Шмідт О́тто Ю́лійович (повне ім'я Шмідт Отто-Фрідрих-Юліус Юлійович, ; , Могильов, Могильовська губернія, Російська імперія — 7 вересня 1956, Московська область, СРСР) — радянський математик, астроном, геофізик, дослідник Арктики, дійсний член АН УРСР (з 1934) та АН СРСР (з 1935), Герой Радянського Союзу (1937).
Біографія Предки Шмідта по батьківській лінії походять з німців-колоністів, що перебралися до Ліфляндії (Латвія) у другій половині XVIII століття, а по материнській — латиші на прізвище Ергле (Ērgle). У родині Шмідта говорили трьома мовами: російською, латиською та німецькою. Сам він пізніше заявляв, що відносив себе до російської культури.
У дитинстві працював у лавці письмового приладдя. Навчався у класичній . Гроші на навчання хлопця знайшлися у його латиського дідуся Фріциса Ергле.
Закінчив Другу київську гімназію із золотою медаллю (1909) та фізико-математичний факультет Київського університету (1913). Після закінчення університету був залишений для підготовки до професорського звання і під керівництвом професора Дмитра Граве почав свої дослідження з теорії груп. З 1916 — приват-доцент Київського університету.
З жовтня 1917 — начальник управління з продуктообміну , в 1918—1920 — член колегії Наркомпроду. У 1918 вступив до , у 1918—1919 — член ЦК. У 1919 разом з усією партією був прийнятий в РКП(б), при цьому в його партійний стаж зарахували час перебування в партії інтернаціоналістів.
У 1921—1924 роках був завідувачем . Займався організацією реформи системи освіти. Був автором ідеї, творцем і головним редактором 1-го видання «Великої радянської енциклопедії». Однак коли випуск енциклопедії був майже завершений, Шмідта було знято з редакторської посади і усунуто від роботи над енциклопедією через його німецьке походження, хоча його германські предки знаходилися в російському підданстві з XVIII століття.
1928 року Шмідт брав участь у першій , організованій АН СРСР. Метою експедиції було вивчення та сходження на найвищі вершини Західного Паміру.
У 1929 році заснував кафедру вищої алгебри МДУ (з 1933 — ), якою завідував по 1949 рік — С. 60..
З 1932 по 1950 роки був головним редактором журналу .
У 1930—1934 роках керував знаменитими арктичними експедиціями на криголамних пароплавах , та . У 1930—1932 роках — директор Всесоюзного арктичного інституту90 лет ГНЦ РФ «Арктический и антарктический научно-исследовательский институт» (пресс-релиз)., у 1932—1938 роках — начальник Головного управління Північного морського шляху (ГУСМП).
З 28 лютого 1939 по 24 березня 1942 був віце-президентом АН СРСР. Після початку Німецько-радянської війни 19 липня 1941 року був направлений до Казані для підготовки евакуації туди установ АН СРСР. Перебуваючи в евакуації в Казані, Шмідт вступив у конфлікт із президентом АН СРСР Володимиром Комаровим. Комаров поскаржився Сталіну, після чого Шмідта звільнили з посади віце-президента АН СРСР і з усіх посад йому залишили лише одну — директора «Мы рады приветствовать на бугульминской земле славного героя Отто Юльевича Шмидта».
Помер в 1956 році від туберкульозу. Похований на Новодівочому цвинтарі в Москві.
Внесок в науку Розробляв небулярну гіпотезу — модель утворення тіл Сонячної системи в результаті конденсації навколосонячної газово-пилової хмари.
Монографія «Абстрактна теорія груп» (1916, 2 видавництва 1933) справила значний вплив на розвитку цієї теорії. Основним досягненням у цій галузі є теорема про ізоморфізм прямих розкладів нескінченних операторних груп із кінцевим головним рядом (1928). Шмідт є засновником московської школи алгебри, керівником якої він був протягом багатьох років. Вона виросла з семінару з теорії груп, організованого ним у 1930 році, який з часом перетворився на центр діяльності радянських алгебраїстів у цій галузі.
Зробив внесок у вивчення північних полярних територій. У 1932 був начальником експедиції на пароплаві криголамного типу , що здійснила перше в історії плавання Північним морським шляхом за одну навігацію. Ініціатор та ідейний натхненник створення «Великої радянської енциклопедії» був головним редактором за дорученням уряду Радянського Союзу. Був ініціатором створення .
Родина Був тричі одруженийМеждународный портал России .:
Дружина — Віра Федорівна Шмідт (Яницька), сестра бібліотечного діяча, книгознавця, бібліографа, історика, географа, статистика, доктора географічних наук, професора Миколи Яницького. Син — Володимир Оттович Шмідт (2 березня 1920 — 25 грудня 2008), кандидат технічних наук, професор . Внучка — Віра Володимирівна Шмідт (3 лютого 1944 — 7 листопада 2014) — педіатр. Онук — Федір Володимирович Шмідт (нар. 3 жовтня 1946) — лікар-проктолог. Дружина — Маргарита Еммануїлівна Голосовкер (19 квітня 1889 — 8 листопада 1955), музеєзнавиця та літературознавиця, завідувачка сектору художньої ілюстрації Інституту світової літератури АН СРСР (1935—1949), авторка монографії «М. Ю. Лермонтов: життя та творчість» (1941); сестра філософа та перекладача Якова Голосовкера. Син — (15 квітня 1922 — 22 травня 2013) — радянський і російський історик, академік РАО. Дружина — Олександра Олександрівна ГорськаМеждународный портал России . (1906—1995), учасниця експедиції на пароплаві (у списках значиться як прибиральниця), нагороджена орденом Червоної Зірки. Син — Олександр Оттович ШмідтПотаённое № 2/15, 2002 год . (15 вересня 1934 — 11 червня 2010).
Нагороди
Герой Радянського Союзу (27.06.1937) — за керівництво організацією дрейфуючої станції «Північний полюс-1» 3 ордени Леніна (27.11.1932; 27.06.1937; 19.09.1953) 2 ордена Трудового Червоного Прапора (25.02.1937; 10.06.1945) Орден Червоної Зірки (20.04.1934)
Пам'ять В Україні Вулиця Князя Володимира Мономаха в Києві до 2024 року носила назву на честь Отто Шмідта (колишня Верхньоюрківська, на якій у будинку № 34 минули гімназичні та студентські роки майбутнього академіка; будинок знесено в 1980-х роках). У Києві ім'я О. Ю. Шмідта мала (до 1941 року) школа — колишня чоловіча гімназія, в якій він навчався.
У Білорусі Проспект Шмідта у Могильові.
У Росії Острів Шмідта на архіпелазі Північна Земля. на узбережжі Чукотки. — селище міського типу в Іультинському районі Чукотського автономного округу У 1973—2008 роках у Чукотському автономному окрузі існував . Іменем О. Ю. Шмідта названо селище, яке нині входить до складу міського округу Новокуйбишевськ Самарської області. Проспект селища , де він прожив багато років на дачі. 14 грудня 1956 року Постановою Президії Академії наук СРСР № 681 присвоєно ім'я О. Ю. Шмідт. 26 жовтня 2011 року відкрито та встановлено в холі інституту бронзове погруддя (скульптор ). У Мурманській гімназії № 4 ім'ям Отто Юлійовича Шмідта названо шкільний музей освоєння Арктик. З 1971 року АН СРСР, а з 1991 року Російською академією наук вручається за видатні наукові роботи в галузі дослідження та освоєння Арктики.
Інше Астероїд 2108 Отто Шмідт. Підлідна рівнина Шмідта в Антарктиді. До 1938 ім'я Шмітда носив криголам. У 1938 Шмідт був знятий з посади начальника Севморпуті, після чого криголам був перейменований на . Науково-дослідний криголам проекту 97Н носив ім'я «Отто Шмідт» (період експлуатації: з 1979 по 1991 рік). У Радянському Союзі існували імена людейЛебедев, Артемий. : Оюшмінальд(а) — Отто Юльевич Шмидт на льдине (Отто Юлійович Шмідт на крижині) Лагшмінальд(а) — лагерь Шмидта на льдине (табір Шмідта на крижині) Лагшмівар(а), Лашмівар(а) — лагерь Шмидта в Арктике (табір Шмідта в Арктиці) Герой оповідань «Поколін-борода та ясні соколи».
Бібліографія
Математические законы денежной эмиссии. — Москва; Петроград: Гос. изд-во, 1923. — 17 с., 2 л. диагр. Шмидт О. Ю. Исследование Арктики в Советском Союзе Архивная копия от 30 ноября 2011 на Wayback Machine (серия «Доклады советской делегации на международном географическом конгрессе в Варшаве»). — Москва, 1934. Шмидт О. Ю. Наши задачи в 1936 г. Доклад на Совещании хозяйственных работников системы Главсевморпути при СНК СССР 13 янв. 1936 г. Архивная копия от 24 сентября 2015 на Wayback Machine — Ленінград, 1936. Шмидт О. Ю. Абстрактная теория групп. — 2-е изд. — Москва-Ленінград: Государственное технико-теоретическое издательство, 1933. Шмидт О. Ю. Четыре лекции о теории происхождения Земли. — Москва: 1957. Шмидт О. Ю. Избранные труды. Математика. — Москва: Изд-во АН СССР, 1959.
Примітки
Література
Визе В. Ю. Моря Российской Арктики: В 2-х тт. — Т. II. — Москва: Paulsen, 2016. — 340 с.: ил. — Серия «Международный полярный год». — ISBN 978-5-98797-130-7.
Корякин В. С. Отто Шмидт. — Москва: Вече, 2011. — 416 с., ил. — (Великие исторические персоны). — 4 000 экз. — ISBN 978-5-9533-5770-8. Отто Юльевич Шмидт в истории России XX века и развитие его научных идей. / Глико А. О. (гл. ред.) — Москва: Физматлит, 2011.
Посилання
Про нього у книзі пам'яті ІФЗ РАН Біографія Архивная копия Лабораторія імені Отто Юлійовича Шмідта
Фонд Шмідта Отто Юлійовича на сайті Архіву РАН
Лорен Грехем. Природознавство, філософія та науки про людську поведінку в Радянському Союзі Архивная копия // Кіностудія Білорусьфільм. 11 липня 2018 року. Schmidt/Šmidt, Otto Julʹevič (1891—1956) (Нім.). // Baltisches Biographisches Lexikon Digital.