Мико́ла Степа́нович Шлепако́в (трапляється ще написання — Шлєпаков; , село Моклочиха, тепер Маловишерського району Новгородської області, Росія — ) — український філософ родом із Росії. Доктор філософських наук. Професор. Засновник і перший завідувач кафедри історії філософії в Київському університеті на філософському факультеті. Батько історика Арнольда Шлепакова.
Життєпис
Микола Шлепаков був членом РСДРП(б) з дореволюційним стажем. Брав участь у громадянській війні на боці червоних: був політпрацівником у дивізії Миколи Щорса.
З 1922 року працював в Україні в системі освіти (з 1925 по 1930 був ректором Вінницького українського педагогічного технікуму ім. Франка). 1930 року закінчив Інститут червоної професури. Того ж року здобув звання професора й розпочав викладати філософію у вищих навчальних закладах Харкова — інституті коммунального господарства та університеті.
У 1932 сектор науки НКО УРСР запропонував кандидатуру Шлепакова Харківській державній науковій бібліотеці імені В. Г. Короленка на посаду консультанта — бібліографа до науково-методичного відділу. Цей відділ був сформованим на базі консультаційно — бібліографічного, яким керував Б. О. Борович. Завданням Шлепакова було очистити від «шкідливої літератури» предметовий каталог, створений Боровичем та побудувати його на засадах марксизму — ленінизму.Сєдих, В. В. Про участь М. С. Шлепакова в процесі політизації реальних каталогів ХДНБ ім. В. Г. Короленка у передвоєнний період (1930-ті роки) / В. В. Сєдих. — С.80-88 // Короленківські читання 2013. «Бібліотеки, музеї, архіви у медіа-просторі регіону»
Під час війни, у 1941—1943 роках, працював в Об'єднаному українському державному університеті в Казахстані.
Від 1945 року викладав у Київському університеті, де був деканом філософського факультету, засновником і першим завідувачем кафедри історії філософії. Читав курс історії філософії, в останні роки — спеціальні курси з критики тогочасної не марксистської філософії та соціології.
Помер 1968 року. Похований у Києві.
Наукова діяльність
Хоч Шлепаков послідовно дотримувався положень марксистської філософії в радянській інтерпретації, усе ж він ознайомлював студентів із новітніми надбаннями західноєвропейської філософії та соціології.
Автор праць із діалектичного та історичного матеріалізму та історії філософії, серед яких: Про форми переходу різних країн до соціалізму. — К., 1957. Книга В. І. Леніна «Матеріалізм і емпіріокртицизм» — могутня зброя в боротьбі проти сучасної буржуазної філософії і ревізіонізму. — К., 1959.
Примітки
Література — Т.10. — С.3877. Шлепаков Микола Степанович // — С.803. Шлєпаков Микола Степанович // Огородник І. В., Русин М. Ю. Українська філософія в іменах: Навчальний посібник / За редакцією М. Ф. Тарасенка. — К.: Либідь, 1997. — С.309—310. Сєдих В. В. Про участь М. С. Шлепакова в процесі політизації реальних каталогів ХДНБ ім. В. Г. Короленка у передвоєнний період(1930-ті роки).