкавритко проголосив нову «національну» релігію, що базується на дохристиянських віруваннях.
Мирослав Шкавритко помер 16 вересня 1984 року у Вінніпезі (Канада).
Формування релігійних ідей
За власними свідченнями, до ідей рідновірства Шкавритко прийшов самостійно ще до створення організованих громад. У 1961 році склав особисту щоденну молитву звернення до Дажбога, Праотців і Тараса Шевченка як пророка українського народу.
У другій половині 1960-х років підтримував контакти з Левом Силенком, публікував його матеріали (зокрема цикл «Праісторична Україна») у «Канадійському Фармері» та брав участь у засіданнях організацій РУНВіри як гість.
25 вересня 1971 року Шкавритко заснував у Вінніпегу релігійну організацію Головна Рада Ініціаторів Соборного Храму Рідної Віри (ГРІ СХРВ), яка стала ядром нової течії — Святої Української Віри — Рідної Віри (СУВ–РВ).
За задумом Шкавритка, ГРІ СХРВ мала орденський характер і виконувала такі завдання: поширення рідновірського вчення серед української діаспори; об'єднання існуючих рідновірських груп; створення духовного центру, богословської школи та наукового осередку; розробка рідновірського календаря; формування «Духовного Ренесансу Української Людини» — повернення до прадавньої віри в Дажбога.
Засновниками Ради стали 15 осіб, серед яких був і Вишата Святославич, учень Володимира Шаяна.
Шкавритко був проголошений Кандидатом до Освячення на Волхва, а після кількарічного випробувального періоду 29 липня 1978 року пройшов Акт Освячення у Волхви Святої Української Віри.
У власному будинку у Вінніпезі Шкавритко облаштував Соборний Храм Рідної Віри. Представники конфесії видавали квартальник «Нові Скрижалі» (1971—1984) та бюлетень «Щоб будувати».
Конфесія мала прихильників у Канаді, США, Великій Британії, Австралії, а також поодиноких симпатиків у Польщі та Парагваї. Загальна кількість послідовників оцінювалася приблизно у 200 осіб.
Після смерті Шкавритка та втрати кількох інших провідних діячів організаційна структура СУВ–РВ поступово занепала, а її прихильники приєдналися до інших рідновірських течій.
Праці
Найважливішою роботою Шкавритка є «Наука Рідної Віри» (1980) — систематичний виклад віровчення СУВ–РВ, що складається з 16 розділів та 220 параграфів.
Серед інших праць — численні статті у «Нових Скрижалях» («Грім історії», «Покликані предками, покликані народом!» тощо).
Література