Андрі́й Шміґе́льський (А́ндрух Шмиге́льський; 1866, с. Залужжя, нині Тернопільського району Тернопільської області — наприкінці грудня 1919 / 1920, м. Проскурів, нині Хмельницький) — український селянин, громадсько-політичний, кооперативний діяч у Галичині.
Біографія Народився 1866 року в с. ЗалужжяГоловин Б., Горбоватий В., Щербак Л. Шміґельський (Шмиґельський) Андрій… — С. 645. Збаразького повіту (Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія, нині Тернопільського району Тернопільської області, Україна).
Був селянином. Спершу належав до Русько-української радикальної партії. 1899 року став співзасновником і провідним діячем Української соціал-демократичної партії (УСДП). 1902 року став одним з організаторів селянських страйків у Збаразькому повіті.
Співробітник (журналіст, друкувавсяЧорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 193.) журналу «Народ» (соціалістичне видання у Львові 1890—1894 рр.Потульницький В. Огляд фондів україніки архівів і бібліотек Відня .), пізніше «Землі й Волі» та інших соціал-демократичних газет.
Іван Франко, після свого приїзду до Тернополя 24 травня 1896 року перебуваючи на Збаражчині, зупинявся в помешканні Шміґельського. 16 травня 1898 року пан Андрій разом з Павлом Думкою та іншими товаришами зустрічав Івана Франка та Леся Мартовича, які прибули до Тернополя.Щербак Л. Франко Іван Якович //
У 1907 (1908Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — C. 192.)—1913 роках рр. — посол до Галицького сейму (обраний у вересні 1907 року як кандидат від УСДП; став першим (єдиним за всю історію Галицького Сейму, обраний на додаткових виборах після смерті Дмитра Остапчука) соціал-демократом у Сеймі).
1918—1919 рр. — делегат Української Національної Ради ЗУНР від повіту ЗбаражЛитвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАН України, видавнича фірма «Олір», 1995. — С. 87. — ISBN 5-7707-7867-9. (член Президії (управи), заступник голови — Євгена Петрушевича)Там само. — С. 88.. У складі делегації Української Національної Ради 22 січня 1919 року брав участь в урочистому проголошенні Акта Злуки УНР і ЗУНР у Києві та в роботі Трудового конгресу України.
Разом з багатьма іншими галицькими діячами переїхав за Збруч до Кам'янця на Поділлі в червні–липні 1919 року. 23 вересня 1919 року писав своєму товаришеві Остапчуку, зокрема, що «…тутки страшна дороговизна… вижити приходить ся дуже круто. Мешканє треба платити по 13 карбованців денно — а щоб прогодувати себе, то дуже ощадно буде коштувати денно 60–70 карбов. Про одежу і обув — страшно подумати. Аби на зиму зодягнутися і взутися треба зо 20 тисяч карбов. виложити. За зимові квартири з опалом вже тепер співають по 2/3 тисячі карбованців місячно».Галицькі активісти в установах Української Народної Республіки доби Директорії (кінець 1918—1920 рр.) . — С. 114.
Воював у складі Збаразького куреня 17-ї бригади УГА.
Помер від тифу наприкінці грудня 1919 року (за іншими даними, 1920 року) в м. ПроскуровіГалицькі активісти в установах Української Народної Республіки доби Директорії (кінець 1918—1920 рр.) . — С. 116. (нині Хмельницький), де й похований на одному з цвинтарівТовариш Андрій Шміґельський // Вперед! — 1920. — 24 січня (передрук — Zbruč)..
Примітки
Посилання Павлишин О. Селяни // Соціально-політичний портрет українського проводу Галичини та Буковини в революції 1918—1919 років.
Література та джерела Головин Б., Горбоватий В., Щербак Л. Шміґельський (Шмиґельський) Андрій //
Малюта О. Шмігельський Андрій // Павлишин О. Шмігельський Андрій // — С. 1092—1093. Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму. — Львів : Тріада плюс, 2010. — С. 192—193. — (Львівська сотня). — ISBN 978-966-486-089-2.